Квантовий воїн

Розділ 4. Міфологія квантового воїна

Світ неосяжний. Так само як і ми; так само як і все, що існує в цьому світі.

Карлос Кастанеда

Щоб розкрити таємницю свого єства та нашого місця у Всесвіті, зазирнімо до світу міфології. Раптовий перехід від наукового підходу до обговорення переваг міфології може видатися дивним, однак із психологічного погляду це має сенс. Хоча наука може допомогти нам збагнути устрій світобудови та механізми роботи мозку, їй важко впоратися з загадками свідомості, тож тут їй на допомогу приходить міфологія, заповнюючи цю прогалину своїм унікальним способом.

Оберімо ж для себе міфічну роль квантового воїна з усіма тими можливостями, які вона нам пропонує. Цей шлях може видатися незвичним, однак щойно ми ступимо на нього, то одразу збагнемо всю мудрість такого способу життя. Термін «квантовий воїн» — це метафора, яка зображає те, що можливе в нашому житті, і довкола цієї метафори ми вибудуємо ретельно випрацювану міфологію, яка ґрунтуватиметься на істинах, котрі нам відкриває квантова реальність. Коли ми бачимо себе героями або героїнями власних життєвих пригод, це надихає, як ніщо інше.

Добре випрацювана міфологія є потужним інструментом, який (при вмілому використанні) дає приголомшливі результати тому, хто ним володіє. Відомий письменник та психолог Джеймс Гіллмен добре це розумів, коли ділився з нами таким маловідомим фактом: «Міфи своєю мовою промовляють до нашої психіки; вони говорять емоційно, хвилююче, чуттєво, фантистично»1. Психіка, як виявляється, чудово реагує на міфічні образи, тому що ті виникають з колективного несвідомого й несуть у собі глибокий смисл, який для нас є зовсім неочікуваним. Міфічні символи виходять за межі логіки та здорового глузду і так відкривають для нас можливість побачити та зрозуміти себе під іншим кутом зору. Коли ми послуговуємось у житті мовою фантастичного, думаємо мовою міфології та діємо, керуючись міфами, то приєднуємося до архетипних сил Усесвіту, і перед нами відкриваються несказанні можливості.

Міфічні образи надихають і надають сил з однієї простої причини: вони ближче до істини нашого буття, аніж обмежувальні образи, які стримують і обтяжують нас у сучасній культурі. Необхідно вивільнитися від обмежувальних моделей, зараз притаманних нам, і стати воїнами, що робитимуть героїчні вчинки, вирушатимуть у дивовижні мандрівки, житимуть повним життям. Ці можливості виникатимуть, коли будемо жити, керуючись міфологією.

Міфологія квантового воїна сягає своїм корінням квантових законів. Опанувавши їх, ми одразу ж усвідомлюємо можливості, що відкриваються перед нами, коли приймаємо ці істини та ведемо квантовий спосіб життя. Саме бачення цих можливостей змушує обирати життя квантового воїна, адже понад усе ми прагнемо до повного життя і реалізації всіх можливостей. Мандрівка квантового воїна — це бажання віднайти таємниці свого буття і, розгадавши їх, відкрити для себе таємниці Всесвіту.

Слово «воїн» викликає безліч різноманітних асоціацій, але в контексті цієї системи означає лише прагнення в будь-якій ситуації реалізувати своє найкраще «я». Це жага до досконалості та автентичності в усьому, що ми робимо. У тибетській мові слово, що позначає воїна, походить від лексеми pawo, тобто «хоробрий»2. Воно чудово пояснює, якими ми можемо стати, якщо будемо виховувати та дисциплінувати себе, — хоробрими. Нам подобається те, ким ми є. У нас виникає таке відчуття, що ми маємо вдосталь необхідних засобів та знань, аби впоратися з усім на своєму шляху. У цьому відчутті немає зарозумілості — натомість є глибоке розуміння самих себе та світу, де ми живемо. Упевненість квантового воїна ґрунтується на нашому розумінні законів Усесвіту та вірі в них. Ми знаємо, що є частиною чогось величнішого і його сила (як уже виявили) — це також і наша сила. Саме наш зв’язок зі Всесвітом дозволяє в будь-який час принаджувати енергію воїна й використовувати її в різних сферах свого життя.

Енергетика воїна зовсім не є чимось загадковим; усі культури якимось способом зверталися до цього джерела. Це сконцентрована, динамічна енергія, спрямована на досягнення певної мети. Чоловіки, жінки, діти та люди похилого віку — ми всі використовуємо енергетику воїна, навіть якщо не завжди називаємо її саме так. Саме енергетика воїна змушує виснажену матір вставати вранці з ліжка, аби нагодувати своїх дітей і зібрати їх до школи. Саме енергетика воїна підштовхує підприємця шукати нових шляхів розширення своєї справи, атлета — довго та наполегливо тренуватися, щоб якомога краще виступити, безробітного — розсилати резюме та робити все можливе, аби отримати роботу, містика — шукати просвітління. У які б життєві ситуації не потрапили, ми можемо покращити їх усі за допомогою енергетики воїна.

Однак ми не просто воїни, ми — квантові воїни, а це значно глибший смисл. Для нас — квантових воїнів — немає нічого неможливого. Ми є одним цілим з усім довкола, і саме це знання допомагає впоратися з безліччю життєвих ситуацій. Кожен новий день — це наша можливість жити на повну, удосконалюватися. Кожен новий день — це частина нашої унікальної мандрівки, де немає місця рутині та нудьзі, увесь наш життєвий шлях сповнений можливостей. Стаємо людьми

Перше завдання квантового воїна — це навчитися бути людьми. Ми забули, як це потрібно робити. Стати людиною — це стати єдиним цілим, а для цього необхідно владнати стосунки з чотирма енергетичними частинами: розумом, тілом, підсвідомістю та душею. Кожна з них повинна функціонувати й підтримувати зв’язок з іншими частинами, аж доки ми не станемо повноцінними людьми. До цього часу ми є собою лише частково, а наше внутрішнє царство не знає, що таке гармонія, адже ми самі не знаємо, ким є, а наші частини ворогують між собою. Перетворення на повноцінну та цілісну людину — це не такий уже й простий процес, як могло б видатися на перший погляд, здебільшого через те, що ми проживаємо більшу частину життя у своїй свідомості. Нам необхідні рішучість та зусилля, аби позбутися звички. Щоб знову відкрити для себе, хто ми такі, потрібно визнати одну психологічну істину: більшу частину життя ми проживаємо у своїй свідомості.

Вираз «ціле більше, ніж сума окремих частин» ніколи ще не був настільки доречним в описі ситуації, у якій сьогодні опинилися ми — люди. Ми є космічним організмом, усі чотири частини якого створені так, аби функціонувати як єдине ціле. Доки цього не станеться, наші життя залишатимуться неповними і ми ніколи не пізнаємо себе. Саме тому наше першочергове завдання — стати людьми, бо ж усе в житті залежить від того, чи зробимо ми це.

Цей шлях перетворення на цілісну особистість — метаморфоза, трансформація, що нагадує перетворення гусені на метелика. Об’єднавши всі частини, ми станемо не лише цілісними організмами, а й невпізнаними. Цей процес допоможе нам пробудитись і дізнатися, хто ми в цьому Всесвіті.

Термін «пробудитися» означає перейти від звичної свідомості до чогось значно більшого. У різних традиціях послуговуються різними термінами на позначення цього дивовижного переходу. У християнстві це духовне відродження, у буддизмі — просвітлення, в еволюціонізмі — космічна свідомість, а ми, квантові воїни, звемо це пробудженням. Та все ж, як би ми це не називали, із зміною приходить щось надзвичайне, і коли це стається, ми можемо робити те чи бути тим, що самі для себе обираємо, — перед нами відкривається вічність. Це звучить неймовірно, та лише тому, що ми забули, ким є і чому тут. Втратили зв’язок зі Всесвітом, тому таємниця та ціль життя приховані від нас. Досі не збагнули, що є дивовижними створіннями зі свідомості та енергії, сповненими космічних можливостей, які чекають на своє відкриття.

Сучасна культура значною мірою забула, що це епічна мандрівка і що ми — людські створіння. Ми надто загрузли в життєвих дрібницях. Часто відволікаємося, непокоїмося не через те, що треба. Поет Езра Паунд казав: «Людина занепокоєна іншою людиною і забуває, що все єдине і все тече»******, 3. Нашим життям бракує саме цієї течії та єдності. Ми втратили своє відчуття зв’язку зі Всесвітом, ба навіть зв’язку між частинами самих себе. Ось чому щоденне життя сповнене боротьби. А чи може бути інакше? Ми повинні змінити такий спосіб життя і пізнати всю неосяжність самих себе. Нам необхідно пробудитися.

Дзен-майстер Доґен, який жив у тринадцятому сторіччі, називав таку зміну «усвідомленням»4. У японській мові це слово означає «підтвердження», «доказ», «свідчення». Це «втілення в реальність» того, що було лише ідеєю. Усвідомлення того, хто ми, приходить, коли міфологія квантового воїна стає реалією життя. Наша міфологія воїна — це не якась ідея, яку ми тримаємо в голові й за потреби дістаємо та вивчаємо, наче якийсь манускрипт чи витвір мистецтва; ми приносимо її у світ, коли проживаємо це. Письменник Генріх Ціммер описував це так: «Трансформація відбувається в процесі. Демонструючи символічний жест, повністю вживаючись у певну роль, людина усвідомлює всю істинну суть, притаманну цій ролі»5. Теорія квантового воїна дає нам цю можливість.

Поглянути на власне життя як на міфічну мандрівку, що має своє значення, мету та дива, означає сповнити його значенням, метою й дивами. Поглянути на своє життя як на щось нудне й незначуще означає сповнити його нудьгою й незначущістю. Деякі люди вважають себе невдахами, думають, що неповноцінні й не мають чого запропонувати світові. Їм здається, наче життя сповнене негараздів, і ці думки вплітаються в їхню психіку, перетворюючи їх на заручників, накладаючи на них закляття. Усі ми в той чи той спосіб стаємо заручниками своїх переконань. Ми, воїни, розуміємо, як це працює, адже збагнули механізми свідомості й чудово знаємо, де саме можемо потрапити в халепу. Саме тому ми дисципліновані, пильні та віддані ідеї пробудження. Ніколи не забуваємо, хто ми й чому тут.

Символ квантового воїна, коли ми регулярно працюємо над ним у психіці, допомагає стати частиною містичної міфології, що існує від самого початку й перебуває в колективному несвідомому. Ця міфологія ґрунтується на минулих культурах і традиціях й у своїй основі має благородні ідеали. Взірцеві морально-етичні принципи, професіоналізм, який не дозволяє лінуватися й бути байдужим, уміння жертвувати собою заради чогось більшого, допомагати тим, кому не так поталанило, іти за своєю долею — ось ті можливості, які пропонує нам теорія квантового воїна.

Дехто вважає, що міфи є чимось неправдивим, якоюсь байкою, казкою, вигадкою. Це все не має жодного стосунку до міфології. Розуму необхідний інвентар знань, тож він уже створив для нас ретельно продуману міфологію. Імовірно, вона виникла підсвідомо — як і більшість міфів. Беручи до уваги їх підсвідому природу, можна сказати, що саме вони керують нами, а не ми ними. Глибоко вкорінене переконання, невроз, одержимість або ідеал мають власну силу — як хорошу, так і погану. Ми, люди, зазвичай створюємо міфи для себе, навіть якщо й ніколи не задумувалися над цим. У християнина своя міфологія, у буддиста — своя, та й атеїст (як на те вже пішло) теж має свою міфологію. Кожен із них тлумачить Усесвіт у свій неповторний спосіб і, зрештою, приходить до розуміння себе, мети й сенсу життя. Материнство й батьківство також мають свої міфи, сповнені обов’язків та зобов’язань, справжніх і уявних, які ми створюємо та спроектовуємо на себе. Ми сприймаємо себе по-різному, і в основі такого сприйняття лежить міфологія. Для повноцінного функціонування наш розум потребує моделі реальності, та це не означає, що ми не маємо первинно закладеної в нас міфології, — річ у тім, що наші наявні моделі не настільки досконалі, наскільки це можливо.

Міфологія воїна — це можливість удосконалити своє життя. Це наш дарунок світові. Ми робимо все можливе, аби реалізувати найкраще «я», стати цілісними людьми, пробудитися. Це те, чого ми чекаємо від себе і до чого віддано прямуємо. Монополія і космічна гра

Квантовий воїн знає, що у своєму житті він грає лише у дві гри: космічну та монополію. Усе, що ми робимо в житті, можна віднести до однієї з цих двох ігор. Монополія — це перша гра, в яку граємо ми, люди, і розпочинається вона з моменту нашого народження. Накопичення інвентарю знань є частиною гри в монополію, як і періоди нашого життя, коли ми вчимося говорити, ходимо до школи, зустрічаємо своє перше кохання. Усе це — монополія. Вибір професії, одруження, заробіток грошей, виховання дітей, мандри світом, накопичення пенсійних внесків, відвідування концертів, започаткування своєї справи — це все знову ж таки монополія. Ця гра стосується всього, що ми робимо, коли намагаємося створити значуще та успішне життя. Це гра-накопичення, досягнення цілей, для людини вона варта витрачених на неї зусиль. Вона кидає нам виклик, сповнює життя незвичним досвідом. Коли нам таланить, вона захоплює нас, однак, коли ми зіштовхуємося з невдачами та труднощами, вона лякає, приголомшує і вселяє жах. Однак усе це також невід’ємна частина гри. У житті воїна як хороший, так і поганий досвід має свою мету — неважливо, приємно це нам чи ні, адже все це значуща частина гри.

Я обожнюю монополію. Моя перша система розвитку сили мозку мала на меті саме допомогу в цій грі, і це чудово виходить, та все ж у нашому житті ми граємо не тільки в монополію. Існує й друга гра, таємнича, секретна, у яку пощастить зіграти лише тому, хто знайде її. Це космічна гра. Її мета — пробудження. Це гра воїна, і щойно ми збагнемо її можливості та деталі, вона почне привертати дедалі більше уваги. Коли ми маємо справу з космічною грою, то граємо на інші ставки та в значно більшому масштабі. У космічній грі ми присутні не лише в часі та просторі, але й у квантових вимірах, і граємо цілу вічність.

Сприйняття свого життя як такого, що складається з космічної гри та монополії, дозволяє нам по-іншому до нього ставитися. Тож не дивно, що коли ми дивимося на нього, як на гру, то можемо розслабитися, віднайти ритм будь-якої ситуації та просто плисти за течією. Такий спосіб життя справді має свої переваги. Коли життя перетворюється на гру, воно стає більш радісним і відкриває для нас нові творчі можливості. Ми починаємо розуміти, що немає потреби перейматися через кожну дрібницю. Такий підхід дозволяє зняти напруження. Ми просто можемо зосередитися на реалізації свого найкращого «я», що і є першочерговим завданням. Воїн навчається багатьох трюків, які допомагають йому бути успішним у житті, і це один із них. Ми знімаємо із себе все напруження. Від нас вимагається лише реалізувати своє найкраще «я», і коли ми цього досягаємо, то можемо перепочити, знаючи, що виконали обов’язок. І нехай ті «десять тисяч справ» вирішуються самі собою. Термін «десять тисяч справ» — це метафора, один із варіантів розвитку подій у нашому житті. Насправді квантовий воїн використовує три взаємозамінні терміни: «гра», «наша життєва мандрівка», «десять тисяч справ». Оскільки ці метафори дещо різняться, вони викликають трохи відмінні реакції нашої підсвідомості — ось чому ми використовуємо всі три терміни. Вони стають частиною словника воїна.

Міфологія воїна передбачає виконання повсякденних стандартних процедур та практик. Щойно вкорінившисьу нашій свідомості, вона дає нам безліч переваг: дозволяє зосередити увагу на тому, що є справді важливим, не відволікатися на дрібниці, не перейматися страхами та сумнівами. Життя воїна просте. І шлях цей цілком зрозумілий для нас. Ми знаємо, що покликані стати людьми, пробудитися і в будь-якій ситуації реалізувати своє найкраще «я». Ось і все, що потрібно. Невідомо, куди це приведе нас, але ми розпочинаємо мандрівку з ясністю, яка є нашим компасом, і попереду на нас чекають десять тисяч справ.

Психолог Девід Файнштейн описує міфологічний спосіб життя так: «Жити крізь призму міфології означає звертатися за порадою до своїх мрій, уяви та інших проявів внутрішньої сутності, а також до людей, практик та соціальних інститутів, які найбільше надихають. Вести міфологічний спосіб життя — це розвивати та постійно поглиблювати стосунки зі Всесвітом і його найбільшими таємницями»6.

Міфологія квантового воїна, коли ми серйозно сприймаємо процес навчання, стає нашим союзником, і з її допомогою ми зазнаємо змін, перетворюючись на дещо величніше, чого б ніколи не зробили самостійно. Наша сучасна культура забула цей метод і натомість надала логічному, раціональному мисленню таку домінуючу позицію, що для духу це мислення стало невротичним, неефективним і гнітючим. Наша душа жадає вивільнитися з цих обмежень і вирушити в мандри по безкраїх просторах фантастичного. Як це не парадоксально, але коли ми ведемо міфологічний спосіб життя, то повертаємо в нього розсудливість.

У цій книжці я використовуватиму міфічний образ квантового воїна з тієї простої причини, що він має могутню силу. Однак якщо вам заманеться замінити цей термін на інший, скажімо, «спортсмен у грі розуму», або ж іще якийсь образ, що, на вашу думку, влучніший, то це право вашого вибору. Вибір — це інструмент воїна, і ми повинні користуватися ним уміло, незалежно від того, що робимо. Головне — знайти те, що надихатиме, змусить полишити ту модель реальності, у якій ми зараз живемо, і пробудить наші квантові можливості. Усе решта — просто деталі, і ми повинні це добре розуміти, інакше загубимося в лабіринті, який самі ж і створили. Міфологія — це інструмент, не більше й не менше, проте інструмент дуже могутній, і якщо ми вміло користуватимемося ним, він відчинить нам двері, які не прочинити жодним іншим чином. Усе, що роблять воїни, має своє значення, і тут не є винятком міфологія квантового воїна, якої ми дотримуємося в житті. Коли ця міфологія глибоко вкорінюється в нас, абсолютно все стає можливим.

****** У поемі «Г’ю Селвін Моберлі» Езра Паунд також говорить про поняття flowing, цитуючи Геракліта: «All things are a flowing», — який писав про минущість та одноразовість усього сущого.

У поемі «Г’ю Селвін Моберлі» Езра Паунд також говорить про поняття flowing, цитуючи Геракліта: «All things are a flowing», — який писав про минущість та одноразовість усього сущого.

******