Нафта

50

Ще одна група, яку головний герой перетворює на спостережний пункт. Рафаеле Джиротті, який тривалий час був «другим» в ЕНІ поряд з Чефісом, а потім був сенатором від Християнсько-демократичної партії, стоїть у гурті поруч з Франческо Де Мартіно, сицилійцем, соціалістом, якого обрали в парламент ще з 1948-го (політичний заступник СПІ з 1964-го, тож у 1972-му це вже було його шосте переобрання). Автор розповідає, що де Мартіно саме розмовляє тихенько, по-товариському зі своїми неаполітанськими друзями, але Карло здогадується, про що вони говорять, і ці розмови знов-таки мають за майже дослівне джерело доповідь спецслужб, надруковану в «Еспрессо» відразу по тій, яку автор використав, пишучи про Манчіні та Форте, й яка називалася «Депутат Франческо Де Мартіно (СПІ), інженер Рафаеле Джиротті (ЕНІ). Твердження». «Джерело в секретаріаті СПІ повідомляє, що депутат Франческо Де Мартіно у розмові з деякими своїми неаполітанськими друзями сказав, що знає, ніби ЕНІ наразі не лише не допомагає йому, але й робить усе можливе, щоб завадити його перемозі на з’їзді СПІ. Він стверджував, що кількох журналістів, близьких до ЕНІ, запросили навмисно, щоб вони нападали на нього. Втім, невідомо, чи такі настанови давав Джиротті, чи якийсь інший „цабе“ з компанії» (с. 9).