Гра у вoйнушку

Непроханий гість

За його словами, це було найкраще видовище з тих, що воно будь-коли бачило. Уявіть, що небо засвітилося рожевим. Це світло невпинно сяяло. «Складалося таке враження, — казало Сіоньське водосховище кілька днів потому, — що краса ніби хотіла втекти від часу і залишитись на небі на сторіччя. Немов залізний бог сам змирився з долею. Засмучене непорозумінням обгоріле тіло вкривало попелом землю, і це було приголомшливе враження».

Та не варто надто вірити розповіді Сіоньського водосховища. В той самий час загрозлива краса винищувача в небі здригнулася.

— Є-є! — закричав Гівіко, який першим побачив у небі спуск розгубленого парашутиста. Гурам відчув, що він сам не дарував синові стільки радості й, зневірившись, похилив голову. Що він мав думати, коли в його двір падав ще один льотчик. Віра скрикнула від здивування, перехрестилась і про всяк випадок втулила дуло кольта М1911 в рот полоненому. В небі майорів парашут. Ще один льотчик повільно спускався в їхній бік. Полонений росіянин з подивом глянув на нього і подумки «вирахував», що смерть чекала не лише на нього. Його це трохи заспокоїло. Смерть наодинці завжди сповнена сумом. Самотню людину шкода і в смерті, — подумав він.

У двір Дарчія впав ще один незваний гість зі збентеженим обличчям, скривився і промовив: — Мамочкі-і-і…