Дощовий світанок

Захотілося Козі

В політику погратись:

Пострибать на одній нозі,

Та ще й, похизуватись.

Щоб ніхто не бачив роги,

Щільно косу заплела.

І на себе, ще й до того,

Білу сукню натягла.

Біга по лісу, стрибає,

Лізе скрізь, щось бубонить,

Тут Мураха зустрічає,

Працював Мурах в ту мить.

Стала, вирячила очі,

Як працює цей Мурах:

«Мовити мені не хочеш, -

Чи багато вас, невдах?

Я, - політикою граю,

Бачиш ось оцю косу.

І за тебе поволаю,

Якщо хочеш, у лісу!..»

«Та, чому це ми невдахи?.. -

В праці ж є він сенс життя!

І тварини і комахи

Знають все це до пуття.

А хоч ти уся є біла,

Та на голові коса,

Вже громада зрозуміла,

Що проста ти є, - коза!»

Як ти косу не вкладай,

І кричи вимоги,

Все одно із під коси,

Виглядають, - роги!