Нафта

НАФТА (Роман)

Про чоловіка та його чи то двійника, чи то близнюка. За головного героя — часом один, а часом другий. Якщо герой А — це двійник Б, то Б — це двійник А, але в такому разі він сам є героєм А. Особистість людини розділяється через шизофреноїдальне роздвоєння, поєднуючи у герої А одні риси, а у Б — інші тощо.

Герой А — це багатий, освічений буржуа, інженер, який досліджує нафтові родовища, він належить до ˃ влади (але він освічений і має схильність до лівих поглядів: усе це мається на увазі).

Б — це чоловік, в якому зосереджені «погані» риси, він прислужує А, в якому зосереджено «добрі» риси; він слуга, його призначення — виконувати ниці завдання. Вони двоє чудово порозумілися. Між ними справжня гармонія.

Перевертаючи все догори дриґом, А, який втілює у собі «погане», тепер служить Б, який втілює «добре» й бажає зняти із себе провину перед суспільством і забезпечити собі недоторканність перед поліцією та судом тощо.

Від’їжджаючи у відрядження — разом з Головою Уряду, який прямує в одну з країн на Середньому Сході. — А, той, що добрий, лишає Б, поганого, у Римі, але перед самісіньким відрядженням зауважує, що Б — це жінка. (˂…˃ через комплекс кастрації перед молодими парубками, що жили у 68-му). Відкласти від’їзд неможливо.

Б, герой з негативними якостями, та ще й жінка, залишившись сам у Римі, поринає у здійснення ницих завдань; одначе тепер він шукає не жінок, тобто сестер чи матерів, а чоловіків, чоловічих членів. Він кидається цим шляхом беззастережно, відхиляючись від норм.

Самотність та безмежна свобода захищають його — адже його Двійник перебуває на Сході — чоловік вирішує піддатися деградації, без жодних обмежень. Наразі він прагне покохатися з двадцятьма чоловіками, не менше й не більше. Певна річ, він так і вчинив. Усе це відбувається на полі, у брудові, коли час від часу накрапає дощ тощо.

Двадцятеро хлопців, покохавшись, по одному чи гуртом йдуть геть. Вони повертаються у ті місця, де зазвичай протікає їхнє життя (описані з надзвичайною точністю); та зайшовши за ріг, чи в кінці вулиці, у темряві якогось дворища, в одвірку якогось під’їзду тощо, там вони зникають зі свого життєвого шляху, аби ніколи більше на нього не вернутись, — їх убивають, використовуючи для цього найрізноманітніші способи, приголомшливі: вони є символами справжніх причин, через які помирають у сучасному світі (йдеться про тілесну смерть чи інші види смертей).

Повернувшись з подорожі на Середній Схід (суспільні обов’язки, журналісти, економічні та наукові результати), А, добрий чоловік, не знаходить на місці Б, свого поганого двійника, який став жінкою. Він втрачає гармонію в собі й тепер має самотужки виконувати ниці діяння, які раніше замість нього виконував Б; він опускається, тепер він, зі своєю зовнішністю та свідомістю, постає перед ситуаціями, від яких завжди тримався якнайдалі.

Певна річ, він більше не в змозі цього витримувати. Мусить обрати одне: бути «людиною публічною», а отже, «безгрішною».

У політиці та в суспільному житті він дуже сильно схилився у бік правих, мало не вступивши у міцний союз з фашистами. Тим часом він теж перетворився на жінку й кохається з молодим фашистом-сицилійцем, який змушує його до таких речей, які був спроможний вчиняти лише його Двійник і які він стерпіти був не в змозі.

Покохавшись з А, фашист повертається додому, але він теж помирає у пащі Страховиська.

Обставини змусили А побороти сором та прив’язаність до власної буржуазійної свідомості, які заважали йому стати таким, як Б: тепер він жадає повторити те, чого колись навчив його молодик-фашист і що тепер він пам’ятатиме протягом усього життя. На цьому шляху він пізнає беззастережність, відхилення від норм — як колись простодушно пізнав Б.

Щоб досягти крайньої деградації, він теж мусить мати секс із щонайменше двадцятьма чоловіками тощо. Він призначає зустріч з двадцятьма чоловіками… у тьмяному льосі на окраїні міста. Кохається з усіма. ˂

Потому хлопці розходяться по домівках, хоч усі вони мешкають в одному кварталі; один з них хоче підірвати бомбу на залізничному вокзалі Терміні. Неясно, чи він анархіст, чи фашист. Решта хлопців ˂ сп’янілі та заохочені Страховиськами на кшталт тих, що зжерли їхніх однолітків, приєднуються до підривника.

Бомбу підірвано, сотня людей загинула, їхні тіла розкидало, вони купами лежать у морі крові, яка заливає шматки плоті, перони та колії.

Герой Б (якого ми не називатимемо героєм А лише тому, щоб не було плутанини) відчуває незміренну тугу за полохливим і безтурботним життям, яке забезпечував йому герой А. Покинувши маленьку убогу квартирку на околиці, в якій він виконував свої обов’язки, безмежно насолоджуючись власною самотністю, чоловік іде на пошуки А.

Але розкішне помешкання А в центрі міста порожнє. Б марно кличе себе самого. Не знаходить. Він питає себе, як же йому знайти заміну А. Церква та Компартія більше не згодяться. Героєві Б більше нічого не лишається, як тільки перетворити Нафту на ідеал свого життя: він сам себе каструє. А потому повертається на свою посаду на роботі, де влада переважно належить фашистам, з ними А вступив у мовчазний політичний союз. Проте фашисти не можуть мати дружніх і шанобливих стосунків з кастратом. Використовуючи свою звичну грубість, вони посилають до Б дівчину, яка має спокусити його, аби потім вони мали змогу привселюдно зробити з нього посміховисько (а потім шантажувати, щоб прибрати з дороги).

Та поки Б відбивається від фашистських загравань, з’являються Страховиська — Пожирачі й, дмухнувши своїм смердючим подихом на фашистів, перетворюють їх на напівгнилих почвар, прокажених, вкритих гнійниками та вимазаних гноєм. Доведені до такого стану, вони більше не спроможні висміяти кастрата Б, навпаки, тепер вони вимушені призвичаюватися співіснувати поруч з ним у великому замку, де розробляють Нафтові родовища.

Тим часом А переїхав жити у сільську місцевість, у старий сільський маєток, де вже нікого немає. На Середньому Сході один чоловік (виходець із Заходу) посвятив його у таємниці орфізму[381]: він глибоко поринає у цю віру; стає святим; він спілкується з Богом, у якого чоловік по-обивательському просить блага для всього людства.

Бог його слухає.

Бог, у якого вірить А, послав янгола, той, невпізнаний ніким, з’являється у великому палаці Нафти, саме під час засідання, на якому присутній Міністр державної Участі: кастрат Б та прогнилі фашистські почвари дивовижним чином сприяли науковим дослідженням та організації економіки. Незважаючи на їхнє горе, все пройшло надзвичайно вдало. Янгол усіх вилікував. Б знову стає чоловіком, а фашисти — людськими створіннями. Отепер, коли вони вже здорові, мають вирішити, що робити далі. Вирішили, що надалі все буде так, як перше.

Навесні чи влітку 1972-го

Цілком випадково мені в очі впало слово «Нафта» у якійсь газетній замітці, певно, з газети «Уніта», тож лише обміркувавши «Нафту» як назву роману, я замислився над сюжетом, який мала б ця книжка. Мені вистачило менше години для того, щоб відчути й записати цей «нарис».