GAME-OVER

_{РОЗДІЛ З У нас є план, містере Фіксе!}

_{- План? — задумливо проговорив Рикпет. — План… Давайте подумаємо. Від батога й контролю Голосу себе убезпечити треба? Треба. Значить, потрібне гумове взуття. Не ходити ж знову в гумових килимках! Ну там, кеди чи кросівки. Шляхи відходу теж відомі. А ось як вирахувати того, хто подав сигнал?}

_{- Стривайте! — раптом вигукнула Шана. — Ані слова!}

_{Вона приклала палець до губів, закликаючи до повної тиші й показуючи на комп’ютер, шепнула Рику на вухо:}

_{- Виключи комп.}

_-Ти…

_{- Роби, що кажу.}

_{Рик підкорився. Екран згас.}

_{- Шано, ти чого це?}

_{- Я думаю, що Гірея вже все знає про наші плани. Комп же у нас включений був! І гра в нього завантажена. Вона ж на своєму екрані все бачила й чула.}

_{- Ось бісові віники! — Рик ударив себе по коліну. — Як же я не подумав!}

_{- Почекай! Може, ще нічого й не трапилося. Чого б це їй саме на наш екран дивитися?}

_{- Ага, звичайно, не трапилося! А Рик руку по лікоть в екран засовував? Вона ж у кабінеті Гіреї й висунулася! Думаєш, вона не помітила? У неї що, щодня руки з екранів вилазять? Та вона відразу до екрана підлетіла й очей з нього не спускала, і вух не відводила. Мабуть, упізнала вона нас і чекатиме.}

_{Кадим традиційно поліз п’ятірнею в потилицю. З усього виходило, що Шана мала рацію.}

_{- Ну ось що! — Рик піднявся й закрокував кімнатою. — Коли ми тікали від Гіреї, що знайшли в її кабінеті? Грибок, через який вона на цифру перетворювалася. І її в кабінеті не було. Правильно? Значить, треба вирахувати, коли її в кабінеті немає, прийти й вирубати грибок. І нехай вона собі в цифрі й залишається!}

_{- Правильно!}

_{- Залишилася дрібничка: вирахувати, коли вона на цифру перетворюється, а то потрапимо їй просто в руки!}

_{- Ми коли із Заекрання йшли? Вранці? Її ж не було тоді, пам’ятаєте? Значить, і тепер треба йти вранці. Ти як думаєш?}

_{- Напевно, це правильно, — погодилася Шана.}

_{- О дев’ятій? Раніше? — Кадим підстрибував від нетерпіння. Йому не терпілося кинутися в бій.}

_{- Усе це добре. Але як ми знайдемо того, хто увімкнув сигнал небезпеки? — Шана запитувала Рика, визнавши в ньому керівника операції.}

_{- Та чого! Вліземо в бійку, а там видно буде, — як завжди, поспішав Кадим.}

_{- Ну ні! Що значить — вліземо в бійку? Може, все вийде й без бійки, — заперечила Шана.}

_{- Я думаю, що тут Кадим має рацію. Треба підняти в Заекранні гарну бучу, і тоді ті, хто хоче врятуватися, самі нас знайдуть. А зброю роздобудемо в глюків.}

_{- Ну що ж, я готовий!}

_{- Ні, Кадиме, рано ще. Операцію призначаю на завтра. Збір у мене, пів на дев’яту. А зараз гайда на кухню, чай пити.}

_{- А чому не сьогодні?}

_{- Кажу, рано ще. Треба гумове взуття підготувати, ну і ще дещо. Шано, із чаєм допоможеш?}

_{Засмучений, що пригода відкладається, Кадим поплентався на кухню за Шаною й Риком.}

_{Ще було незрозуміло, кого і як рятувати, але вже було зрозуміло, що рятувати треба, і з’явилася впевненість, що рятувати будуть.}