Твій поцілунок мов ковток води
В пустелі сірих незворушних буднів, –
Мій порятунок у хвилини скрутні
Від різної душевної біди.
Як лише ти умієш поцілуй!
Хай у твоїх обіймах я забуду
Про все, що було, є і те, що буде –
Й вустами всю любов мою відчуй
******
Знайшов я джерело життя нарешті,
Хоча одного я усе ж боюся, –
Щоб я часом, бува, не захлинувся
Безмежжям щастя, що мені несеш ти...