СУВІЙ


Ти поринаєш у сувій

Тісного підземелля ночі

І линуть за тобою очі,

Заплутавшись в ході твоїй


Ти танеш в сутінках, мов лід,

І знов якась моя частинка,

Мене невидима краплинка

Йде за тобою слід-у-слід


Я ж залишаюсь в пастці стін, –

Хоча душа осиротіла,

Розкинувши поспішно крила,

Тобі несеться навздогін...


Загрузка...