Зорі, що купаються у річці

Розділ 45

Якесь недобре передчуття з’явилося у Льохи ще тоді, коли при виїзді з міста Стас зупинив «Джип» біля приватного будинку, спритно вислизнув з автівки та швидко зайшов туди. Через кілька хвилин він повернувся дуже задоволений та з пакетом у руках, де брязкали кілька скляних пляшок. Спочатку Льоха подумав, що Стас набрав горілки, але потім зробив висновок, що це на нього не схоже. Льоха потайки кидав погляди на Стаса та бачив, як пашіли його щоки від збудження, як той нервово палив цигарку за цигаркою. Було видно, що друг замислив щось лихе і це лякало хлопця.

— Стасе, — звернувся він до друга, притишивши музику, що розривала динаміки. — Ти можеш пояснити, куди ми їдемо?

— А ти не здогадався?

— Бачу, що в село. Але навіщо?

— Хочу поспілкуватися з рудою відьмою.

— Скажи мені відверто: навіщо вона тобі? Ірка мені плакалася, що ти не хочеш її бачити, а даремно. Вона гарна дівчина. До того ж, її батьки дуже впливові люди не лише у нашому місті, а й у столиці. Принаймні, я таке чув.

— Правду чув, — сказав з посмішкою Стас. — І впливові предки, і далеко не бідні. І Ірка класна кобила. Згоден.

— Чому ж ти її відфутболюєш?

— Шкода Ірку?

— Так.

— То бери її собі, мені не шкода. З вас вийде пречудова пара! До того ж, твої предки будуть дуже раді завести собі таких впливових та багатих родичів.

— Та ну тебе! — Льоха махнув рукою та дістав гумку. — Я до нього по-доброму, а він…

— Льошо, я теж про тебе піклуюся, — з іронією сказав Стас, — навіть свою гарну дівчину з багатим таточком віддаю. До того ж, задарма! Мені для тебе нічого не шкода. Бери Ірку, користуйся нею, скільки тобі забажається.

— З тобою неможливо розмовляти.

— Чому, друже? Ти хотів знати, куди ми їдемо? Я тобі сказав одразу, що до села розважатися.

— Облиш цю Соню.

— Дякую за пораду! Красно дякую! — іронізував Стас. — Але не можу, Льохо, хоч трісни — не можу і все!

— Вона ж тебе відшила. Що тобі ще потрібно?

— Побачимо, — протягнув Стас і примружив очі. В них було щось хижацьке.