Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет

Австро-німецьке походження легенди про існування окремого українського народу не підлягає сумніву.

Князь Алєксандр Волконський,

«Історична правда і українофільська пропаганда» (1920)

Не відповідають етнографічним і сучасні кордони України. В межах України мешкає 7 мільйонів росіян і, мабуть, не менше число зросійщених українців, отож цілі області України доречніше було б віднести до Росії. Ми вже не кажемо про таку кричущу несправедливість, як передача Україні Криму [...]. Якщо б дійсно постало питання про самостійне буття України, неминуче знадобився би перегляд її кордонів. Україна мала би відступити: а) Крим, б) Харківську, Донецьку, Луганську та Запорізьку області з переважно російським населенням); в) Одеську, Миколаївську, Херсонську, Дніпропетровську і Сумську області з населенням, достатньою мірою русифікованим, історично освоєні зусиллями російської держави.

Анонімні «російські патріоти»,

маніфест «Слово нації» (1970)

Можливо, щодо кожної області знадобиться свій плебісцит і потім дбайливе ставлення до всіх, хто бажатиме переїхати. Не вся Україна в її сучасних формальних радянських кордонах є дійсно Україна. Якісь лівобережні області безумовно тяжіють до Росії. А вже Крим приписав до України Хрущов і зовсім із дуба.

Алєксандр Солженіцин,

«Архіпелаг ҐУЛАҐ», том 3, частина 5 (1974)

[...] щоб результат референдуму враховувався окремо в кожній області: кожна область сама має вирішити, куди вона прилягає.

Алєксандр Солженіцин,

«Звернення (До референдуму на Україні)» (1991)

І наша стурбованість зрозуміла, адже ми не просто близькі сусіди, ми фактично, як я вже багато разів казав, один народ. Київ — мати міст руських. Давня Русь — це наше спільне джерело, ми все одно не зможемо одне без одного.

Президент Владімір Путін,

звернення до Федеральних зборів РФ

з нагоди анексії Криму (2014)