Сікстен

БАЖАНО ЧОЛОВIКА В УНIФОРМI

Коли Сікстен іде шукати Юнте, сонце вже стоїть високо в небі. На шиї в нього рушник, а під джинсами плавки. Він готовий купатися.

А от Юнте ні. Йому ще треба допомогти Сліпому Свенові вставити чекову стрічку в касовий апарат. А потім насипати в коробки бананових карамельок і виставити їх на порожні полиці.

— Тато не переймається коханням, Юнте, — каже Сікстен, допомагаючи Юнте.

— Він просто не знає, що це таке, — пирхає Юнте.

— А що це таке?

— Ходімо, я тобі покажу.

Він веде Сікстена в комірчину і вмикає відео. На екрані телевізора з’являються чоловік і жінка. Вони качаються по піщаному узбережжі, а їх раз по раз омивають хвилі.

— Оце таке кохання, — каже Юнте. — А скоро ти побачиш іще дещо.

Перед тим, як виходити з комірчини, Юнте захоплює поліетиленовий пакет.

— Агов! — гукає Сліпий Свен. — Куди ви?

— Я беру сьогодні вихідний, — відповідає Юнте.

На узбережжі Юнте виймає з пакета цілу купу газетних сторінок.

— Дивися, — каже він.

Юнте навіть не перевдягається. Він у сорочці, штанях і картузику з козирком. Бо не любить засмагати.

Потім Юнте розкладає перед Сікстеном газетні сторінки.

— Тут є всі види жінок, — каже він. — Лишається тільки вибрати.

— Що вибрати? — дивується Сікстен.

— Жінку, з якою твій тато одружиться. Тут їх скільки завгодно.

І це справді так. У газетах повно невеличких оголошень від жінок, які шукають собі чоловіків для спільного життя.

— Невже всі вони хочуть одружитися? — ошелешено питає Сікстен.

— Ага, — відповідає Юнте й показує одне оголошення. — Ось послухай! «Приваблива, молода вегетаріанка життєрадісної вдачі шукає охайного практичного чоловіка. Відповідати на 2591».

— Тато любить курятину, — каже Сікстен.

— Таж ми, друже, не будемо вибирати перше, що трапило під руку, — каже Юнте. — Проглянемо всю купу.

І вони проглядають. На це йде немало часу. Вони читають про порядних жінок, що люблять прогулюватися пішки, і жінок середнього віку, що люблять мандрувати.

Сікстен коли-не-коли окидає оком узбережжя.

— Тепер тобі треба визначитися, — каже Юнте.

— Але я не думаю, що якась із них і справді підійде, — відповідає Сікстен.

— А ось ця? «Струнка жінка шукає чоловіка, з яким приємно було б ходити в кіно і просто жити. Я — чуттєва, а ти — високий. Шлю фото. Бажано, щоб чоловік носив уніформу. Відповісти на 2623».

— О, — каже Сікстен. — Тато носить уніформу.

Потім він підводиться. Бо саме тієї миті побачив дівчину, яка стоїть неподалік у світло-червоному купальнику.

— Ну от, — каже Юнте. — Це саме те, що треба. Тож зупиняємося на 2623, так?

— Гаразд! — вигукує Сікстен. — Бувай, ще поговоримо!

І він чимдуж біжить до Емми.

Увечері, коли Сікстен збирається спати, приходить тато, щоб уголос почитати книжку. Він читає йому гарно ілюстровану книжку про мавпу, яку Сікстен любив слухати в шестирічному віці.

Тоді тато кладе мавпу біля Сікстена і вкриває обох.

— Добраніч, — каже він і підводиться.

— Тату, — каже Сікстен.

— Ну-у.

— Що означає «чуттєвий»?

Тато заклякає на місці.

— Чуттєвий? — перепитує він. — Ага, чуттєвий. Це означає... Навіщо тобі це знати?

— Просто цікаво.

— Он як. Власне, я знаю, що це означає. Тільки не знаю, як тобі пояснити.

— Це означає щось гарне?

— Так.

— Добре.

— Якщо ти трішки почекаєш, то я пошукаю в словнику.

Тато простує до дверей. Але коли доходить до порога, Сікстен ще раз його гукає.

— Що ще? — питає тато.

— Я вже знаю, що подарувати тобі на день народження, — каже Сікстен.

Коли тато повертається назад, Сікстен уже спить. Але тато все-таки знаходить те слово у товстому словнику.

Далі він мовчки його читає.

«Чуттєвий. Пристрасний, хтивий, жагучий».

Тоді здивовано дивиться на свого сплячого хлопчика.

А потім переводить погляд на фотографію своєї колишньої дружини, що висить на стіні.