Суддя у чорній кучерявій суддівській перуці простягнув лапу і вимкнув екран міжсвітового зв’язку.
Маленьким гумовим молоточком він ударив у кругле блюдечко гонгу, і залою суду прокотився ніжний срібний дзвін.
Суддя відкашлявся і твердим голосом почав читати вирок:
— Рішенням Надзвичайного Суду Світу ІКС-ЗЕТ-845687 за самочинне використання пристрою зв'язку між світами і втручання у життя паралельного Світу VІКС-87 (код «Земля»), яке призвело до непередбачених негативних варіантів розвитку подій, внаслідок чого збільшилася кількість негативно зарядженої енергії у Всесвіті і виникла загроза порушення Всесвітнього Балансу Добра і Зла, громадяни Пол, Тер і Гейст позбавляються прав тварини терміном на дванадцять діб, сім годин і п’ятнадцять хвилин.
Впродовж дії покарання їхні права прирівнюються до прав домашніх людей: вони будуть їсти, спати і жити у місцях, відведених для домашніх людей.
Щоб подібне ніколи більше не повторювалось, всі канали зв’язку буде деформовано.
Суддя подивився поверх окулярів у зал і мовив:
— Прошу звільнити залу суду!
Поважні людиновласники почали виходити, ведучи за собою на розкішних ремінцях людей. Люди, побачивши знайомих, радісно підбігали один до одного і терлися носами на знак привітання.
Пол, Тер і Гейст піднялися з лави підсудних і у супроводі двох ротвейлерів із золотими бляхами охоронців на грудях відправилися відбувати покарання.
Зала спорожніла.
Тоді суддя стомлено кинув на стіл чорну перуку, почухав задньою лапою за вухом і знову ввімкнув екран міжсвітового зв’язку.
Там, на екрані, з’явилися хлопчик Хроня і пес Рекс.
Вони простували неспішно горами, плоскогір’ями і пустелями, переступаючи річки й озера, перестрибуючи невеликі моря і протоки між континентами.
Вони йшли поруч — хлопчик і пес — по коліна у хмарах, а під ними повільно оберталася і летіла у чорну безодню Всесвіту, всіяну холодними зірками, маленька блакитна планета Земля.