Зиґзаґи

ВЕСНА

Теплом відлиги прочинила серце

Навшпиньки увійшла і на осонні

Роззувшись із чобіт, пішла босоніж

Лишаючи в повітрі ноти терцій

І прокидались, втомлені гамбітом,

І, жмурячись, вилазили з барлогів,

З перин, пуховиків, мереж і блогів

Озимі почуття весняним цвітом

І білим візерунком заквітчали,

Зрослися і загоїли собою

В фортечних мурах діри і пробої

Вини, нерозуміння і печалей

І оселили у найвищій вежі

Яскравою ранковою зорею

Несказане у ямбах і хореях –

Хай світочем сія! Нехай бентежить...

******

Тобою непомітно став залежним...

Люблю тебе.

Люблю

тебе

безмежно