Другий чоловік

Мосьє

Самюель лежить скручений, як пес, і слухає виснажливе хропіння Мосьє. А коли нарешті засинає, то бачить три кошмари підряд: за ним ганяються повітряні змії з головами гігантських мух і намотують йому на шию гострі, як лезо, мотузки; підлога у його дитячій кімнаті, затоплена мусонними дощами, гниє і розвалюється прямо під ногами, конає у пекельному скреготі, тягне його з собою до смердючого горщика, в якому він задихається; тарган, попри свої розміри, зумів залізти йому під ніготь великого пальця. Він міг скільки завгодно кричати, просити допомоги у батька, у матері, сестри, сусідів, незнайомців на вулиці, всі казали йому, що комаха тепер у себе вдома, під нігтем його великого пальця. Тарган житиме там, ритиме тунелі, їстиме його тіло, робитиме діток, вгризатиметься в його органи, щоб прогодувати своє незліченне потомство. Не знаходячи виходу, він вирішує відрізати собі палець, але всі ножі якимось дивом зникли.

Після пробудження Мосьє з явним задоволенням заходжується коментувати душевне сум’яття молодого.

— Тобі добре спалося? А, так, видно, що тобі снилося щось приємне!

Самюель не відповідає на глузування.

— Йди готувати для неї сніданок. Вона наполягає на тому, що саме ти маєш його подавати.

Жодної реакції.

— Вже тиждень, як вона на тебе чекає! Нумо, підводься і йди на кухню!

— Дай мені спокій!

— Не вийде. Вона не хоче, щоб я тебе залишав хоч на секунду.

Йому до болю забракло запаху домівки, свого ліжка, маленького дворика, де він тренувався. Сумує навіть за нудьгою, тягучою, як зітхання вуличок у його кварталі. Його попереднє існування нічийного молодика видається тепер ідилією. Незважаючи на їхні обридливі сварки, він зі щемом у серці згадує всі ті історії, які сест­ра розказувала йому, щоб він швидше заснув. У своїй уяві він захоплюється нею. Він казав їй слово — мушля, ліс, жабка, — і вона відразу виплітала оповідь, сповнену незвичних персонажів і неймовірних пригод. Вона всього на п’ять років старша, та в його дитячих очах була вже дорослою. Він так любив її. І ніколи не думав, що настане час, коли відчуватиме себе обманутим і покинутим. Він упав у глиб провалля: вона погодилася з батьками, щоб його зневажили до ролі другого чоловіка. Гаразд, жінка набагато старша від нього, та навіщо його аж так принижувати? Він проклинає свою сім’ю, що приховала від нього правду.

Він зовсім не був готовий до обставин, у яких тепер опинився. Відтоді, як переступив поріг свого нового будинку, він увесь час зачинений у кімнаті Мосьє. Той із якоюсь дивною веселістю приносить йому поїсти: переварений, як на його смак, рис і свіжі фрукти. Він ледве торкається їжі. Увечері Мосьє глузує з нього:

— Йди до неї в ліжко. Вперед! Чи тобі потрібна моя допомога?

Як він наважується так говорити з ним та ще й веселитися? Він повторює, що вони одружені зі справедливою жінкою. Жінкою порядною й чесною. Багато чоловіків вхопилися б за такий шанс.

— Я знаю чоловіків, яким не пощастило у шлюбі. Їхні жінки стають жорстокими, якщо ті їх не задовольняють. І не вагаються принизити їх публічно. Виганяють їх з дому, викидають на вулицю. Знаєш, з тобою теж може таке статися. Тож що вирішуєш? Ти язика згубив? Чи щось інше?

Самюель накриває голову подушкою, щоб не чути його й не бачити.

— Ти не розумієш, як тобі поталанило. Ти прийшов у дім, де міг би знайти своє щастя. Ми втрьох, ми можемо добре ладнати.

Чоловік сідає просто на підлогу, поряд із матрацом, на якому лежить Самюель. Кладе долоню йому на живіт.

— Ти добре дбаєш про своє тіло. У тебе гарні м’язи. Не переживай, усе буде добре.

Самюель з силою відштовхує його руку. Йому незрозуміло, як цей чоловік до нього ставиться. Він видається йому вульгарним. Його великий живіт — незугарним. Він його боїться.

Мосьє сміється, задоволений такою агресивною реакцією Самюеля. І без усякого сум’яття переходить на апетити Мадам. Він наполягає: вони не втратили своєї інтенсивності, незважаючи на її роки. Самюель кричить, щоб той замовк, а Мосьє ще докидає, наче сподіваючись, що його слова можуть викликати прихильність юнака. Самюелеві ще ніколи не доводилося чути, щоб хтось уживав такі грубі вирази.

Якось увечері, коли він уже збирався спати, до нього долинають протяжні стогони, в які вплітаються хрипкі зітхання. Він виходить у коридор і прямує до кімнати Мадам. Безшумно наблизившись до залишених прочиненими дверей, він зупиняється, вражений побаченим. У напівтемряві вирізняється широка спина Мосьє. Його голова — поміж ніг Мадам. Він пожирає її статевий орган. Самюель не може стримати здивованого вигуку. Мосьє підводить голову і помічає його у рамці дверей. Робить йому знак приєднатися, та Самюель тікає.

Він скочується сходами, навіть не помічаючи цього, ховається в саду, що тягнеться вздовж задньої стіни будинку. Йому треба вирватися, вдихнути здорове повітря, яким до цього ніхто не дихав. Він валиться у прохолодну траву й дивиться крізь сльози на всіяне зорями небо.

Сцена, свідком якої він щойно став, залишила поріз у його душі: виявляється, такий акт можливий між двома особами. Він робить для себе відкриття, що секс — це темне марево і його одвічний рух зголоднілими судинами тварин також присутній і в тілі людському. Бо саме це він побачив у тій спальні: двох тварин.

Він, котрий мріяв про молоду дівчину одного з ним віку, про ніжні рухи двох закоханих, він просто піддався впливу зужитих кліше. Він сам собі розказував прісні історії про кохання і його заспокійливі втіхи. Реальність же не має нічого спільного з його фантазіями. Тож він питає себе, чим у цій ситуації можуть прислужитися йому сердечні пориви і почуття, які їх притлумлюють.