Дощовий світанок

У країні, щось не так,

Я гадаю, браття.

Бо цвіте у скрізь будяк,

Наче на закляття.

Бо збирається у круг,

Лиха, вража сила.

І заплакана навкруг,

Україна мила.

Не дзвенить дитячий сміх,

У містах і селах.

Про великий людський гріх,

Мова невесела.

Наче в темряві живуть,

Горе – відчайдухи.

І тому без межі мруть,

Як в осені мухи.

Вже пора узять палюгу,

В свої рученята,

Аби гнати геть злодюгу,

Поки ціла хата…