Хай погляд лицеміра, люба,
Вважає хибним наш зв’язок,
Якщо ми не в кайданах шлюба.
Світ упереджен до жінок.
5 Не треба ідолів втручання
У душу грішную мою.
Не знаю гніву і кохання,
Та на коліна не стаю.
Як ти кружляю в шумнім колі,
10 Ніхто мені ні Бог, ні пан.
Розумной та безглуздої долей
Ділюсь, не визнаю обман.
Для щастя зовсім слів не маю,
Нема мети, німий для лих.
15 І людям руки потискаю,
Хоча і зневажаю їх.
Їх лайку гумор наш вбиває,
І нас не розлучить наклеп.
Вони хай будуть, як бажають.
20 Щасливим зробить нас дотеп.
1832