Ти поринаєш у сувій
Тісного підземелля ночі
І линуть за тобою очі,
Заплутавшись в ході твоїй
Ти танеш в сутінках, мов лід,
І знов якась моя частинка,
Мене невидима краплинка
Йде за тобою слід-у-слід
Я ж залишаюсь в пастці стін, –
Хоча душа осиротіла,
Розкинувши поспішно крила,
Тобі несеться навздогін...