Нафта

8

Це останні рядки 129-го сонета Шекспіра; на с. 87, де бабуся загадково розповідає про «квітку з секстини із 94-го сонета», цілком запозичено з книги Джорджіо Мелькіорі («Чоловік та влада», «Ейнауді», Турин, 1973), присвяченої Шекспіру, де міститься кропіткий аналіз саме 94-го сонета. Саме з цієї книги взято увесь монолог про Державу-Сад, включно з усіма політичними натяками, й саме одна із фраз у книзі Мелькіорі може пояснити туманний вислів про «секстину в сонеті» (незрозуміла через те, що сонет написано так, як писали в єлизаветинську епоху, у ньому немає терцин): тобто, (?) з погляду розміру.

Мелькіорі — «цей сонет написано „англійським“ („шекспірівським сонетом“) розміром, але з погляду логічної структури він є „петрарківським“, де є чітке розмежування між першими вісьмома рядками й останніми шістьма (секстиною)» (с. 54). Пишучи відгук про книгу Мелькіорі для «Темпо» («Опис описів», згодом у «Нарисах про літературу та мистецтво», цит. с. 1907—1912), Пазоліні докоряє автору за те, що він так легко викинув аспект сексуального бажання й побачив у «квітці» передовсім політичну метафору, а не еротичну. Отож у вуста бабусі Пазоліні вкладає деякі з власних міркувань, на які наштовхнуло його прочитання книги Мелькіорі.