Блискуча молодість твоя,
Чорняві вії і чуприна,
Дарують щастя невідмінно,
І очі сяють як зоря.
5 Ти в добрім гуморі, юначе,
Нудьгу гонитиме, мов сум.
Комусь це маячня дитяча.
Покинеш все як зайвий шум.
Своїм надіям відповідно,
10 Я від життєвій хвилі зник.
Зробився не потрібний рідним,
Мов заблукавший мандрівник.
Я бачу чарівні примари,
Омана все моє життя.
15 І всі обличчя наче хмари
Народженні із забуття.
Змінити їх життя не в змозі,
Та я не той, що був колись.
Важливе зникне по дорозі,
20 А зайве наш постійний гість.
1832