Хвороба в грудях і не збутися негоди,
Як прикро гаснути в зеніті.
Хай так! Та я не був холопом насолоди,
Не для людей я жив на світі.
5 Хоча лише одне душею володіло,
Ми розлучились в ніч чаклуну.
Бог свідок тому, навіть небо захотіло,
Щоб не зустрілись біля труну.
Дивлюсь в захопленні на захід: догоряє
10 На небі сонце наче рута.
Я хочу з ним, воно можливо знає
Як те, що любо повернути.
Його вогонь спроможне тріумфальний
Забути хоч на мить можливо
15 Чарівні очі, поцілунок прощавальний,
Які біжать слідом квапливо.
1832