Вислови

Глава 8. Великий первенець

Учитель сказав:

— Великий Первенець, він може називатися людиною найвищих чеснот. Тричі поступався троном Піднебесної, і народ не міг від захвату навіть добрати слів, щоб його уславити.

Учитель казав:

— Шанобливість поза ритуалом утомляє, а обережність поза ним веде до боягузтва; при сміливості поза ритуалом збурюють смуту, від щирості поза ритуалом стають нетерпимими.

Якщо чеснотливий муж прив’язаний душею до близьких, у народі квітне людяність; якщо не забув він старих друзів, народ не вчиняє ницо.

Коли вчитель Цзен тяжко хворів, то скликав своїх учнів і сказав їм:

— Відкрийте мої ноги! Відкрийте мої руки! У Піснях сказано:

Віднині стало мені зрозуміло, що я можу лишитися серед живих, мої синки!

Коли вчитель Цзен тяжко хворів і Чемний зі Старших навідав його, вчитель Цзен сказав:

— Птахи перед смертю тужливо кричать, люди перед смертю говорять про важливе. Чеснотливий муж знаходить потрійну цінність, що полягає в Путі: у зовнішності, манерах він далекий від грубості та зневаги, серйозним виразом обличчя здатен заслужити довіру, в речах, їхньому тоні уникає ницості й фальшу. А щодо розташування жертовних чаш, для цього є свої чини.

Учитель Цзен сказав:

— Умілому радитися з невмілим, талановитому питати в безталанного, мати, але вдавати, що не маєш, пустим здаватися, коли повен, і залишати кривду без відповіді — так поводився мій друг колись.

Учитель Цзен сказав:

— Чи не це чеснотливий муж, якому ми можемо довірити сироту, долю країни завбільшки в сотню лі, якого не можна схилити до зради? він, безумовно, чеснотливий муж.

Учитель Цзен сказав:

— Учена людина не може не бути твердою й рішучою, бо її тягар важкий і путь далека. За тягар їй править людяність — чи це не тягар? Завершує путь, лише умираючи, — чи це не далина?

Учитель казав:

— Мене надихають Пісні,

Шукаю підпори в ритуалах

І завершую музикою.

Учитель сказав:

— Народ можна примусити до послуху, його не можна примусити до знання.

Учитель казав:

— Бути заколоту, коли сміливі і ненавидять свою бідність. Бути заколоту, коли надмірно ненавидять людей, позбавлених людяності.

Учитель застерігав:

— Вирізняйся ти хоч талантами князя Чжоу, але якщо скнарий ти і зухвалий, не буде іншого в тобі, на що дивитись!

Учитель казав:

— Знайти непросто людину, яка провчилася б три роки без помислів про заплату.

Учитель сказав:

— Будь глибоко правдивий, люби навчатись, стій на смерть, удосконалюючи свою Путь. Країна в небезпеці — її не відвідуй, у країні бунт — там не живи. Коли в Піднебесній є путь, будь на видноті, а нема путі — ховайся. Соромся бути бідним і нешляхетним, коли в країні є путь; соромся бути шляхетним і багатим, коли в ній нема путі.

Учитель казав:

— У справи іншого не втручайся,

Коли не на його ти місці.

Учитель сказав:

— Якими неосяжними, чарівними стають звуки мелодії, коли її початок виконує майстер Чжи, а кінець вінчає пісня «Крики чайок»!

Учитель сказав:

— Я не розумію, як може бути неприборканий лукавим, тупий нечесним і неосві-чений брехливим.

Учитель казав:

— Учися, мовби не можеш здобути І ніби побоюєшся втратити.

Учитель вигукнув:

— Піднесені, великі Шунь і Юй! володіючи Піднебесною, вони тримались від неї осторонь.

Учитель вигукнув:

— Яким великим володарем був Яо! Який він піднесений, величний! велике тільки Небо, і тільки Яо наслідував його. Який він неосяжний! Народ не міг добрати слова, щоб його уславити. Які великі, піднесені його вчинки! Як сяє накреслена ним наперед освіченість!

У Шуня було тільки п’ять сановників, і в Піднебесній настав мир. Цар Войовничий прорік:

— У мене є десять здібних до управління сановників.

Конфуцій із цього приводу сказав:

— Важко знаходити таланти, чи не так? У цьому найбільшого успіху досягли Яо і Шунь. А в царя Войовничого серед його десяти сановників була одна жінка, тому їх у нього, власне, було тільки дев’ять. Цар Освічений володів двома третинами Піднебесної, але при цьому продовжував бути підданцем дому Інь. Можна сказати, що дім Чжоу має найкращі чесноти.

Учитель сказав:

— Ось Юй — я в нім не бачу ґанджу. Він харчувався дуже погано, але богам і духам приносив щедрі дари; вдягався бідно, але на свій ритуальний одяг прикрас не шкодував; жив у халупі, але віддавав усі сили копанню каналів, щоб відвести води потопу. Я в нім не бачу ґанджу.