Буфонада, або Більше не самотні

Розділ 35

Тепер у нашому Національному парку хмарочосів десь по дев’ятій ранку. Сила тяжіння приємна, проте Ме-лоді й Айседор не збираються сьогодні працювати на своїй малюковій піраміді. Натомість ми влаштуємо пікнік на верхів’ї будинку. Молодь така зі мною привітна, тому що за два дні в мене день народження. Яка радість!

Понад усе на світі вони люблять дні народження!

Мелоді патрає курку, яку вранці приніс нам раб Віри Бурундук-5 Заппи. Ще раб приніс дві буханки хліба і два літри густого пива. Він на мигах показав, як він нас годує. Він притиснув денця пляшок з пивом собі до сосків, удаючи, ніби має груди, з яких ллється густе пиво.

Ми сміялися. Ми аплодували.

Мелоді підкидає пір’я вгору. Через знижену ґравітацію здається, що вона біла відьма. Кожен щипок її пальців породжує метеликів.

У мене ерекція. Як і в Айседора. Як і в кожного чоловіка.

Айседор підмітає вестибюль мітлою, яку він зробив з галуззя. Він співає одну з двох відомих йому пісень. Друга пісня — це «З днем народження вас!» Так, а слуху в нього немає, тож він тягне на одній ноті:

Так, і я тепер пам’ятаю один давноминулий день своєї мрії, коли отримав розлогий лист від президента своєї країни, котрим, до речі, був я сам. Подібно до кожного громадянина, я в нетерплячці очікував, коли ж комп’ютери сповістять, яке в мене буде середнє ім’я.

Мій президент привітав мене з отриманням нового середнього імені. Він попросив мене вживати його як невіддільну частину мого підпису, а також у поштовій адресі, на фірмовому папері для листів, в адресних книгах і все таке решта. Він пояснив, що це ім’я було обрано без жодних підтасовок і не мало на меті натякати на мій характер, на мою зовнішність або на моє минуле.

Він запропонував оманливо примітивні, майже безглузді приклади того, як я міг би стати в пригоді штучним родичам: поливати їхні квіти, коли вони будуть у від’їзді; доглядати за їхніми малюками, щоб самі вони могли піти з дому на годинку-дві; порадити їм дантиста, який справді лікує зуби безболісно; супроводжувати їх до лікаря, коли в них буде серйозна проблема зі здоров’ям; провідувати їх у в’язниці чи в лікарні; ходити з ними в кіно на фільми жахів, щоб було не так страшно.

Гей-го.

Я був, до речі, зачарований своїм новим середнім іменем. Я негайно розпорядився, щоб Овальний кабінет в Білому домі негайно перефарбували у блідо-жовтий колір, на ознаменування того, що я став Нарцисом.

І коли я віддавав накази про ремонт своїй особистій секретарці, яку звали Гортензія Щука-13 МакБанді, в її кабінеті з’явився посудомийник з кухні Білого дому. Він був страшенно зніяковілий і зіщулений. Через збентеження він задихався, тільки починав щось говорити.

Коли він нарешті спромігся відносно доладно висловитися, я його обійняв. Він вийшов з наповнених парою глибин посудомийні, щоб відважно сповістити мене про те, що він також Нарцис-11.

— Брате мій, — сказав я.