Другий чоловік

Меблева фабрика

У неї є законні потреби, вона й не приховує. Тож вирішила задовольнити їх, узявши молодого чоловіка з добрим здоров’ям, такого, як Самюель, незважаючи на ціну, яку треба заплатити. Вона вважає його сором’язливим, та він швидко вчиться і демонструє свою міць. Її розважає його незґрабність, вона керує ним — учить пізнавати задоволення жіночого тіла. Вона прямо каже йому про свої очікування, а не ходить колами. Запах його бороди зачаровує її і навіть збурює: вона цього не в силі пояснити навіть собі. Після кохання вона розслабляється, обіймає його, називає ніжними іменами, які контрастують з її грубим голосом, обіцяє повести в ресторан, узяти в подорож, купити прикраси.

Поза спальнею і ліжком вона звертає на нього мало уваги, дивиться холодно, говорить відсторонено, коли дає вказівки. В присутності інших він взагалі перестає існувати. Вона не терпить, коли він встрягає в розмову з якимись зауваженнями чи думками. Коли він наважується на це, вона ставить його на місце кпинами, яким аплодують господарі дому. В неї іноді бувають гості, здебільшого сусідки. Вони приходять без чоловіків, п’ють алкоголь, що його у маленьких кольорових келишках подає їм Самюель до і після їжі. Мосьє готує страви на кухні.

Для Мадам оці вечори, рясно скроплені алкоголем, — джерело особливої гордості, нагода показати свого молодого чоловіка. Вона пустотливо натякає гостям, що зовсім не жалкує про свій новий шлюб. Самюель відчуває зацікавленість тих жінок, які намагаються розгледіти обриси його тіла, схованого від їхніх поглядів. Дехто з них торкається його або зумисне впускає склянку, щоб подивитись, як він нагинається і збирає скалки. Гості йдуть, розігріті алкоголем, збуджені розмовами під час вечірки, а Мадам, не гаючи часу, поспішає до своєї спальні. Вона стягує Самюелеві великі штани іржавого кольору й тикається головою поміж його ніг. Мосьє прибирає посуд.

Найбільше задоволення для неї — бачити його голим, коли він нерухомо стоїть, охоплений її поглядом. Саме в такі моменти вона впевнена, що він належить їй повністю. І у ці ж моменти серце Самюеля випромінює байдужість. Він, який глибоко страждав, коли його переселили до цього будинку, знаходить певне полегшення у своїй покірності. Його життя має сенс, але той сенс усе більше його заморожує — настільки, що він забуває про можливість його змінити.

У Мадам меблева фабрика, що виробляє ліжка, крісла, столи з ротанга та бамбука, які вона в основному експортує, бо, як жартує Мосьє, жоден мешканець острова не купить такий мотлох. Щоранку за нею заїжджає співробітниця, щоб відвезти на околицю міста, де й розташована фабрика з її цехами й офісами.

Самюель не розуміє, чому жінка, власниця такого підприємства, дозволяє занепадати своєму будинкові й не вважає за потрібне найняти слуг, щоб зробити існування своїх двох чоловіків приємнішим. Коли її немає вдома, він нишпорить у її кімнаті, відкриває шухляди у шафах. Він ніколи ще не бачив стількох пар взуття, що належали б одній особі. Її гардероб вражає своїм різноманіттям. Порівняно з ним гардероб його матері видається бідним і невибагливим. Вона явно нічого не викидає. Самюель знайшов сукні, які вона могла носити, лише коли була дуже юною. Ціла шухляда комода переповнена кольє і браслетами, деякі зроблено з масивних шматків золота. У перламутровій утробі шкатулки з мушель упереміж лежать каблучки й сережки. У Мадам витончений смак щодо всього, що стосується її особи, але вона майже не виказує зацікавлення всім іншим. Жодні витрати не здаються їй даремними, якщо йдеться про догляд за її тілом, при цьому вона заледве погоджується замінити розбите скло.

Раз на місяць вона оплачує послуги косметологині, яка приходить додому, щоб зробити їй нігті й користується нагодою, щоб запропонувати їй цілу гаму косметичних виробів. Мадам її дуже цінує й увесь час по­вторює, що просто не може обійтися без цієї «рідкісної перлини». Самюелеві подобається бути присутнім на сеансах манікюру. Він не може не захоплюватися променистим обличчям дівчини, її чорним, ніби воронове крило на сонці, волоссям, яке густо спадає на плечі. Іноді пасемко ніжно торкається її щоки. Те, як вона напіврозтуляє губи, коли зосереджено наносить короткими мазками лак на нігті, настільки збуджує Самюеля, що він одного разу починає обережно пестити себе крізь своє просторе вбрання, і це не змогло сховатися від ока Мадам. Вона без пояснень звільняє дівчину.

Самюель настільки недосвідчений у тому, як парадоксально можуть виражатися почуття в намаганні приховати їхню справжню суть, що вважає, ніби ревнощі Мадам переходять у якусь форму прихильності.

Саме з того інциденту він починає приймати свій статус молодого законного чоловіка. Він поводить себе так, наче його єство, його особистість, його тіло виграють у ціні від самого того факту, що Мадам оточує його увагою й посилено стежить за ним. Він уже не так боїться надягати велику одіж кольору іржі. Дискомфорт, який спершу дошкуляв йому, поступився відчуттю захищеності власної плоті. Він помічає, як жінки, котрих він зустрічає на вулиці, крадькома кидають погляди на його прикриту бороду. Йому подобається гаяти час за розмовами з продавчинями на ринковій площі; він усвідомлює, який ефект справляє на декого з них його голос. Збентежений через невчасно виниклу ерекцію, він якнайшвидше притлумлює її. Тобто робить усе можливе, щоб бути гарним чоловіком.