Нафта

77

Це четвертий рядок «Відродженої» у «Бесідах» Ґоццано. Поняття «лінивого Бога», яке Пазоліні задля пародії зв’язав з віршами Ґоццано, взято з праці румунського письменника та історика релігій Мірчі Еліаде «Міф та реальність», «Русконі», Мілан, 1974, яку рецензував для «Темпо» Пазоліні (пор. «Опис описів», згодом у «Нарисах про літературу та мистецтво», цит. с. 2113—2118), звідки також було запозичено уривок про плем’я Каїв з Нової Гвінеї та про те, що вони вірять у Бога, котрий заснув, створивши світ, а коли прокинеться — зруйнує його (уривок у примітці на с. 603). У цій нотатці також є безліч запозичень з уже згаданої книги «Тіло кохання» Нормана О. Брауна (про дельфійського Бога, який «грався у хованки», про «мудрість — у дурощах» (у романі теж у лапках), про «світ, який не може мати певності ні в демократії, ні в будь-чому іншому». Оця остання дослівна цитата, як зазначає Йоланда Ромуальді, розширена, адже до неї додано слова Еліаде про «головного Бога, ледаря та витівника».