Простягни долоні милі,
До себе мене поклич.
Не соромся, що лишились
Ми з тобою віч-на-віч.
Лине прохолода ночі,
Ліжко тверде мов земля,
Та до вуст твоїх дівочих
Доторкнусь, зігріюсь я.
Ти вікно своє хустиной
Від невігласа закрий.
Ми удвох з тобой дівчина.
Одяг свій скидай мерщій.
Навіть з друзями за чаркой
Хизуватись не хочу
Про кохання наше палке.
Так скоріше, я тремчу.
Наче промінь сподівання,
Квітне серце навесні.
До міттєвості кохання
Груди пристрасті повні.
Відступати вже запізно.
Сяє твій дівочий стан.
Ти не дуже під білизной
Заховала талісман.
Позабудь про зайвий клопіт,
Поцілуй мене в вуста.
Перед тим, як збутись цноти
Ти незаймано чиста.
Очі дивляться шалено.
Зовсім ти оголена.
Та жахливим, друг Олена,
Не буває мить одна.
Оп’янить мене кохання,
І солодощі ланіт.
Ти палаєш від бажання,
Притиснувшись як магніт.
Руки ніби з оксамиту
Будуть лагідні весь час,
І від пристрасті звільнити
Зможе тільки втома нас.
1831