Світован. Штудії під небесним шатром

Скільки волі й духовної сили в людей — стільки потуги в народу

— Коли так, то чи може бути вільною людина, якщо не вільний її народ?

— Може і повинна бути, бо людська душа є цілість, повнота. І скільки волі й духовної сили стягає та носить в собі вона, стільки потуги в її народу. Стільки його життєздатности, волі до звільнення.

— Але ж наші народи братні, фактично, один народ.

— Ніколи ми не були одним народом. Від зародження й понині. Народи створює вода.

— Що?

— Рухома вода — найбільша сила світу. Вона є природним витвором укладу, життя, ментальности. На Нілі постали єгиптяни, на Егейському морі — греки, на Рейні — німці, на Мертвому морі — іудеї, на Данських островах — данці, на Дунаї — румуни й болгари, на Драві — хорвати, на Дрині — серби, на Сені — французи, на Темзі — англійці, на Балтиці і Північному морі — латиші, естонці, шведи, норвежці, на Віслі — поляки, на Волзі, Оці і Москві-ріці — московіти, на Дніпрі, Десні, Донці, Дністрі і Росі — руські племена, що утворили велику державу Київську Русь-Україну. Доріг тоді не було, зате ріками, передусім Дніпром, легко добиралися до культурних земель — Греції, Болгарії, до Царгороду. Войовничі й заповзятливі руси їздили на всі чотири сторони світу, торгували, закладали на освоєних просторах укріплення, «городи». Під їх руку підпадали слабші племена, що теж стали називатися «руськими людьми». Тобто тими, що належали руським, платили їм данину, підкорялися їх князям. У тому числі і в'ятичі, що сиділи на Волзі та її притоках — Оці й Москві. Вони походили з ляхів, а відтак змішалися з жовтошкірими фінами, чудами, мордвою, мерею та монголами. Вони мали иншу мову і були напівдикі. Доки київські русичі не прибрали їх під себе і один із синів Ярославових прийшов туди володарем. Звідтоді пішло, що се землі «русскі», а народ «русский». Кожен народ у світі має своє ймено — німець, поляк, угорець, швед, японець, китаєць, грузин, українець, лише сей його не має. Тільки давню підвладну приналежність до русів — «русскіє». З часом вони почали називати себе московітами, не маючи до русичів ніякого стосунку. Навпаки, весь час проявляли осібність, нелюбов і ворожість. А з часу вимушеного злиття двох народів, з волі Хмельницького, для русів-українців настали часи безнастанного неспокою і руїни. Миша проковтнула гору і пішла далі глитати простори. Історія вчить, що народи, як і люди, старіють і слабіють. Проте нікому не вільно порушувати Божий порядок, за яким кожде плем'я дістало свій терен, мову і волю. Ніяким залізним заборолом не можна се загородити надовго. Його сточить іржа. Так, як точить вона сей залізний вік. Зі всіх його тріщин сиплеться іржа і олжа. Що є одне й те ж…

— Ви кажете — іржа. Але ж такої сильної держави, як Союз, немає у світі.

— І тюрма сильна, та хто їй рад? Але вернімося до Одіссея. Ті двадцять літ його блукань були не розвагою, а доброю школою. Штудіями над безмежними водами і під небесним шатром. Школою пізнання зримого світу, себе в світі і світу в собі. Потому, як він вернувся на Ітаку, то став ще ліпшим царем — царем своїй землі, свойому народу і самому собі. Твердо вріс ногами і серцем у свій грунт, не бажаючи чужих. Коли його хотіли чимось злакомити, підбити на щось, Одіссей лише добродушно одказував: «Я вже там був». І ті слова стосувалися не лише географії. Овва, такого «царського батьківства» наш народ давно позбавлений. Живе наче без голови і серця… Я ще застав австро-угорську корону, пам'ятаю настрої різних верств. Мільйони людей лягали спати в безпеці, бо знали, що їхній цісар сидить до півночі в робочім чуванні, а встає перед п'ятою і продовжує працювати біля свічок. Він замикав у собі звичай і закон. І люди додержувалися звичаїв і законів. І були відданими. Справдешня відданість глибша за закони… Влада — се нічний сторож. Живеш і не бачиш його. А коли стається біда, він захищає. Нічний сторож, а не нічний розбійник і кат. Застав я свого часу і такої ласки. І не лише я… Влада має нести в собі порядок світу і порядок речей. Гуманність нести. Тоді вона тверда і прийнятна. Володар — садівничий мудрих законів. Бо закони, які часто переступають, — лихі закони. Незручності роблять людей жорстокими, несвобода черствить серця, а негуманне поводження псує їх. Вони стають ворожими одне до одного, народ до народу, що в одному ярмі, і — передусім до влади. Іржа роз'їдає кайдани залізної держави. День при дні.