Людолови Том 1

Примітки

1

Староство — державний маєток, який давали від уряду урядовцям замість утримання. Три чверті прибутків від староства йшло на користь старости, що дістав цей маєток, а чверть (так звана кварта) — на утримання королівського регулярного війська, так званого кварцяного війська (від слова «кварта»).

2

Сто чортів (польськ.)

3

Метрикант — завідувач королівської канцелярії, що видає метрики, грамоти та інші документи від королівського імені. Досить значна посада.

4

Підкоморій — суддя, що розглядає тільки справи про землю та її розмежування. В польській службовій ієрархії посаду підкоморія вважали за досить значну.

5

Свентоянський собор — головна кафедральна церква Варшави, пам'ятник готичної архітектури, прикрашений різьбленням з білого мармуру. За кілька років до описуваних подій дзвіниці його звалилися під час урагану (1606), і тоді на місці старої дзвіниці було збудовано нову, в стилі італійського Відродження.

6

Князі Мазовецькі — феодали, яким спочатку належало місто Варшава, як власність. Лише згодом стала Варшава державним містом і, нарешті, столицею.

7

Король Зигмунд ІІІ — із шведської династії Ваза, чому його часто називали шведським принцом. Панство брало його на польський престол року 1587. Зигмунд був під величезним впливом єзуїтів і взагалі духовенства.

8

Польська конституція знала дві палати: сенат і так звану посольську ізбу, або вальний сойм, який відбувався у Варшаві кожні два роки. Депутати посольської ізби звалися послами, і кожен з них представляв яку-небудь із польських земель. У Польщі тільки шляхта мала всі громадські права. На соймі всі справи затверджувалися одноголосно, а постанови сойму проводилися в життя тільки в тих землях, де їх затверджувала місцева шляхта на звітному (реляційному) соймику. Постанови сойму звалися конституціями.

9

Шафар — скарбник, касир, той, що збирав податок.

10

У Варшаві шляхтич мав право будувати будинок з трьома вікнами на вулицю; міщани — з двома, а ремісник — з одним вікном.

11

Cтація — військовий постій, коли розташовували жовнірів по приватних будинках.

12

Крулевщизна — маєток, що належав особисто королеві. Частину крулевщизни король роздавав панству, щоб привабити його до себе.

13

Мартин Броневський — польський посол у Туреччині, що залишив цікаві мемуари про східне життя.

14

Фірман — універсал турецького султана.

15

Попеня — московський цар Михайло Федорович Романов. У Польщі звали його «попеня», бо батька Михайла Федоровича було силоміць пострижено в монахи під ім'ям Філарета. Філарет довго перебував у польському полоні, а потім, повернувшись до Москви, був обраний на Московського патріарха.

16

Королевич Владислав — син і спадкоємець короля 3игмунда ІІІ; Владислав королював по смерті батька під ім'ям Владислава ІV.

17

Регулямін — наказ шляхти своїм послам, депутатам вального сойму.

18

Тисячу разів пробачте (франц.)

19

Едем — рай.

20

Генріх Валуа — французький принц, що королював у Польщі два роки (1573–1574).

21

Меса — католицька церковна служба.

22

Маршалок сойму — голова сойму.

23

Дієта — добове утримання, призначене послам польської ізби під час соймової сесії.

24

Умова, без якої не може бути ніякої згоди (лат.)

25

Нотарій — секретар сойму.

26

Королівська пропозиція — реєстр справ, що уряд передавав на розгляд соймові.

27

Понт Евксинський — (грецьк.). — Чорне море.

28

Клепсидри — пісковий годинник.

29

Формулу дарчої грамоти взято з документів доби.

30

Солтис — сільський староста, обраний від селянства.

31

Сину мій — так звертається ксьондз до свого парафіянина (лат.)

32

Великий гетьман коронний — головний командувач польської армії і одночасно військовий міністр.

33

Пошана до старих, сину мій (лат.)

34

Вельмишановний — титул католицького ксьондза (лат.)

35

Ясир — бранці, полонені люди, захоплені татарами-работорговцями на продаж. Слово татарське.

36

Чистилище — місце, де ніби тимчасово мучаться грішні душі, які не так нагрішили, щоб назавжди опинитися в пеклі, але й не такі безгрішні, щоб одразу потрапити до раю (тимчасове пекло, за уявленням католицької церкви). Люцифер — король пекла.

37

3а середньовічним уявленням пекло розподілялося на дев'ять кіл, де мучилися грішники, залежно від своєї провини. В дев'ятому колі найзапекліші грішники знаходили найстрашніші муки.

38

Скарга — відомий єзуїт і промовець кінця ХVІ сторіччя.

39

Схизматики — православні.

40

Соймик — з'їзд шляхти кожної окремої провінції або воєводства, найвища влада на місцях.

41

Вітраж — мозаїка з шматків кольорового скла, де кожен шматок вставляли в окрему просвітку олов'яної рами, каркаса зі складним візерунком, що утворював своїм плетивом цілі малюнки, які можна бачити тільки на світло. Вітражі з'явилися в десятому сторіччі нашої ери. Іноді вони вражають своєю виключною майстерністю. Поруч із справжнім вітражем (з шматків різнокольорового скла) ми бачимо і малюнки, намальовані на скляній дошці фарбами, прозорими, як желатин, — це підробка під вітраж.

42

Піднайменник — Грищка Отрєп'єв, що під ім'ям царевича Дмитрія, сина Івана ІV, царював один рік у Москві.

43

Лісовчики — військо польського пана Лісовського, що разом з Сапегою та іншими панами довго воював з Москвою і не бажав вивести свого війська з Московщини після підписання пакту Варшави з Москвою.

44

Капудан-баша — адмірал турецького флоту.

45

Конституція — постанова вального сойму.

46

Наливайко Северин — ватажок козацького повстання 1591–1593 років.

47

Тебе, боже, хвалимо — перші слова церковного співу (лат.)

48

Привілей — королівський наказ, або грамота, якою король надавав певній особі якісь особливі права в нагороду за які-небудь послуги королю.

49

Протестація — запис, що його вписують до судових книг, докладно викладаючи порушення закону. Такий запис мав подвійну мету: по-перше, це була заява до суду, прохання притягти злочинців до права, а по-друге, оголошення незаконних вчинків, щоб знеславити злочинця в очах суспільства.

50

Гродський суд існував у кожному воєводстві. Його розгляду підлягали справи карні: душогубства, наїзди, гвалтування, підпали тощо; отже, запис до гродських книг визначав, що гродський суд мусить розглянути таку справу.

51

Трибунал — найвищий суд польської держави, який існував не в Варшаві, а в Любліні. Йому підлягали справи, вже розглянуті в гродському суді свого воєводства, коли люди, постраждалі від злочину, не задоволені вироком (касаційна інстанція).

52

Колегіум — шляхетська середня школа.

53

Овідій — римський поет І сторіччя нашої ери.

54

Голіаф — велетень, якого поборов єврейський цар Давид.

55

Лотри — перекручене латинське слово «latro» (розбійник). Так польські пани звали козаків.

56

Візир — найвищий урядовець турецької держави, носій султанської печатки.

57

Маршалок — почесна гідність, яка найближче відповідає предводителю дворянства часів царату.

58

Почти — магнатські військові загони, двірське військо, почет, який супроводив магната в дорозі, як охорона від наглого нападу і для пишності.

59

Радця — член міської ради. Обирався завжди з багатих міщан.

60

Ванчос — добре вистругані тонкі дошки для теслярських робіт.

61

Мекка — арабське місто, де поховано мусульманського пророка Магомета і куди магометани ходять на прощу.

62

Намазлик — килимок, який мусульмани підстелюють під себе під час молитви. Мінарети — вежі мусульманської церкви, так званої мечеті. Аллах — бог, мулла — мусульманський піп.

63

Кет-худа — взагалі означає хазяїн, а в татарському селі — сільського старосту.

64

Дідич — землевласник.

65

Креденець — (від франц. credence) — великий буфет з трьома двійчастими дверцятами.

66

Настав час пиячити і їсти — перекручені слова з оди Горація (лат.)

67

Хай жив Польща, улюблена батьківщина лицарського духу та золотої волі шляхетської! (польск.)

68

Прокуратор — адвокат-юрист, не професійний оборонець на суді.

69

Задля громадського блага (лат.)

70

Голос народу — голос божий (лат.)

71

Дезуніт — той, хто не прийняв унії, тобто православний. В устах католиків того часу слово набувало образливого відтінку.

72

Лан — земельна міра, щось із тридцять гектарів; слово «лан» уживається, крім того, в значенні ріллі.

73

«Вичерпати цю клоаку республіки — тобто знищити до дна, — фраза з промови Ціцерона в римському сенаті проти Катіліни

74

Віргіліуш — римський поет, автор відомої поеми «Енеїда»; на початку доби Відродження італійський поет Данте Алігієрі в своїй «Божественній комедії» описує свої блукання пеклом, де душа Віргілія супроводить його і дає йому пояснення всього, що він бачить.

75

Партач — ремісник, що не належав до професійної організації — цеху. Цехові розповсюджували думку, що партачі погано працюють, щоб позбавити їх замовців; згодом слово набуло значення «той, що погано робить», як його уживають і зараз.

76

Вендрувати — від німецького слова подорожувати. Тому що за середньовіччя міста польські були заселені німецькими ремісниками, — всі терміни, що стосуються цехового устрою, і самий цеховий уст рій був мало не копією такого ж німецького устрою. Від слова «вендрувати» і походить сучасна форма мандрувати.

77

Юридика — передмістя, а іноді частина міста, де жила шляхта, яка не визнавала влади магістрату, як стану нешляхетного.

78

Шпиталь — будинок для старих і немічних людей, де тимчасово перебували прочани.

79

Рочки — сесія земського суду, що розглядала справи цивільні. Такі рочки відбувалися тричі на рік: у січні, після польського свята трьох королів, так звані трикрульські, троїцькі та михайлівські — після католицького свята Михайла, 29 вересня. Кожні рочки тривали два-три тижні.

80

Антоній Грекович — намісник митрополита Йосипа Рутського, що перейшов до унії. За часів Сагайдачного точилася запекла боротьба між уніатами й православними. Унія — це спроба об'єднати обидві ворожі церкви (римську та грецьку), залишаючи непорушеною православну відправу та догматику, але з умовою, щоб вони визнали над собою владу римського папи. Така унія була передусім корисна римській церкві, бо тоді до неї переходили незліченні скарби, маєтки та підданці православних монастирів, церков і парафій, а з другого боку, шляхті як класу визискувачів, бо католицьке духовенство допомагало їй проводити в життя покріпачення селянства. Проте унія була невигідна старшині й дрібному православному духовенству, відбираючи у перших одну десяту прибутків на користь Риму, а у других — парафії. Між духовенством православним і католицько-уніатським точилася боротьба за право визискувати парафіян та за монастирські маєтки. Православні спиралися на селянство й козацтво, звідси й оригінальні поняття тих часів — «хлопська віра», себто православна, і «панська віра», тобто католицька. Єпископи мало не всі самохіть перейшли до унії, щоб зберегти за собою від шляхетського наступу свої маєтки й кошти.

81

Йосип Рутський — київський митрополит, уніат, один з найзапекліших проводирів унії. Плетенецький чимало разів позивався з ним, полемізував і навіть боровся з ним збройною силою.

82

Кир (грецьк.). - господар, пан.

83

Надгробок Острозького зберігається й досі в головній лаврській церкві. Коштом Острозького надруковано слов'янську біблію і чимало книжок наукового, релігійного та полемічного змісту.

84

Осіннє листя (лат.)

85

Запах смерті (лат.)

86

Папежники — католики, прибічники папи римського.

87

Дидаскол — слово грецьке і означає вчитель.

88

Хрещатий Яр — долина, де лежить головна вулиця Києва — Хрещатик. Колись тут протікав струмок, і там, де він впадав у Дніпро, за літописом, Володимир хрестив киян. Звідси й назва Хрещатика.

89

Людоловами звали татар, що робили напади на Україну, щоб захопити якнайбільш полонених на продаж або на великий викуп, або просто в неволю, як робочу силу.

90

Бей — татарський феодал, магнат. У Криму було спочатку тільки п'ять беїв, пізніш до них прилучилося ще два-три.

91

Улус — те саме, що й кримське ханство, означало місце, де за кочової доби перебував хан.

92

Кантари — татарські вози на двох колесах, в них запрягали по вісім і навіть по десять пар волів. Формою кантари нагадували фургон або автобус.

93

Гекзаметри — старогрецькі і староримські вірші, що відповідають сучасному щестистопному дактилю.

94

Нунцій — папський посол. Римський папа мав своїх послів при всіх королях і князях.

95

Оказування — огляд шляхетського війська; вірніше, повітової шляхти, зобов'язаної з'являтися на так зване посполите рушення, тобто загальну мобілізацію на випадок війни. Періодичні оказування мали на меті перевіряти збройну підготовленість лицарства, яке мусило з'являтися на війну з кіньми і озброєною челяддю, з валкою харчу і різного військового припасу, відповідно своїй заможності.

96

Веласкез — славетний іспанський художник (1589–1660).

97

Патер — католицький піп.

98

Матка боска — богородиця.

99

Отче святий (лат.)

100

Мубашири — рахівники-татари, що стягали з кожного крамара і з кожного людолова податок і частину здобичі на ханську користь.

101

Мурза, або мурзак, — татарський шляхтич, феодал.

102

Дервіш — мусульманський чернець.

103

Євнухи — звалашені наглядачі за султанськими жінками і рабинями в сералі.

104

Якші ханум — хороша, вродлива жінка.

105

Біскупичі — частина Києва, що належала католицькій церкві в особі біскупа, розташована за сучасним Житнім базаром.

106

Драбська брама — тобто солдатська, від слова «драбант» — солдат.

107

Гаківниці — старовинні гармати різного типу.

108

Сандал — швидкоплавний турецький парусник.

109

Патриції — від латинського слова «патер», тобто батько, отець; так звали себе міські багачі, що керували магістратом.

110

Під словом «Магістрат» тоді розуміли міську раду, лавницький суд, тобто суд купецько-міщанський (і карний і цивільний), і гмінну ізбу, або колегію з сорока міщан — 20 з купецтва і 20 з ремісників — з регентом на чолі. Всі ці колегії і самі себе поповнювали, якщо хтось з їх членів помирав або виїжджав з міста.

111

На запрошення (лат.)

112

Денар — найдрібніша дрібна монета.

113

Подимне — податок від диму, тобто від житлового будинку, чи від родинного вогнища. (Податок державний.)

114

Сош — податок міський, який сплачували всі, хто живе в місті.

115

Тоді державна влада накладала на ціле місто певну суму податку, а скільки кому в місті належить платити — розподіляли самі міщани. Це й звалося розрубом.

116

Лавницький суд, що три місяці збирався на квартальну сесію і засідав, аж поки розгляне всі скарги та справи.

117

Гмінна ізба, в протилежність аристократично-патриціанський міській раді, була органом демократичним, і склад його належав до дрібного міщанства, але діяльність його досить невиразна. Це установа мертвонароджена, демагогічна поступка масам, а фактично — майже ніщо.

118

Молодики — так би мовити, учні на козаків. Коли нова людина потрапляла вперше на Запорожжя, її на три роки вписували до молодиків, які були помічниками справжніх козаків, училися військової науки, звичаю, своєрідної козацької етики тощо. Її визискували старі козаки «за нayкy».

119

Магдебурзьке право (від імені німецького міста Магдебург) — міське самоврядування і статут, за яким існували всі міські установи Магдебурга. Деякі міста, як Кам'янець, Львів та Київ, мали повне магдебурзьке право, але більшість із них — тільки частину цих прав і установ. Магдебурзьке право у ХІІІ сторіччі було перенесено в Польщу і широко поширилося. Керування містом, за-магдебурзьким правом, переходило до ради, що її обирали верхні верстви міського населення. Магдебурзьке право відповідало інтересам торговельного капіталу. Звісно, що в литовсько-українських умовах воно було засобом для жменьки багатирів з міської грошової аристократії тримати під своїм чоботом усе місто.

120

В кожному місті був свій замок, або фортеця, на чолі якої був свій староста та військовий командувач, тобто каштелян. У важливих карних справах староста судив міщан і мав право перевіряти й наглядати за діяльністю міської ради, збирати з міщан податки на свою користь. Коли ради надто зловживали своєю владою, міщани та ремісники часто скаржилися на неї старості, а іноді просто просили оборони. Староста теж визискував міщан, а іноді брав під свій присуд (юрисдикцію) певні прошарки міщанства. Так було і в Києві з ремісниками. Отже, бути під чиєюсь юрисдикцією — означало підлягати суду цієї особи або установи, підкорятися законом, написаним або наданим нею, і, так би мовити, бути під правовою залежністю від неї.

121

Верхівщина — податок від городів, дворів та стодол.

122

Коляда — податок на утримання старости й воєводи.

123

Сторожовщина — податок на утримання міської сторожі.

124

Ралець — подарунок.

125

Ритер і хельд — великий лицар та герой (по-німецькому).

126

3ігфрід — герой німецького епосу.

127

Баша — генерал турецького війська.

128

Подаю справжній документ — петицію львівських міщан до короля (1606), трохи скоротивши її і обробивши стилістично, бо оригінал дуже важко читати сучасному читачеві.

129

Онери — від латинського слова «onus, oneris» — тяготи.

130

Екземплюм — приклад (no-латинському).

131

Чатир-Даг — намет-гора.

132

Каффа — сучасна Феодосія.

133

Клематис — в'юнка рослина типу ліан, що обплутує кримські ліси і скелі.

134

Кавал — сопілка.

135

Беглер-бей — намісник султана, трибунчужний баша, перед яким під час урочистих процесій носили ознаку його гідності три бунчуки. Бунчук — це довгий ціпок з металевою кулею зверху, на який нав'язано конячий хвіст. Бунчук був теж прапором військового загону і від турків перейшов до козацького війська.

136

Фередже — татарський жіночий серпанок з прорізаною щілинкою для очей.

137

Наргіле — апарат для куріння, де дим тютюну переходив крізь глек з водою, очищаючись від домішок.

138

Меддахи — були і казкарі, і байкарі, і співці епічних і ліричних пісень. Кобзарі і меддахи часто обмінювались своїм досвідом.

139

Сераль — жіноча частина султанського палацу, де, крім cyлтанських жінок, жили численні євнухи, німі блазні, урядовці і хлопчики, які згодом переходили до війська. Сераль був центром двірських інтриг і всіх подій державного життя.

140

Одаліска, або одалика, — жінка, призначена для султана, найчастіше з рабинь.

141

Гасене — єгипетська золота монета, часто уживана в Туреччині.

142

Груш — срібна монета, що дорівнює 40 пара і 80 акче.

143

Муедзін — духовна особа (щось на зразок диякона), що закликає з мінарета правовірних молитися..

144

Азан — заклик до молитви, який муедзин не промовляє, а співає з мінарета.

145

Шейх — мудрий старий учитель або поводир племені, пізніше — духовна особа.

146

Хаджі — людина, що відбула прощу до Мекки. Така проща обов'язкова для кожного правовірного..

147

Кизляр-ага — старшина над дівчатами, тобто той, хто командує жінками в сералі.

148

Стефан Баторій — королював з року 1576 до 1586.

149

Цитую грамоту, надану козакові Омеляну Івановичу року 1570.

150

Коморник Станіслав Гурський постать історична.

151

Виж — урядовець від суду, який правив за свідка від держави, оглядаючи місце, де відбувався злочин, речі, межі спірних земель тощо.

152

Люстрації — списки, за якими фінансові урядовці того часу обкладали податками населення.

153

Ланове — земельний податок.

154

Формула підкоморського вироку.

155

Литовський статут — кодекс законів, на підставі якого польські суди розглядали всі справи.

156

Мушарабії — грати з каменю або з дерева в вікнах гарему.

157

Папучі — гостроносі жіночі татарські туфлі без підборів.

158

Газель — вірш на 24 рядки, де рима йшла одна через увесь вірш.

159

Рабайят — вірш на 4 рядки, форма перська.

160

Газі-Герай — хан, ханував у Криму в ХVІ сторіччі, залишив книгу віршів під назвою «Соловей і троянда». Один із найкращих поетів Криму.

161

Омар Хайям — відомий перський поет ХІ сторіччя, 1040–1123 років, теж астроном, що запровадив новий календар, де замість року місячного почав рахувати рік сонячний; був директором астрономічної обсерваторії в Мерві. Хаканія — відомий поет ХІІ сторіччя.

162

Вакуф — духовне володіння, маєток, подарований мечеті або комусь із мусульманського духовенства, або призначений на справи добродійні.

163

Фарсах — миля, міра довжини, яка дорівнює 4 кілометрам.

164

Джамія (шейх) — відомий перський поет, що помер 1496 року нашої ери, залишивши чимало віршів та наукових творщ. Розквіт слави його припадає на ХVІ сторіччя.

165

Фатиха — перша сторінка корану, символ мусульманської віри.

166

Каді — суддя з мусульманського духовенства.

167

Агарлик — сума грошей, яку кожен наречений мусить сплатити батькам майбутньої дружини під час сватання, як сплату, за втрачену робочу силу — рештки шлюбу-купівлі.

168

Маграма — шарф на голову одруженої жінки.

169

Гнедіге фрау (нім.) — шановна пані.

170

Гер (нім.) — пан.

171

З хамського роду (лат.)

172

Медічі — аристократична фамілія, представники якої були герцогами Флоренції. З цієї фамілії були й римські папи.

173

Одну карту, пане полковнику (італ.)

174

Танагьоз — теляче око, сорт винограду. Грона його по три-чотири кілограми.

175

Чох якші юзюм — дуже смачний виноград.

176

В кожній справі, що розглядалася на суді, можна було тричі викликати позовом людину, обвинувачену в чомусь. Але в разі, коли вона ухилялася від cyдy, не маючи на це законної причини, в третій раз справу розглядали заочно, а треті рочки звалися остаточними, тобто «завітними».

177

Баніція — вирок, яким засуджений оголошується позбавленим честі і поза законом, але тому, що кожен вирок виконував той, хто виграв справу, а не держава в порядку громадської охорони права, такі вироки залишалися мертвою літерою, коли обвинувачений був людиною багатою і владною, а покривджений — бідною.

178

Драбанти — солдати польської залоги.

179

Подаю справжній текст, записаний до київських земських книг, трохи скоротивши і обробивши його.

180

Здоров, сину мій; чув, що ти добре знаєш латину, і сподіваюся бачити тебе серед моїх найкращих учнів

181

Джаним — серденько, пестливий зворот до друга, до коханої близької людини — чоловіка і жінки — однаково.

182

Тати — зневажлива назва, якою південнобережні татари звали тaтap-степовиків, ногайців-людоловів.

183

Реван — прийом до цеху. Прийняти реван — вступити до цеху.

184

Джемаат — сільська громада, рештки родового побуту та кочової доби. За описуваних часів власність на ріллю в татар уже індивідуалізувалася, але залишилося спільне пасовище та ліс, що належав цілому джемаатові.

185

Сагіб-Герай — хан, жив з 1533 до 1551 року, за сімдесят років до описуваних подій.

186

Підвести ханові коня було великою честю. Це робилося в свята і дозволялося тому, хто мав одержати якусь нагороду за щось. Тоді така особа приводила ханові чистокровного коня і власноручно подавала йому стремено, а за це одержувала ярлик на землю.

187

Ярлик — ханська грамота. Ярлики видавалися з синьою печаткою і червоною тамгою (гербом); кожен ярлик мав силу тільки на ханування того хана, що його видав. Наступні хани мусили підтверджувати його.

188

Поросли бородами — означало: стали старими, бо молоді татари голили бороди і тільки після п'ятдесяти років мали право носити бороду. Тільки хан, беї та духовенство носили бороду з молодшого віку.

189

Відхилити руки — формула судового присуду — вилучати з володіння. Тут подано справжню судову справу, навіть не змінено власних імен, з хрестоматії «Крым», видання Кримдержвидаву за 1930 рік, с. 161 і далі.

190

Книга седжіль — протокольна книга засідань.

191

Уста-баші — цехмістер.

192

Акче — дрібна мідна монета — гріш. Пара — півгроша.

193

Тюрбе — надгробні каплички з напівсферичними банями.

194

Рибалта — учень школи, що не довчився й пішов у мандри. Слово «рибалта» походить від італійського слова «Ribaldi».

195

Кануни — тобто бенкети. Для таких канунів братство та цехи мали право три дні безмитно варити пиво і мед. Кануни завжди улаштовували напередодні свята — звідси і слово «канун».

196

Кафеджі — хазяїн кав'ярні.

197

Ставропігія (грець.) — безпосередня підлеглість якогось монастиря чи то церкви патріархові, в даному разі — патріархові Царгородському. Така незалежність від місцевого митрополита (який, як вище сказано, був уніат) розв'язала руки братству і була йому конче потрібна для боротьби проти унії і католицтва.

198

Рочки трикрульські відбувалися в січні після католицького свята «трьох королів».

199

Подаю уривок справжньої присяги братства.

200

Падре — отче.

201

Єдикуле — семивежний замок в околицях Царгорода (тепер в самому місті), де переховувалися султанські скарби і була в'язниця на дві тисячі в'язнів.

202

Кримські хани мали завжди двох наступників свого престолу: перший з них звався калга, а другий нуреддін. Нуреддін міг стати ханом тільки тоді, коли калга помирав за життя свого батька.

203

Комак — свято, коли новонародженій дитині дають ім'я.

204

Чабан-Таш — татарське село між Отузами і мисом Меганом.

205

Мізер-таш — надгробний камінь.

206

Бакан — крамар, купець.

207

Міндер — підвищення вздовж стін, наче низенькі дивани, вкриті матрацами або килимами. На них сиділи і спали.

208

Ода — чиста кімната для прийому гостей на чоловічій половині.

209

Кисмет — доля.

210

Саган — миска. Взагалі мусульманам заборонено їсти з мідного посуду (дозволено уживати череп'яний, скляний і фарфоровий посуд), але під час якоїсь релігійної церемонії або на свята дозволяється варити і їсти з металевого посуду.

211

Іджіари — декоративні вишивані або гаптовані рушники, якими татари оздоблювали свої хати.

212

Баскак — татарський фінансовий урядовець, який накладав і стягав податки. Цікаво те, що слово «баскак» означає — той, хто душить за горло.

213

Ушур — податок за землю — десятина.

214

Зекят — податок, визначений ще за часів перших каліфів на користь бідних. Звичайно, бідні нічого не бачили від цього податку, бо гроші йшли до державної скарбниці на державні та династичні потреби.

215

Ефенді — титул для цивільних урядовців.

216

Подано справжню легенду, яка нараховує багато століть.

217

Пештимал — широка полола тканини — напіврушник, напівшарф.

218

Улеми — стан, до якого належала інтелігенція того часу, а саме: духовенство (мулли, муфтії, імами тощо), лікарі, астрономи, вчителі, судді, правозаступники і вчені різних професій. Кожен міг стати улемом, діставши освіту у вищій школі. 3 улемів були й усі урядовці державних установ.

219

Курбан — баран, відгодований для свята байрама.

220

Друїдизм — релігія старих кельтів. Вони обожнювали дуби та інші дерева і мали священні гаї, де жерці-друїди приносили жертви.

221

Формула, якою сповіщають батька про народження дитини. До цього додаються, коли справа йде про сина, слова: «Світло очей твоїх».

222

Баклава — пиріг з слойного тіста, перекладеного горіхами і помащеного медом. Ш е р б е т — запашне солодке питво, яке подавали навіть в таких урочистих випадках, як підписання пакту між державами.

223

Курт, Баракіш — улюблені імення для собак. Курт означає вовк.

224

Символ віри мусульманської; це означає: нема бога, крім бога, а Магомет — пророк його.

225

Перший вірш корана. Мулла читає тут першу суру його, тобто перший розділ.

226

Тамга — має два значення: тавро, яке випалюють на обличчі невільників-веслярів або на стегні у коней, як ознаку певного табуна; герб, печатка, яку мали право прикладати до своїх паперів тільки представники одної родини.

227

Аджем-оглани — хлопчики, взяті в батьків і призначені в яничари. Їх виховували в султанському сералі далеко від батьків і батьківщини.

228

Татарська пісня, записана на початку ХІХ сторіччя.

229

Райя — селяни.

230

Бакшиш — хабар.

231

Гяури — невірні. Так мусульмани називають християн і всіх людей іншої віри.

232

Блискучий Поріг — султанський палац. Ця назва старовинна: за кочової доби хани і султани не мали будованих палаців, і їх намети відрізнялися від інших тільки оздобами і, головне, високим і блискучим порогом. Згодом все змінилося, але назва залишилася, втративши свій первісний зміст.

233

Адат — святий закон і звичай правовірних.

234

Шаріат — релігійна система мусульманського права.

235

Князь Курбський — московський боярин, що переїхав з Московщини до Литви і Польщі за царювання Івана ІV Грозного, який переслідував боярство.

236

Бояри Глинські теж «від’їхали» від московського царя до Польщі за короля Сигізмунда-Августа.

237

Сюбхе — нанизані на нитку кульки з перламутру, або корала, або навіть дерев'яні. Сюбхе носили на пальцях або обмотували навколо руки. 3 одного боку, бавилися, крутячи їх проміж пальцями під час розмови, з другого боку (особливо за старих часів), ними користувалися, щоб щось підрахувати, як на рахівниці.

238

Око — міpa, яка дорівнює трьом фунтам (1200 грамів).

239

Гахам — караїмський рабин і голова громади.

240

Амфора (старогрецьк.) — глиняна ваза з двома ручками.

241

Гуляміє — гроші, що належать яничарам як платня за збирання податків.

242

Німі — султанські вартові біля зали Ливану, тобто засідань султанського суду і ради. Їм вирізували язики, щоб вони були позбавлені змоги розказувати державні таємниці.

243

Візир — перший урядовець держави, носій султанської особистої печатки.

244

Казнадар — касир.

245

Такіє — дервішський монастир, а також монастир, якому підлягали цехові ремісники.

246

Шере — тканина з крученої нитки, надзвичайно тонка і прозора, як серпанок.

247

О, яка краса! (франц.)

248

Подивимось!

249

Так, красуне

250

Фелах — єгипетський селянин.

251

Медресе — вища мусульманська школа.

252

Для того, щоб розлучитися з жінкою, досить чоловікові сказати: «Ти вільна», щоб мусульманський шлюб вважався анульованим. Таким чином, Нур'ялі повернув волю Горпині.

253

Ак-Кермен — біла фортеця — місто в Бессарабії, тепер Акерман.

254

Спагі — турецькі солдати.

255

Кара-татари — чорні татари, тобто селяни.

256

Сеймени — ханські (татарські) стрільці.

257

Содом та Гоморра — два староєврейські міста, які, за біблійною легендою, за гріхи своїх мешканців провалилися крізь землю, і на місці їх існування утворилося так зване Мертве море. Очевидячки, це перекручений спогад про вулканічний вибух в тлумаченні староєврейських священиків.

258

Капи-кулу — особиста ханська гвардія, військо, яке своїм устроєм відповідає турецьким яничарам.