Вислови

Глава 19. Цзичжан

Цзичжан сказав:

— Досить уже того, якщо учений муж жертвує собою в мить небезпеки, думає про справедливість, коли здобуває, намагається бути шанобливим під час жертвопринесення і проймається сумом, перебуваючи в жалобі.

Цзичжан сказав:

— Коли не стійкі в чесноті,

Не віддані путі всім серцем,

Чи не однаково: живуть вони

Чи їх нема на світі?

Учні Цзися спитали в Цзичжана про те, як треба знаходити друзів.

Цзичжан спитав:

— А що каже про це Цзися?

— Він каже: «водіть дружбу з тими, хто для неї підходить, непідходящих уникайте», — відповіли вони.

Цзичжан сказав:

— А мені відомо інше: чеснотливий муж шанує гідних людей і терпляче ставиться до всіх інших, хвалить хороших людей і жаліє невмілих. Якби я мав великі чесноти, до кого я був би нетерплячим? А якби я був негідною людиною, мене знехтували б інші, і як тоді я міг би їх уникнути?

Цзися сказав:

— Неодмінні достоїнства має навіть мала Путь, але на ній, боюся, застрягнеш, прагнучи далекої мети, тому чеснотливий муж не тратить на неї своїх зусиль.

Цзися відповів:

— Залюбленим у навчання можна назвати людину, яка щодня усвідомлює свою недовершеність і щомісяця відновлює в пам’яті все те, чого навчена.

Цзися сказав:

— Ученість, твердість прагнень,

Допитливість, стурбованість усім близьким —

У цьому полягає людяність.

Цзися сказав:

— Ремісники, щоб виконати свою роботу, трудяться в майстернях, а чеснотливий муж, щоб знайти свою стежку, навчається.

Цзися зауважив:

— Помиляючись, мала людина завжди знаходить виправдання.

Цзися сказав:

— Чеснотливий муж по-різному сприймається в трьох випадках: здалеку він здається поважним, зблизька постає ласкавим, а його мову вирізняє строгість.

Цзися навчав:

— Чеснотливий муж, не здобувши довіри простих людей, не примушує їх працювати, інакше вони вважатимуть його поганцем; не здобувши довіри, він не виступає з повчанням, інакше його вважатимуть брехуном.

Цзися сказав:

— Якщо не виходити за межі найвищої чесноти, то можна не бути суворим у дотриманні другорядних правил поведінки.

Цзию зауважив:

— Учні Цзися цілком придатні для того, щоб зробити прибирання, відповісти на питання, підійти й відійти. Але все це другорядне, а головного вони не знають. Як же так можна?

Цзися, почувши це, сказав:

— Хоч як шкода, але Янь Ю не має рації. Що чеснотливий муж, відповідно до своєї путі, викладає спочатку? Що, втомлений, залишає на потім? він це розрізняє так само, як види різних трав, дерев. Як може його путь вести до омани? Тільки люди найвищої мудрості, напевно, можуть одразу оволодіти початком і кінцем.

Цзися сказав:

— Навчайся у вільний від служби час,

Служи, коли вільний від навчання.

Цзию зауважив:

— Вичерпує траур крайня печаль.

— Незвичайні здібності має мій друг Чжан, але людяності йому бракує.

Учитель Цзен вигукнув:

— Яка в Чжані величавість! Але з ним поряд важко добиватися людяності.

Учитель Цзен сказав:

— Я чув від Учителя, що люди до певного часу не можуть виразити себе, але це неодмінно відбувається з ними, коли умирають їхні батьки.

Учитель Цзен сказав:

— Я чув від Учителя, що все інше, чим вирізнявся в шануванні своїх батьків Суворий зі Старших, легко виконати, за винятком того вчинку, в якому важко з ним зрівнятися, коли він відмовився змінити слуг свого померлого батька і залишив незмінним його правління.

Коли голова родини Старших зробив Ян Фу суддею, Ян Фу звернувся за порадою до вчителя Цзена, і вчитель Цзен сказав:

— Вищі втратили свій шлях, і народ давно вже збентежений. Розкриваючи злочини простих людей, співчувай і тужи, а не впадай у самовдоволеність.

Цзигун зауважив:

— Чжоу не був таким уже поганим. Тому й уникає чеснотливий муж низовин, де до нього липне все погане в Піднебесній.

Цзигун сказав:

— Коли помиляється чеснотливий муж, то це ніби затемнення сонця і місяця. Він робить помилку — і всі це помічають; він виправляє її — і всі звертають до нього погляди.

Гунсунь Чао з Вей спитав Цзигуна:

— У кого навчався Чжунні?

Цзигун відповів:

— Путь, заповідана царями Освіченим і Войовничим, не загубилася на землі і знахо-диться серед людей. Гідні з них пам’ятають у ньому велике, а негідні — мале. У кожного є путь Освіченого і Войовничого. Де не міг би навчитись його наш Учитель? І навіщо для цього мати певного наставника?

Третій Войовничий із Середніх Сунів, розмовляючи в палаці з сановниками, сказав:

— Цзигун перевершує Чжунні.

Цзифу Великий переказав ці слова Цзигуну.

Цзигун сказав:

— Удамся до порівняння зі стіною навколо будинку. Моя стіна не вища пліч, і кожний може підглянути, що є в будинку цінного. Стіна Конфуція сягнула заввишки декілька сажнів, і якщо не знайти в ній входу і не проникнути всередину, то не побачити, який прекрасний там храм предків і які розкішні всі покої. Але, вочевидь, небагато хто може знайти в ній вхід. Тому не дивно, що він так висловився.

Третій войовничий із Середніх Сунів ганьбив Чжунні.

Цзигун сказав:

— Він дарма старається. Чжунні не можна зганьбити. Чесноти одних людей — це кургани та горби, на них здертися можна, а Чжунні — це сонце і місяць, а їх не можна досягнути. Хай навіть хтось забажає від них відмовитися, яку шкоду це може завдати сонцю та місяцю? він лише покаже, що не знає своїх сил.

Чень Цзицинь сказав Цзигуну:

— Ви надто скромні. Хіба Чжунні вас перевершує?

Цзигун відповів:

— Слід бути обережним у тому, що кажеш. Чеснотливий муж показує свою мудрість чи дурість, щойно тільки зронить яке-небудь слово.

З Учителем не можна зрівнятися, як не піднятися по сходах на Небо. Якби Учитель був головою уділу чи родовитої родини, то, кажуть, почни він ставити — і стояли би, почни вести — і йшли б, почни творити добро — і збирались би, почни спонукати — і були б у гармонії. Його за життя прославляли б, а після смерті стали б оплакувати. Як можна з ним зрівнятися?