Зиґзаґи

БІЛОСНІЖКО

Під ковдрою твого нерозуміння

Застигла у холодному теплі

Моя любов. Пірнуло в сон терпіння

Прощальним поцілунком на чолі

Затихло все – докори і образи,

Тупіє, гасне, застигає біль

Й росте повільно наді мною панцир

Зі снігу, смутку і радіохвиль

І обіймає айсбергами серце

Невидимий для ока льодовик –

Крізь них не допливе і не проб’ється

До месенджеру ні один мій крик

Тож знову не прокинусь. Все спочатку

Думками пройду всоте уві сні,

Невимовленим заримую згадки

Й чекатиму відлиги і весни

Бо знаю те, що лід – не вічний

Й зігріті сніжним укриттям

Озиминою зійдуть пишно

Всі

незабуті

почуття...