Новини

«...Напруження останніх днів, моє подружнє життя, яке розліталося на друзки, моя залежність, страшна линюча хмара, яка щосекунди висить над головою, психологічна втома, цей тягучий суд, що почався як звичайна робота і раптом утягнув мене всередину... І це ж навіть не фінал! Який фінал? Ще далі буде! А я ж просто хотів жити легко, розважатися, покурювати іноді, бавитися зі смішливими дівчатами, бути таким собі Хенком Муді, роздовбашем, літописцем безглуздих пустощів... Але ж це Харків, дитинко!.. Тут ти ходиш на роботу пішки, а не їздиш на власному „Порше“, тебе пресують мусора, і не на кокаїнову вечірку ти прямуєш, а у райвідділ, де тобі дадуть по рилу... І будуть кошмарити... І недоступна Соня Купер буде реготати над твоїми невдачами...»