Вислови

Глава 13. Цзилу

Цзилу спитав про те, що означає бути правителем.

Учитель відповів:

— Спонукай до сумлінності своїм прикладом.

Коли Цзилу попросив дальших пояснень, Учитель сказав:

— Не знай відпочинку.

Чжунгун став управителем у Молодших і спитав про те, що значить бути правителем.

Учитель відповів:

— Будь взірцем для своїх підданців, не винуй за малі провини, висувай достойних і здібних.

— А як упізнати достойних і здібних, щоб їх піднести? — спитав Чжунгун.

Учитель відповів:

— Піднеси тобі відомих,

А тих, кого не знаєш, —

Чи інші відкинуть?

Цзилу сказав:

— Вейський володар жде Вас для справ правління. З чого Ви почнете?

Учитель відповів:

— Треба виправити імена.

— Ви так вважаєте? — заперечив Цзилу. — Це надто заумно. Навіщо їх виправляти?

Учитель відповів:

— Який ти неосвічений, Ю! Чеснотливий муж, напевно, промовчав би, почувши те, чого не розуміє. Адже якщо не підходить ім’я, то недоречне його тлумачення; якщо ж недоречне тлумачення, не може бути успіху в справі; а без успіху в справі не квітнуть ритуал і музика; але якщо ритуал і музика не квітнуть, то покарання б’ють мимо цілі; а коли покарання б’ють мимо цілі, народ бентежиться. Тому все, що називає чеснотливий муж, завжди можна розтлумачити, а що він тлумачить, завжди можна виконати. Чеснотливий муж лише уникає в тлумаченні недбалості.

Фань Чі попросив навчити його хліборобства.

Учитель відповів:

— Мені не зрівнятися в цьому з селянами.

Фань Чі попросив навчити його обробляти город.

Учитель відповів:

— Мені не зрівнятися в цьому з городниками.

Коли Фань Чі вийшов, Учитель сказав:

— Яка ж мала людина, Фань Сюй!

Коли правитель любить ритуал, ніхто в народі не насмілиться бути нешанобливим; коли правитель любить справедливість, ніхто в народі не насмілиться бути неслухняним; коли правитель любить правду, ніхто в народі не насмілиться бути нечесним. І якщо буде так, то звідусюди стане прибувати народ, несучи з собою на спинах своїх дітей. Навіщо тоді правителю самому орати і сіяти?

Учитель сказав:

— Якщо знаєш напам’ять усі триста Пісень, але не розумієшся на дорученій тобі державній справі і не можеш, посланий у чужі землі, самостійно вести переговори, то яка користь у Піснях, хай ти навіть пам’ятаєш їх так багато?!

Учитель сказав:

— Коли ведеш себе правильно, то за тобою підуть і без наказу; та коли ведеш себе неправильно, то не послухають, хоч і накажеш.

Учитель сказав:

— У князівств Лу і Вей — братні правління.

Учитель казав про Цзиня, сина князя Вей, що він був обдарований житейською мудрістю: коли мав зовсім небагато, то сказав: «Мені цього майже досить!» А стало трохи більше, заявив: «Усього є майже сповна!» А коли з’явилось ще більше, він сказав: «Живу майже зовсім розкішно!»

У подорожі у Вей з Учителем був Жань Ю, який правив повозкою. Учитель зауважив:

— Як багато людей!

Жань Ю спитав:

— Коли їх багато, то що ще слід зробити?

— їх збагатити, — відповів Учитель.

Жань Ю знову спитав:

— А якщо стануть і багаті, то що ще слід зробити?

— Їх просвітити, — відповів Учитель.

Учитель сказав:

— Коли якийсь правитель запросить мене на службу, то в нього вже протягом року все стане краще, а через три він здобуде успіх.

Учитель вигукнув:

— Воістину, як правильно сказано, що якщо влада в країні протягом ста років належатиме хорошим людям, то вони зможуть упоратися з насиллям і обійтися без страт!

Учитель сказав:

— Навіть коли приходить до влади справжній правитель, людяність може утвердитися лише через покоління.

Учитель казав:

— Коли ти виправляєш сам себе, то з чим не впораєшся в правлінні? Коли не можеш сам себе виправити, то як же виправлятимеш інших?

Коли Жань повернувся із засідання, Учитель спитав:

— Чому прийшов так пізно?

— Обговорювали одну державну справу, — відповів учень.

Учитель заперечив:

— Ця справа не могла бути державною. Інакше я чув би про неї, хоча ніде й не служу.

Князь Твердий спитав:

— Чи можна одним висловлюванням привести країну до розквіту?

Конфуцій відповів:

— Цього не можна досягнути висловлюванням. Але люди кажуть: «важко бути правителем і нелегко бути підданцем». Якщо зрозумієш, як важко бути правителем, то хіба не наблизишся до того, коли одним висловлюванням приводять державу до розквіту?

— А чи можна одним висловлюванням згубити країну? — спитав князь.

Конфуцій відповів:

— Цього не можна досягнути словом. Але люди кажуть: «Я радію з того, що я правитель лише тоді, коли не суперечать моїм словам». Якщо те, про що він каже, прекрасно, хіба погано, що йому ніхто не суперечить? Але якщо сказане погане і ніхто не заперечує, то хіба не наблизишся до того, щоб одним словом погубити державу?

Князь Ше спитав, що значить управління державою. Учитель відповів:

— Це коли радіють ті, що близько,

І приходять ті, що далеко.

Коли Цзися став управителем Цюйфу, він спитав про те, як мусить діяти правитель.

Учитель відповів:

— Не сподівайся на швидкі успіхи й не спокушайся малою вигодою. Поспішиш — і не досягнеш мети, спокусишся малим — і не зробиш великого.

Князь Ше сказав Конфуцію:

— У моєму селі був один відвертий чоловік. Його батько вкрав барана, і він виказав свого батька.

Конфуцій відповів:

— У моєму селі щирі люди відрізняються від ваших. Батьки там покривають синів, а сини — батьків. У цьому щирість і полягає.

Фань Чі спитав про те, в чім полягає людяність. Учитель відповів:

— Держатися з шанобливістю вдома,

Сумлінно ставитися до справи

І чесно чинити з іншими.

Від цього не можна відмовлятися,

Навіть коли їдеш до варварів.

Цзигун спитав:

— Яким треба бути, щоб могли назвати ученим мужем?

Учитель відповів:

— Ученою може називатись людина, поміркована у своїй поведінці, здатна з гідністю виконати наказ правителя під час місії в чужому краї.

— Насмілюсь дізнатися, яка наступна за цією?

— Названа в роду шанобливою до батьків,

Названа в селі поштивою до старших.

— Насмілюсь дізнатися, яка наступна за цією?

— Нею буде, безсумнівно, мала людина, чиї речі завжди щирі, а дії рішучі. вона обмежена і вперта, але її теж можна вважати «наступною».

— А які ті, хто в наші дні стоять біля керма?

— А... дрібні людці! На них не можна зважати!

Учитель сказав:

— Не знайшовши того, хто іде посередині, повинні зближуватися з нестримним і сумлінним. Нестримні цілеспрямовані, а сумлінні стримані.

Учитель сказав:

— У південців є вислів: «У кому нема постійності, той не зможе бути навіть чаклуном і лікарем!» Прекрасно сказано!

Учитель пояснив:

— Йому про це й гадати не треба.

Учитель казав:

— Чеснотливі мужі, маючи розбіжності, перебувають у гармонії; а в малих людей гармонії не може бути і в згоді.

Цзигун спитав:

— Що, коли когось люблять усі односельці?

Учитель відповів:

— Це погано.

— Що, коли когось ненавидять усі односельці?

— Це теж погано. Буде краще, якщо його полюблять лише хороші односельці і зненавидять погані, — відповів Учитель.

Учитель сказав:

— Легко служити, коли править чеснотливий муж, але догодити йому непросто. Йому не догодити, якщо догоджати, не йдучи по путі. Коли же він керує людьми, то зважає на таланти кожного.

Важко служити, коли править мала людина, але догодити їй легко. їй можна догодити, якщо навіть догоджати, не йдучи по Путі. А коли вона керує людьми, то вкрай до них вимоглива.

Учитель казав:

— У чеснотливому мужі скромність поєднується із розкутістю, у малій людині за відсутності розкутості багато пихи.

Учитель сказав:

— Хто твердий, рішучий, нехитрий і говорить насилу, той близький до людяності.

Цзилу спитав:

— Яким треба бути, щоб могли назвати ученим мужем?

Учитель відповів:

— Ученим може називатись людина, здатна напучувати й бути доброзичливою. Вона напучує друга й ставиться доброзичливо до брата.

Учитель сказав:

— Якщо хороша людина навчала людей сім років, їх можна посилати в бій.

Учитель сказав:

— Вести воювати ненавчених людей значить їх залишати напризволяще.