Зиґзаґи

МЕТЕЛИКИ

Защемило мені, запекло –

Влізло в голову скалкою слово

І тихенько собі залягло

Крадькома, несвідомо, нервово

Опустилося до хрипоти,

Поперек стало клаптем у горлі

І метеликів у животі

Зачинило насилу в неволі

А ті вились наївно уверх,

Тріпотіли з глухим перестуком

Та непросто здолати бар’єр,

Що в минулому витканий звуком

Ми ж дорослі, візьми – та й забудь

Але ж ні – вже дісталось до серця

Розтеклося, розбіглось, мов ртуть

І нелегко докупи збереться

Та зберу. Переловлю в кулак,

Розітру і розвію в вітрила –

Хай за вітром малюють зиґзаґ

Невагомі метеликів крила