Другий чоловік

Удар дзьобом

У нього з’явилася звичка після кохання з’їдати кусень хліба, змащений медом. Однієї ночі, коли заходить на кухню, бачить, що з нерозлучниками щось не те. Він чує сильний стукіт, за яким слідує хрипкий писк. Підходить до клітки, піднімає синю бавовняну накидку, якою її накривають на ніч. Самець напав на самку. Ударами дзьоба спромігся відділити її голову від тулуба. Він налітає на неї, б’ючи крилами, намагається розклювати, наче яйце.

Самюель жахнувся цьому видовищу чистого безумства. Він піднімається на другий поверх і будить Мосьє. Той, бідний, не розуміє, що сталося. Самюель тягне його на кухню, аби той став свідком кривавого дійства, що ніяк не закінчиться. Звинувачує Мосьє в тому, що саме він зі своєю манією спрямовувати на них свій убивчий видих, спричинив помутніння у пташиних головах. Мосьє протестує. Він не робив нічого поганого, Самюель наполягає, ображає, вимагає припинити бійню. Мадам, розбуджена їхніми криками, теж підводиться. Вона відчиняє клітку, хапає папугу-самця й відкручує йому голову.

— Не розумію. Він був добрішим із них двох.

Вона зачиняється у себе в кімнаті й плаче протягом двох днів.

Після смерті нерозлучників в домі все змінилося. Щось зламалося, чого не можна полагодити. Самюель вважає винуватцем Мосьє. Він постійно коментує його розміри, його неприродну поведінку, його неприємний запах. Принижує, нагадуючи про його неспроможність. Він перестав бути чоловіком, відколи ніщо не підіймається поміж його ніг. Непотрібний тягар і паразит, ось ким він став.

Увечері, у їхній спільній спальні, Самюель погрожує задушити його вві сні подушкою. Ні, він такого не зробить, але сподівається побачити жах в очах Мосьє. А бачить лише покору. Його злостивість знаходить нові способи вияву. Даремні причіпки, настирливі пошуки, за що б ударити. Насильство, навіть легке, викликає в Самюеля відчуття, про які він навіть і не підозрював. Мосьє заслуговує на те, щоб з ним так поводились. У будь-якому разі, жир захищає його від ударів. Такими фразами Самюель підбадьорює себе, призвичаю­ючись до щоденного насильства. Називає Мосьє жирною ганчіркою, робить вигляд, що збирається дати йому копняка, змушує прибирати кухню, мити туалети або готувати йому чай. Самюель більше не робить ніякої хатньої роботи, залишає за собою тільки покупки. Його небезпечна гра з Мосьє якимось чином зближує його з Мадам. Доходить до того, що він переконує себе, ніби навіть зможе покохати її, коли так триватиме й далі. Демонструє у ліжку більшу зухвалість, утикається лицем у її вульву, яку лиже язиком.

Одного дня Самюель вбиває собі в голову, що теж з’їде з глузду, як той папуга-убивця, коли й далі спатиме в одній кімнаті з Мосьє. Більше не хоче дихати з ним одним повітрям уві сні. Одержимий, він не може думати ні про що інше, окрім як позбутися Мосьє.

На другому поверсі поряд з туалетом розташована кімната, в якій зберігається всякий непотріб. Тісне, погано освітлене приміщення з одним-єдиним віконцем, заткане павучим мереживом, заповнене розпарованими стільцями, дитячим ліжком, тріснутими горщиками для квітів, поламаними іграшками й абажуром з іншої епохи. Запилюжений мотлох, усе, що колись викинули і про що з часом забули.

Самюель береться переконати Мадам зробити там спальню для Мосьє. Вона погоджується, як на щось не варте її уваги. Він починає діяти. За кілька годин звільняє місце, спалюючи оте порохно в саду. Мосьє з напруженим здивуванням спостерігає за раптовою операцією з прибирання. Самюель не просить у нього ніякої допомоги. І на кожне з його запитань каже зачекати — мовляв, Мосьє скоро дізнається причину такої метушні.

Коли настає вечір і Самюель встановлює ліжко Мосьє у цьому місці, що й досі, незважаючи на гіркуватий запах дезінфектантів, тхне пилом й екскрементами гризунів, він очікує на скандал. Однак Мосьє не протестує, не скаржиться, а зачиняється у своїй новій спальні.

Він ніколи не ступав до цієї кімнати після того, як у ній померла його маленька донька. Коли він лежить на тому самому місці, де лежала вона, йому здається, що він чує її переривчасте дихання. Почервонілими очима бачить, як вона стискає ляльку, яку просила дати їй щоразу, коли засинала.