У пам’яті моїй все спогади вирують,
І марева років біжать як втікачи.
Твоє обличчя наче місяць у ночі
На небі серед хмар блискучими мандрує.
5 Як важко на собі твій відчувати тиск.
Ти посмішкою, дивовижними очами
Назавжди закувала дух, мов кайданами.
Кохання не знайшов, — який у тому зиск.
Я знаю, ти мабуть не нехтуєш кохання,
10 Але мольбу мою є слухати бажання.
Так наче велетень мармуровий стоїть,
Блакитні хвилі біля ніг його блукають.
Яскравим сяйвом янгольським заграє в мить,
Не слухає, та відштовхнути не бажає.
1832