Зелені мартенси

Віка

Я пам’ятаю все, як один суцільний кошмар. А той поліцейський похвалив мене за сміливість і сказав, що я розумна. Завдяки мені його знайшли. Просто обшукали всі квартири й він там був. А з ним та дівчинка.

Я не знаю точно, що він із нею зробив, та, на щастя, вона була ще жива. Він тримав її там майже тиждень. Цікаво, що він хотів зробити зі мною й куди мене завести. Мабуть, вирішив, що для двох жертв квартира замала. Взагалі не хочу про це думати.

Всі кажуть, що мені дуже пощастило. І що ту він теж заманив, як мене. Не на борд, але запросив її на морозиво чи щось таке. І теж познайомився з нею на Фейсбуці.

Разом з тим, мені й не пощастило, бо коли я зробила селфі, він одразу побачив, що це біля озера в Морському оці, зрештою, він живе неподалік і просто під’їхав туди машиною. А коли виявив, що я сама, одразу вирішив діяти.

Борд і справді належав колись сестрі, яка з ним більше не живе й залишила його там на зберігання.

І коли я пожалілася на Фейсі, він зрозумів, що я б хотіла такий на день народження.

Не знаю, як я повелась на все це. Так легко повірити комусь, коли тобі говорять те, що хочеш почути, завжди здається, що це правда. Та й чому б я мала не довіряти комусь? Окрім того, це починалося як розвага, а закінчилось отак.

Та найкраще в цьому всьому, що коли ми вже повернулися додому й була майже дванадцята ночі, я отримала есемес від мами (поліція, на щастя, знайшла мій телефон): «Пізнувато, але щиро. Із днем народження, доню!» І тоді, бо ми ще не спали, ми зрозуміли, що навіть їй не повідомили, що сталося. Що ми взагалі забули про її існування! Я насамперед переймалася бабусею, такі походи й переживання не з її здоров’ям, та вона, ніби, досить непогано це витримала.

Ну, мама як про це все почула, ледь не зімліла! Фелікс усе їй розповів, я навіть не мала сил говорити. Ну, бо як таке розказувати?

Опті треба було повертатися додому, Фелікс пішов її провести, а я не могла заснути. І в піжамі почалапала до бабусі.

— Можна, я спатиму з тобою, Бабі? — попросила я.

А вона всміхнулася, і відхилила ковдру. Поруч із нею було так тепло, що я одразу пригорнулася й заснула мертвим сном.