Вислови

Глава 3. Вісьмома рядами

Конфуцій казав про Молодшого, в якого «вісьмома рядами танцюють при дворі»:

— Якщо це можна витерпіти, то що ж витерпіти не можна?

Три родини прибирали жертовне приладдя під звуки гімну «Аад».

Учитель про це сказав:

— Хіба ці слова до речі про діла трьох родин?

Учитель казав:

— Навіщо ритуали, якщо, будучи людиною, не проявляє людяності? Навіщо й музика, якщо, будучи людиною, не проявляє людяності?

Лінь Фан спитав про те, що головне в ритуалі.

Учитель відповів:

— Як багато важить твоє питання! Під час виконання ритуалу ощадливість краща за марнотратність; на похоронах почуття скорботи краще за ретельність.

Учитель сказав:

— У варварів при державцеві гірше, ніж у китайських землях без нього.

Молодший приносив жертви горі великій, і вчитель спитав Жань Ю:

— Ти не міг його утримати?

— Не міг, — відповів Жань Ю.

Учитель сказав:

— Шкода! Невже скажеш, що гора Велика менш розбірлива, аніж Лінь Фан?

Учитель сказав:

— Чеснотливий муж ні в чім не змагається, але якщо змушений, то хіба що в стрільбі з лука; він заходить до залу, вітаючи й по-ступаючись; вийшовши звідти, п’є вино. Він не полишає чесноти, навіть змагаючись.

Цзися спитав:

— Що означають рядки:

— Вторинне те, коли розмальовують біле, — відповів Учитель.

— І ритуал вторинний? — зауважив Цзися.

Учитель сказав:

— Хто мене розуміє, то це ти!

Тепер із тобою можна говорити про Пісні.

Учитель казав:

— Я міг би розповісти про ритуал Ся, та у Ци бракує свідчень; я міг би розповісти про ритуал Інь, та в Сун бракує свідчень. Усе через те, що не вистачає записів і тямущих людей. А якби вистачало, я міг би підтвердити свої слова.

Учитель сказав:

— Під час царського жертвопринесення я не хочу дивитись на те, що там робиться, з моменту наливання вина.

Хтось запитав про сенс царського жертвопринесення.

Учитель відповів:

— Про нього не відаю, а хто відав би, той управляв би Піднебесною так, ніби вона була б тут.

І вказав при цьому на свою долоню.

Учитель ніби зрів тих, кому приносив жертви. І ніби зрів духів, приносячи їм жертви. він казав:

— Якщо сам не беру участі в жертвопринесенні, то для мене його наче й не було.

Вансунь Цзя спитав:

— Що ова: «Догоджати корисніше перед вогнищем, ніж перед південно-західним кутом»?

— Неправильно сказано, — відповів Учитель. — Хто завинить перед Небом, тому не буде кому молитися.

Учитель сказав:

— Дім Чжоу мав приклад двох попередніх царювань, тому він видається освіченістю. Я слідую за Чжоу.

Увійшовши до великого храму, Учитель питав про все, що там відбувалось.

Хтось зауважив:

— І хто це вважає, що син цзоусца знає ритуали? Увійшовши до великого храму, він питав про все, що там відбувалось.

Учитель, почувши це, відповів:

— Саме в цьому й полягає ритуал.

Учитель сказав:

— Суть стрільби з лука полягає не в тому, щоби протнути мішень, адже люди різняться силою.

У цьому полягає путь пращурів.

Цзигун бажав, щоб під час оголошення першого числа припинили офірувати барана.

Учитель заперечив:

— Тобі, Ци, шкода цього барана,

А мені шкода цього ритуалу.

Учитель сказав:

— Якщо служити державцю, чітко додержуючись ритуалу, люди бачать у цьому лестощі.

Князь Твердий спитав про те, як державець керує підданцями, а підданці служать державцеві. Конфуцій відповів:

— Державець керує підданцями, додержуючись ритуалу; підданці чесно служать йому.

Учитель сказав:

— «Крики чайок» у міру веселять і засмучують, не вражаючи душу.

Князь Скорботної Пам’яті спитав Цзай Во про Вівтар Землі. Цзай Во відповів:

— володар Ся використовував сосну, в іньца уживали кипарис, а чжоусець вибрав каштан, щоб народ дрижав від остраху.

Учитель, почувши це, сказав:

— Здійсненого не пояснюють,

За те, що зроблено, не докоряють

І в тому, що було, не винуватять.

Учитель сказав:

— Гуань Чжун був не дуже й здібний.

Хтось запитав:

— А чи не був він ощадливий?

Учитель заперечив:

— Як міг він бути ощадливим, маючи вежу «Три повернення» й не дозволяючи суміщати посади?

— Та чи не був тоді він знавцем ритуалу?

— У володаря перед входом були встановлені щити, Гуань поставив у себе такі самі; у володаря до зустрічей із іншими державцями був постамент для перекинутих чаш для вина, Гуань мав такий самий постамент. Якщо Гуань знає ритуали, то хто тоді їх не знає? — була відповідь.

Бесідуючи про музику зі старшим музикою з уділа лу, Учитель сказав:

— а музику, її знати можна! Спершу виконують — нібито злита, грають далі, ніби без домішок, нібито світла і нібито не переривається наприкінці.

Хранитель рубежів із І, прохаючи про зустріч, казав:

— Мені вдавалось досі зустрічатися з кожним чеснотливим мужем, який приходив сюди.

Учні його представили.

А вийшовши, він сказав:

— Навіщо вам турбуватися про те, що все втрачено? Уже давно Путі нема в Піднебесній, і Небо скоро зробить Учителя дзвоном.

Учитель казав про музику «весняну»: в ній усе прекрасно і все гарне; і казав про музику «войовничу»: в ній усе прекрасно, але гарне не все.

Учитель запитав:

— Як мені дивитись на того, хто проявляє нетерплячість, будучи правителем, не почуває захвату, виконуючи ритуал, і не тужить під час трауру?