Дощовий світанок

Шакалів зграя захопила в лісі Владу.

Вночі, тихесенько, коли весь ліс дрімав,

Продерлися усі вони у Раду,

На ранок, кожен недоторканим з них став.

А звірі, навіть «гавкнути» не вспіли,

Коли з трибуни вже Шакал вищав.

Хотіли це вони, чи не хотіли, -

Але шакалячий у лісі устрій став.

Як краще Зайцям вуха відривати?

І як здирати з Кабанів бекон?

Кого стрілять, а кого з хати гнати?.. –

Тепер тлумаче лісовий Закон.

Суддя, - Шакал, а прокурор, - Вовк сірий.

У Раді теж Гієни і Круки. -

Немає в лісі вже до них довіри…

- А у суспільстві нашім: так, чи навпаки?

Ніхто у Раді нас давно не слуха.

Бо у країні, як у зграї, зокрема:

Як зайцям, людям відривають вуха,

Злодійство є, а злодіїв, - нема!..