Требізон. Другий семестр

Розділ шостий

— Збадьортеся, вона не помре, ви ж знаєте, — сказала Піппа Феллоус-Вокер. Красива та висока, вона навчалася на молодшому шостому курсі та була улюбленим префектом Ребекки. Старшим курсам дозволяли носити одяг на свій смак по вихідних, і сьогодні Ребецці спало на думку, що Піппа виглядає як модель. Вона була одягнена у розкльошену вельветову спідницю з великими накладними кишенями та темно-червоний джемпер з коміром, який ідеально пасував до спідниці. Золотаве волосся спадало на плечі. — Мюслі, Ребекко?

Вранці неділі Піппа чергувала в їдальні. Їй було шкода дівчаток за столом Джосселін Вайнінг, тож замість того, щоб ходити сюди-туди та підтримувати порядок, вона сіла за чільне місце Джосс та подавала сніданок.

— Вона давно знала, що їй робитимуть цю операцію, — сказала Тіш, яка сиділа поруч із Ребеккою. — Вона лише сподівалася, що це не трапиться цього семестру.

Ребекка дивилася на Тіш і починала розуміти. Саме про це вони розмовляли на хокейному полі у вівторок. Джосс узяла з Тіш обіцянку нікому не казати, і Тіш дотримала її.

— Але це трапилось! — вигукнула Селлі Елфінстоун, підслухавши. Вона сказала те, про що всі мовчали. — Як ми збираємося виграти Золотий кубок тепер, без Джосс?

— Гадки не маю, — сказала Тіш. Вона виглядала рішуче. — Але ми зробимо це. Джосс лежатиме в лікарні та розраховуватиме на нас!

— Хто буде капітаном? — раптово запитала Сью.

— Грець його знає! — сказала Піппа. — Зберіться, припиніть розмовляти та їжте. Ніхто не хоче підсмаженого бекону? Що з вами таке коїться?

Перед закінченням сніданку чергова вчителька зателенькала в дзвоник, зачекала на тишу та зробила оголошення. Голос місіс Біл звучав дуже суворо.

— Міс Вілліс просила залишитися всіх першо- та другокурсниць на своїх місцях, поки прибиратимуть посуд. Навіть якщо у вас зараз заняття, нікому не можна виходити, поки вона не прийде.

Стільці заскрипіли, голоси забубоніли, посуд торохкотів, коли одна за одною старшокурсниці прибирали зі столів. Першо- та другокурсниці слухняно залишилися сидіти на місцях. На столах спорожніло, а звідусюди постійно лунав галас розмов. Очікування зависло в повітрі над усіма столами. Ребекка, як і решта, здогадалася, що міс Вілліс прийде поговорити з ними про Джосс. Що вона скаже? Суботній ранок був вільним часом, тож було дуже дивно сидіти в їдальні без можливості піти. Мало статися щось важливе.

Нарешті до зали ввійшла висока вчителька з ігор, вдягнута в синій спортивний костюм Требізону. Її коротке кучеряве світле волосся виглядало неслухняним. У Сари Вілліс просто бракувало часу розчесати його цього ранку. Було видно, що вона хотіла сказати щось термінове, важливе, тож усі миттєво замовкли.

— Я хотіла поговорити з вами усіма, — коротко сказала вона, — перед початком вихідних. Гадаю, ви вже знаєте про Джосселін. Я щойно повернулася з лікарні.

Почався тихий шепіт. Піппа Феллоус-Волкер й Енн Лоррімер, яка також чергувала, залишилися біля дверей, щоб послухати.

— Джосселін почувається погано, але все буде добре, — донесла міс Вілліс. — Мабуть, не варто навіть казати, як вона засмучена через Золотий кубок, і яким щастям для неї буде, якщо ми просто підемо та виграємо його, немов нічого не трапилося. Наразі в Будинку Джуніпер немає Головної з ігор, а це означає, що команда «Молодші за 14» залишилася без капітана. Ви немов вівці без пастуха, та ми маємо виправити це якнайшвидше.

Промова міс Вілліс спричинила справжній ажіотаж, через що за столами здійнявся миттєвий гомін обговорювань. За столом Ребекки панувала тиша. Хвиля прихованого хвилювання пройшла залою, коли дівчата зрозуміли, що трапилося. Ребекка, яка все ще не оговталась від шоку після від’їзду Джосс, теж не подумала про наслідки.

Учителька з ігор навмисно дала гомону прокотитися їдальнею, а потім заплескала в долоні, відновлюючи тишу.

— Ну ж бо, заповнимо порожнечу якнайшвидше, — сказала вона. — Вам відомо, як відбувається процедура виборів головної з ігор. Ви пропонуєте кандидатів і голосуєте за них, якщо пройдуть більше двох дівчат, то переходимо до виборчих бюлетенів. Сподіваюся, обійдемося без останнього. Добре, якщо ми зможемо дійти згоди просто зараз та вирішити, хто посяде місце Джосселін. Думаю, не варто нагадувати, що наша перша гра за Кубок відбудеться у вівторок.

Тіш дивилася на Сью, а Сью — на Тіш. Серце Ребекки несамовито калатало. Вона здогадувалась, що хотіла сказати міс Вілліс, і вона сказала це.

— Ми обираємо лише між двома дівчатами, чи не так? Ішбель Андерсон і Сьюзан Мардох. Лише вони перебувають у команді так само довго, як Джосселін, фактично від початку навчання в Требізоні. Вони обидві здібні та досвідчені, щоб очолити команду цього семестру. Та вони обидві, я впевнена, отримають вашу підтримку в такий скрутний для нас час.

Запанувала майже жахлива тиша. Незабаром її порушили.

— Я пропоную Сью Мардох! — вигукнула Нікола Годжес.

Пролунали оплески за столом першокурсниць, де вона сиділа.

Спочатку Сью здивувалась цьому, але одразу ж відчула захват. Дівчинка не могла приховати задоволення.

Деббі Рікард, яка сиділа за сусіднім столом від Ребекки, обернулася та побачила вираз обличчя Тіш. Вона виглядала так, немов хотіла вбити Ніколу Годжес! Деббі завжди заздрила Тіш і зараз не могла приховати радощів у голосі.

— Я теж підтримую! — закричала вона.

Далі почулися оплески та гомін підтримки. Як сказала міс Вілліс, була порожнеча, яку всі бажали швидко заповнити. Джуніперівцям хотілося щонайшвидше покінчити з цим та почати насолоджуватися суботнім ранком, знаючи, що все більш-менш уладналося. Сью Мардох грала чудово та була б гарним капітаном, якщо б усі цього захотіли.

Поки дискусія розпалювалася, Ребекка глянула на Тіш, яка нахилилася до Сью. Вона була розсерджена, а її кучеряве чорне волосся ледь не стояло дибки. Тіш швидко сказала:

— Музична стипендія, Сью! Музична стипендія!

— Я виходжу зі змагання, про що сказала тобі минулого вечора.

Міс Вілліс перекрикнула гомін. Вона дивилася просто на Сью.

— Ти хочеш обійняти цю посаду, Сьюзан?

— Так, — відповіла дівчина.

— Чи всі згодні з цим рішенням? — перепитала міс Вілліс.

Раптом Ребекка відчула, як пальці Тіш так сильно вчепилися в її руку, що стало боляче. Дівчинка зашепотіла Ребецці на вухо. Це побачили Сью та ще кілька дівчат.

— Ти повинна запропонувати мене, — сказала вона.

— Тіш... — почала було шокована Ребекка.

— Будь ласка, благаю, повір мені.

Це все, що вона сказала. У Ребекки не було часу думати. Це все було божевіллям. Усе, що Тіш робила цього семестру. Але вона повірила їй. Вона б довірила їй життя.

— Я пропоную Ішбель Андерсон, — сказала вона тремтячим голосом.

Мара Леонодіс, яка сиділа за одним столом з Деббі Рікард, бажала звільнити придушенні відчуття. Звісно, саме Тіш має стати Головною з ігор. І Ребекка вважала так само! Цього було достатньо для Мари.

— Я підтримую, — заволала вона.

Потім ще хтось підтримав нову кандидатуру, та всі столи зааплодували. Тіш Андерсон була дуже популярною.

Міс Вілліс чекала, коли гомін вщухне, а потім посміхнулася.

— Тож хто з вас хоче обійняти посаду?

Вона сказала це дуже впевнено, адже знала, що дівчата були найкращими подругами. Крім того, вчиняли розумно і навряд чи захотіли б силою вигравати ці вибори.

Запала тиша, та її голос трохи занепав:

— Я впевнена, що хтось з вас хоче.

Сью витріщилась на Тіш з виразом недовіри на обличчі. Потім різко перевела погляд на стіл.

Тіш, так само рішуче, сиділа зі складеними руками, втупившись у нікуди.

— Може, є ще претенденти? — запитала міс Вілліс.

Більше претендентів не було.

— Тож Ішбель і Сьюзан, ви впевнені, що хочете обійняти цю посаду? — запитала міс Вілліс, по черзі дивлячись на кожну. Обидві ледь помітно кивали та мовчали. В їдальні панувала тиша. — Я зрозуміла, — в її голосі відчувся натяк на роздратування. — Тоді нам доведеться організувати справжні вибори, — підсумувала вона. — Але ми не зможемо зробити це на вихідних.

Вона обернулася та побачила двох префектів, які зацікавлено за всім спостерігали.

— Ви двоє, — кинула вона старшокурсницям, — організуйте голосування з бюлетенями в Будинку Джуніпер увечері понеділка. Я пропоную зробити це одразу після чаювання. Попросіть Джоан бути тут, коли підрахуєте голоси.

Джоан Гісап навчалася на старшому шостому курсі та була Головною з ігор у всій школі. Здавалося, ситуація набирала обертів.

— Що ж, — сказала міс Вілліс, повертаючись до молодших дівчат. — Якщо пощастить, до вечора понеділка у Будинку Джуніпер з’явиться нова Головна з ігор. Наш матч з Гіллстоном у вівторок, а це незабаром. Я хочу, щоб вибори відбулися в дружній атмосфері, щоб кожна з дівчат підтримала обраного капітана. Хай переможе найкраща. Ви вільні.

Навіть не подивившись ані на Тіш, ані на Сью, вона вийшла до холу. Почалась метушня, стільці заскрипіли, дівчата загомоніли та групками почали виходити з їдальні, обговорюючи незвичайний поворот подій.

Тіш Андерсон і Сью Мардох боролися за посаду Джосс Вайнінг! Але ж вони були найкращі подруги, чи не так? Це вина Ребекки Мейсон, новенької, яка почала ходити з ними всюди. Що вона намагалася зробити? Посварити їх?

— Тіш Андерсон попросила Ребекку запропонувати її,, — сказала Нікола Годжес. — Я бачила!

— Не може бути!

— Що ти таке кажеш?

— Але Тіш буде кращою! — сказав хтось іще. — Вона завжди забиває більше голів, ніж Сью!

Тож суперечки та дискусії точилися далі.

Тіш підійшла до Сью та торкнулася її плеча, немов хотіла щось сказати. Але Сью гнівно відкинула її руку й попрямувала геть до холу. Ребекка бачила, що вона ледь стримувала сльози.

Тіш пішла за нею, аж раптом зупинилася. За мить її наздогнала на терасі Нікола та жваво заговорила. Згодом до них приєдналися подруги Ніколи.

Потім Мара Леонодіс та ще група дівчат зібрались навколо Тіш, щоб виказати свою підтримку.

Деббі Рікард підійшла до Ребекки та сказала милим голосом:

— Гадаєш, потрапиш до команди, якщо оберуть Тіш?

Ребецці стало зле, а потім іще гірше, коли почула, як першокурсниця сказала подрузі:

— Знаєш, що думає Нікола Годжес? Що Тіш Андерсон піде на що завгодно заради перемоги, навіть на розрив дружби з найкращою подругою.

«Міс Вілліс хоче, щоб вибори пройшли у дружній атмосфері, — подумала Ребекка. — Не варто й сподіватися».

Вона запропонувала кандидатуру Тіш, бо та благала її. Тіш попросила Ребекку повірити їй, і Ребекка зробила це. Але Тіш повсякчас збивала з пантелику цього семестру — вона дійсно була дуже загадкова. Нащо їй це потрібно? Тепер навкруги чуються жахливі речі. Невже Тіш не розуміла, що трапиться?

Ребекка пройшла крізь скляні двері їдальні. Сью сиділа на терасі, оточена прихильницями. Ребекка хотіла підійти та сказати щось, але подруга кинула на неї льодяний погляд, який пронизав Ребекку до кісток. Він був сповнений докору. Дівчинка швидко відвернулася.

У холі Тіш розмовляла з Марою, Селлі та Маргот. Вона сяяла, в очах палав вогонь суперництва. Вона сиділа на одному зі столів і мотляла ногами.

Невже Тіш не знала, як засмутиться Сью? Невже можна бути настільки байдужою? Чи вона забула про таємне бажання Сью стати капітаном команди з хокею лише на семестр? Коли Джосс одужає, вона знову стане Головною з ігор. Це знали всі. А наразі в Сью з’явився шанс.

Цього семестру Тіш уже не прагне жодної посади, тож чому вона псує життя Сью? Невже Тіш зациклилася на цій музичній стипендії? Ім’я Сью на дошці пошани золотими літерами та все таке. Але ж Сью цього не хоче! Спочатку вона загорілася цією ідеєю, але невдовзі змінила свою думку, коли усвідомила, що стипендія заважатиме хокею. Сью вже планувала піти з Гіларі Камбервелл!

«Невже Тіш не розуміє, — розлючено подумала Ребекка, — що це розіб’є нашу трійцю? Я маю зупинити її. Сама ідея проведення виборів є маячнею, і я мушу зупинити їх, перш ніж вони почнуться».

А потім Мара покликала її.