GAME-OVER

_{РОЗДІЛ 1 Несподіваний лист}

_{Петрик закінчив домашнє завдання з географії й закрив зошит. На годиннику була майже дев’ята вечора. Не дуже-то й пізно, можна ще повозитися з компом. Та й електронну пошту він не перевіряв уже кілька днів. А раптом хто-небудь що-небудь надішле? Він натис на екрані іконку «Outlook» і почекав, поки завантажиться програма.}

_{У правому нижньому кутку екрана з’явився маленький конвертик, який означав, що прийшов лист. У колонці «Відправник» значилося «Чипсет».}

_{Ніхто з Петрикових товаришів таким ім’ям не користувався. Петя знав тільки одного Чипсета - першого помічника Великого Процесора, хазяїна Заекрання, де він уже двічі побував разом із друзями.}

_{Що ж знадобилося Чипсету? Він з нетерпінням відкрив лист. Цілком імовірно, він писався у великому поспіху, бо всі розділові знаки були пропущені, а імена написані з маленьких літер:}

_{рик у нас лихо процесор полоні гірея збожеволіла поспішайте баритися не можна я в грі бережіте циклопа він}

_{На цьому лист обривався, і що хотів сказати Чипсет про циклопа, залишалося незрозумілим.}

_{Петрик зняв телефонну трубку.}

_{- Добрий день, — чемно привітався він з Наталчиною мамою, — можна Наталю? Привіт! Шано, я одержав листа від Чипсета. Чому мені? Звідки я знаю, але лист прийшов і ось що в ньому написано.}

_{- А що він там писав про циклопа? — запитала Шана.}

_{- Бережіться циклопа, він…}

_{- Цікаво, що Чипсет мав на увазі, говорячи «він»? Він страшний? Він небезпечний? Він хитрий?}

_{- Так, Шано, ще одна дивовижа, слово «бережіте» написано з помилкою. Щиро кажучи, я так і не зрозумів, як треба його читати: чи то бережіть, чи то бережіться.}

_{У трубці на кілька секунд зависла пауза.}

_{- Може, просто помилка?}

_{- Лист явно написаний поспіхом, без великих літер, без крапок і ком. Може, і справді помилка. Та і чого б це ми мали берегти якогось там циклопа?}

_{- Ну ось, ти ж сам кажеш…}

_{- Коротше, Шано, треба сурмити збір. Давай завтра після уроків у мене. Ти подзвони Васлі, а я Кадиму.}

_{Наступного дня після уроків усі четверо зібралися в Рикпета.}

_{- Чого там, — як завжди квапився Кадим, — коню зрозуміло, треба йти на допомогу Чипсету! Якби не він, ми б минулого разу із Заекрання взагалі могли не вилізти!}

_{- Це… Атож, — сказав Васла, який не любив довгих розмов, — допоміг він нам минулого разу ого як… Але хіба… як його… справа в цьому? Людина просить допомоги… Хоча, яка він це… людина? Глюк? Та наче не цей… і не глюк зовсім… Ось ти скажи, — вимогливо звернувся він до Рика, — хто він є, цей Чипсет?}

_{- Віртуальна особистість… — висловила свою думку Шана.}

_{- От-от, віртуальна… — продовжив Васла, — а ми з вами ці… типу… справжні! І кулю там можна… того… одержати… як це… цілком справжню!}

_{- Він для тебе віртуальний, а ось ти для нього який? — вступив у розмову Рик. — Він же не запитував, віртуальний ти чи справжній, коли наш відхід прикривав?}

_{- Ось уже не думала, що ти такий… — розчаровано сказала Шана.}

_{- Та що ви, справді, на мене напалися, як ці… ну, словом… голодні які? Що, запитати не можна? Я ж не того… не відмовляюся! Тільки раптом ця тітка нам, ну… як тоді… пастку там готує?}

_{Усі перезирнулися. У всіх у пам’яті була свіжа недавня подорож, коли вони потрапили в пастку.}

_{- Що ж, ризик є. Іти чи ні — кожен має вирішити сам, — сказав Рик. — Запитую востаннє: ідемо на допомогу?}

_{— Ідемо! — першим відповів Кадим.}

_{- Звичайно, — рішуче труснувши головою, твердо сказала Шана.}

_{- Я, ну… словом, чого там… всі, ну… і я туди ж! — з невеликою затримкою, але все-таки досить упевнено відповів Васла.}

_{- Вирішено! — підбив підсумок Рикпет. — Збираємося у мене в суботу о другій. Про одяг не говорю, самі все знаєте.}

_{- Почекай, — перебила його Шана, — а що там писав Чипсет про те, де він знаходиться?}

_{- Та нічого. Я в грі — й усе… І далі про циклопа.}

_{- Я пропоную, щоб кожен із нас спробував дістатися до п’ятого рівня й хоч одним оком подивився, що там робиться. Самим же потім легше буде.}

_{-Діло! Молодець, Шано! — Рик посміхнувся. — Вважайте це домашнім завданням.}