Справа про 19 роялів

20

Увечері Кост зателефонував йому з готелю «Алькрон». Пара прийшла туди повечеряти, і вони, мабуть, збираються потанцювати, бо юнак у смокінгу. Клубічко прийшов туди з професором Кршечеком. Вони сіли за столиком біля бару, сховавшись за колоною. Професор одразу ж упізнав у дівчині, що саме танцювала, Драгомиру Крпалову із Чеських Будейовиць. Клубічко також її впізнав. Це була Ільза з прикордонної зони. Хто той Ванке, він ще не знав. Можливо, він приїхав разом з [льзою Гейдлер автобусом «Kraft durch Freude».

Пильнуйте її,— наказав він Костові.— Візьміть іще когось на допомогу, але не спускайте з неї ока. Сповістіть мене, як тільки будуть якісь новини. А я піду трохи поспати.

Виспатись йому так і не вдалося: було пів на п'яту, коли Кост подзвонив і сказав, що загадкова пара поїхала на вокзал. Вони подивились на розклад руху поїздів, а потім Ільза спитала в довідковому бюро, чи не запізнюється поїзд із Карлових Вар. Їй відповіли, що запізнюється па 35 хвилин. Пара зайшла до ресторану, і Кост запитував, які будуть вказівки.

— Зараз приїду, — відповів Клубічко.

На вокзалі Кост показав йому юнака, якого знав під прізвищем Ванке. Той прогулювався біля сходів. Ільза чекала на платформі. «Боже ти мій, — подумав собі Клубічко, — яке щастя, що не всі злочинниці такі гарні й не мають такого певнішого вигляду». Поки він віддавав належне її вроді, підійшов карловарський поїзд, і з передостаннього вагона вийшов чоловік, як то кажуть, у розквіті сил, одягнений у коверкотовий костюм. У руках він тримав невеличкий чемодан. Усміхнувся до Ільзи, яка так і прикипіла до нього відданим поглядом. Клубічко її зрозумів — прибулий був неабиякою персоною! Навіть хоч це й був злочинець.

Ванке привітав його по німецькому: клацнув каблуками і стримано вклонився. Хотів узяти його чемодан, але прибулий не дав. Ванке знайшов таксі, і вони поїхали. За чверть години повернувся Кост. Стежив за ними аж до Віноградів, де вони зайшли до готелю «Беранек» на площі Тила. Чоловік у коверкотовому костюмі пішов із чемоданом до свого номера й зачинився. Ільза й Ванке чекали на нього в їдальні. Чоловік повернувся за чверть години, вже без чемодана, і віддав Ванке досить великий пакунок. Усі троє поснідали. Клубічко скористався цим і, показавши адміністраторові своє посвідчення, поки Кост пильнував трійцю, оглянув чемодан невідомого. В ньому було вісімсот англійських фунтів, виданих Англійським банком (зовсім новісіньких, зв'язаних по двадцять п'ять штук). Клубічко ледве встиг записати їхні номери, як за дверима почувся застережливий сигнал Коста.