Зелені мартенси

Віка

Написала до Майкла й дала йому лінк на свій профіль на ФБ. Він одразу додав мене в друзі. Ну, принаймні один знайомий у мене є. Його звуть Dark Mickey[4] і на аватарці в нього чорний мотоцикл. А на обкладинці якийсь захід сонця над морем. Якби я мала робити висновки на підставі його профілю, то хм… він любить мотоцикли, але трохи романтик? Я на обкладинку поставила фото борда, такого рожевого. І в коментарі написала «Люблю мріяти».

Написала теж есемески дівчатам, що маю для них дуже цікаві новини. Чорт, мені без них усе-таки страшенно самотньо, сподіваюся, що вони врешті перестануть ображатися. І мова вже навіть не про те, хто правий, а хто ні, мені просто хочеться, щоб було, як раніше.

«Ну, що за новини?» — питає Майка.

«У мене є профіль на ФБ».

Вона не витримує й дзвонить мені.

— А хіба не треба бути дорослим? — питається.

— Ні. Мені брат колись казав, що треба мати принаймні дванадцять років, але ніхто цього не перевіряє. Адже там не конче вказувати дату народження.

— Загалом там усе може бути неправдою, так? — каже Майка. — Можна все вигадати, так, як ми тоді це робили, еге ж?

— Ну, хіба що додаси там фото…

— Фоток повно в інтернеті, можна собі стягнути, яку хочеш.

— Загалом ідея супер, ні?

Ми теревенимо з півгодини, Майка збуджена, каже, що влаштує спеціальну зустріч Орлиць. І тоді до моєї кімнати, навіть не постукавши, заходить Фелікс і питає, чому я досі не сплю. Ти диви, нарешті сестрою зацікавився!

— З ким ти говорила?

— З Майкою.

— То ви вже помирилися?

— Ну… не знаю, мабуть, так.

— Це добре, правда?

Усміхаюся. Бо це справді добре.

— Ти бачила десь мої клавіші? — питає Фелікс.

— Ти ж не збираєшся зараз грати?

Він здурів. Бабуся хвора, купа роботи, а він на клавішах гратиме. Він же казав, що кидає грати й навіть збирався продати синтезатор через інтернет.

— От, власне збираюся.

— Але ж ти казав…

— Віко, — психує мій брат, — то ти бачила чи ні?

— Так. Ти ж сам запхав його до шафи у вітальні.

Він зникає. І, чесно кажучи, вираз обличчя в нього дивний. Останнім часом він узагалі дивний. Уже навіть не нарікає на це все й не згадує про маму. Насправді, він виглядає задоволеним життям. Якщо чесно, я ніколи не бачила, щоб у нього був такий гарний настрій.