Сікстен

ВIДТЕПЕР БIЛЬШЕ НIКОГО!

— Усе готово, — каже Емма. — Куди мені його ставити?

Вона вийняла з духовки бройлерне курча. Воно підрум’янилося і гарно пахло. Але Сікстен від того не стає щасливіший.

— Це вже ні до чого, — каже він.

Бо він знає, що все надто пізно.

Ось-ось тато виявить свою помилку! І тоді жінці з карими очима доведеться йти геть.

І тут у кухню вривається тато. Він кидається просто до Сікстена й хапає його за плечі.

— Що ви в біса вигадали? — питає він.

— Ми хотіли для вас якнайкраще, — каже Юнте.

— Атож, — додає Сікстен.

Тато дивиться на Сікстена. І тільки-но розтуляє рота щось сказати, з ванної кімнати гукає жінка:

— Бенні, ану принеси гайковий ключ!

Тато відпускає Сікстена і починає порпатися в кухонних шухлядах.

Коли тато зникає, Емма сідає біля Сікстена.

— Усе буде добре, ось побачиш, — мовить вона.

— Ні, я вже не вірю, — каже Сікстен.

Вони сидять і довго дивляться на салат, що стоїть на кухонному столі.

І триває це доти, доки вони чують дзвінок у двері. Тоді Сікстен біжить відчиняти.

То майстер, що ремонтує пральні машини.

У руках у чоловіка ящик з інструментами.

— Я прийшов поремонтувати пральну машину, — каже він.

— Уже не треба, — відказує Сікстен. — Вона сама поремонтувалася.

— Сама? — перепитує чоловік.

— Так, — відповідає Сікстен. — Хіба ви не чуєте?

Тієї миті машина починає працювати. З ванної кімнати чути, як вона загула й затряслася.

Сікстен зачиняє двері й біжить до ванної кімнати.

Юнте та Емма — за ним.

Сікстенів тато і жінка Танцівливі Ніжки сидять край ванни і дивляться, як машина стрибає по підлозі. З неприкріпленого шланга потоком б’є пінява вода. Вона забризкує стіни й стелю.

А ще вона забризкує тата й жінку.

— Вона запрацювала! — кричить тато. — Бачите? Лишилося тільки трішки відрегулювати.

— То вже іншим разом, — сміється жінка. — Зараз я хочу перевдягтися.

Перед тим, як вийти з ванної кімнати, вона вимикає машину.

А потім бере в руки дорожню сумку й зникає в татовій спальні.

Тато дивиться на зачинені двері. А тоді обертається до Сікстена та Юнте.

— Ту жінку в кіно теж ви підлаштували? — питає він.

— То була моя ідея, — каже Юнте.

— Ми не хотіли, щоб ти був сам, — додає Сікстен. — Нам хотілося, щоб у тебе був хто-небудь твого віку.

— Он як, — мовить тато. — Але відтепер — більше нікого! І ще одне. Не кажіть їй про це нічого.

Тоді він із мокрим чубом і в мокрому боксерському халаті іде з ванної кімнати. На порозі піднімає руки вгору.

Він тримається, як боксер, який щойно виграв двобій.