Квантовий воїн

Розділ 6. Спортсмени в грі розуму

Безсумнівно, майстром є той, хто досяг майстерності на практиці.

Джордж Леонард

Квантові воїни — це, перш за все, спортсмени в грі розуму. Ми уявляємо собі можливості і знаємо, як цього досягти. Розуміємо, що ключем до успіху є наше вміння навчати свій розум і керувати ним, тож присвячуємо себе цьому завданню. Ми щодня вправляємося, покращуючи розуміння квантових законів, виплітаючи енергію, виробляючи свій характер, зміцнюючи волю, стаючи все більш цілеспрямованими та розвиваючи уяву. Так, тренуючись, ми пізнаємо себе й починаємо цінувати своє унікальне місце у Всесвіті, де все існує у вигляді можливостей.

Тренування квантових воїнів разюче схоже на те, як відточують свою майстерність професійні спортсмени, аби досягти максимальних результатів. Я вже давно цікавлюся методами підготовки чемпіонів і знайомий з багатьма відомими спортсменами та тренерами. Схожість у підготовці спортсменів і квантових воїнів є настільки очевидною, що її важко не помітити. Як спортсмен, так і воїн регулярно тренується, відчайдушно прагне вдосконалювати свою майстерність, має чітко визначені цілі та грає, аби перемогти. Ознайомившись з методами підготовки визначних спортсменів, ми можемо багато чого навчитися.

Експерт з питань максимальної продуктивності Джим Мерфі, автор книжки «Внутрішня досконалість», добре знає, що ж необхідно, аби стати відомим спортсменом. Джим тренував багатьох професійних олімпійських чемпіонів, допомігши їм досягти найкращих результатів. Він знає, що необхідно для досягнення успіху, і в нас була не одна нагода, аби обговорити й порівняти тренування розуму й тіла. «Максимальна продуктивність має кілька загальних особливостей, — каже Джим. — У відомих спортсменів є три спільні риси, коли вони викладаються на повну: ясний розум, позитивна цілеспрямована енергія та сильні переконання.

Те, як саме та про що вони думають, є надзвичайно важливим. Для чемпіона це основне. Хто вони такі, як тренуються і як виступають на змаганнях, насправді залежить від їхнього способу мислення. Спортсмен, який прагне показати найкращі результати, повинен мати сильні переконання щодо самого себе. Висококваліфікований спортсмен вчиться керувати своїми думками та почуттями, підвищує цілеспрямованість і стає з процесом єдиним цілим»1.

Ставати «присутністю» — доволі цікаве поєднання слів, адже це слова-воїни, які використовуються для опису того, що відбувається, коли ми тренуємося. Коли робимо це регулярно й присвячуємо себе власному баченню, у нас відбуваються помітні зміни. Ми стаємо своїми думками та переконаннями. Ми стаємо присутністю.

Кожен із нас народжується з уже створеним нейронним зв’язком, запрограмованим на успіх, однак, щоб досягти неабиякого успіху, потрібне дещо більше. Якщо ми хочемо піднятися до рівня спортсменів у грі розуму, то повинні перейти на інший рівень самовіддачі. Маємо вправлятися, аби реалізувати своє найкраще «я», і як воїни повністю віддаватися реалізації цього найкращого «я». Вправи — це не лише спосіб досягнення успіху, це наш шлях до того, щоб стати людьми.

«Нам допоможуть щоденні вправи, — пояснює Мерфі. — Найкращі спортсмени мають свої звички в усіх сферах життя: це стосується вечора перед грою, дня самої гри, часу до гри, під час та після неї. Вони створили для себе “рецепт” успіху, який допомагає виступати якнайкраще, тож чітко його дотримуються. Ці спортсмени регулярно виконують якісь розумові, фізичні та навіть духовні вправи, що допомагає їм зосередити свою енергію. Коли у вас є сильні переконання і ви регулярно виконуєте певні вправи, то обов’язково досягнете успіху. Секрет у тому, що треба практикуватися». Тренування мозку

Секрет успіху воїнів також полягає в практиці. Ми можемо досягти будь-чого, якщо матимемо сильні переконання й регулярно виконуватимемо вправи. Однак перед початком тренування повинні чітко усвідомити унікальну роль, яку відіграє наш розум у тому, ким ми є. Я б хотів, аби ви звернули особливу увагу на наступне речення, яке є ключем до розуміння самих себе. Ми — це не наш розум. Дуже важливо збагнути це, адже якщо цього не знаємо, то все наше життя стане самообманом. Ми настільки звикли асоціювати себе зі своїм розумом, що й забули, що є чимось більшим за цей мисленнєвий процес. Так само ми не є нашими руками та ногами — це лише частини нашої сутності, тож ми не є і розумом. Він — лише частина нас. Ми повинні невпинно нагадувати собі про цю відмінність, інакше розум ошукає нас і перетворить на своїх полонених. Із цієї причини я говоритиму про «нас» та про наш «розум» так, наче вони різняться одне від одного, що, по суті, так і є. Можливо, це звучатиме дивно, однак така відмінність допоможе зрозуміти всю складність нашого єства. Відокремлення себе від свого розуму допомагає сприйняттю самих себе, а отже, і нашому тренуванню.

Наш розум вірить у те, що його єдине завдання — думати, і робить це так, як йому заманеться. Коли ми дозволяємо розуму функціонувати таким способом, то починаємо повністю від нього залежати. А хочеться, щоб усе відбувалося навпаки. Завдяки вправам ми тренуємо мозок, аби той працював на нас: ми покладаємо на нього відповідальність за ті завдання, які ставимо перед ним. Навчаємо його думати про те, що самі для нього обираємо, і слухати наші вказівки. Ми навчаємо мозок усіх умінь квантового воїна.

Наша свідомість має три основні функції. Вона — це Хранитель волі, Страж воріт до підсвідомості та Плетільниця візерунків. Це не психологічні терміни, які можна знайти в підручниках. Ці терміни — міфічні, заряджені образністю, що передає психологічні функції. Ми так описуємо функції розуму, бо, як показала практика, значно простіше сприймати міфічні поняття, ніж нічим не примітні технічні терміни. Описуючи функції розуму таким способом, ми навчаємо його зобов’язань, а ці назви відкривають таємниці, коли стають частиною нашої міфології.

Як Хранитель волі, свідомість має безмежну владу над нами, контролюючи все, що ми думаємо та робимо. Той, хто контролює волю, здатний контролювати себе. Подекуди візерунки підсвідомості можуть захопити волю — розглянемо це питання в наступних розділах, — однак за звичних обставин саме розум вирішує, що ми робимо і як проживаємо своє життя. Ми віримо в те, що обрала для нас свідомість. Не ми формуємо свою модель реальності, керуючись власним баченням чи вибором, — за нас це на свій розсуд робить свідомість. Через ототожнення себе зі свідомістю ми навіть і не помітили, як усе сталося. Якщо не пройдемо тренування воїна, то будемо приречені залишатися в полоні тієї моделі реальності, що створив наш розум, приймаючи обрані ним переконання та сліпо виконуючи його вказівки. Як Хранитель волі свідомість керує нашим «я» й не завжди охоче відмовляється від цього контролю. Однак свідомість не володіє нашою волею. Вона є лише її хранителем — мудрим хранителем, — навченим обачно користуватися цією владою. Коли ми зрештою пробудимося, інші частини нашого єства разом із розумом розпоряджатимуться волею, але станеться це дещо згодом.

Як стверджує одне старе прислів’я, свідомість — це чудовий слуга, але жахливий господар. Це абсолютна правда, тож ми повертаємо собі власну силу, тренуючи свідомість, допомагаючи їй знайти своє місце в розвитку людського «я». Якщо це видається вам дивним, то тільки через те, що ви забули, ким є насправді.

Друга міфічна назва нашої свідомості — Страж воріт до підсвідомості. Коли наш розум уперше стикається з цим поняттям, що якнайточніше пояснює одну з його функцій, він здивований, адже до цього моменту не мав жодного уявлення, що це одна з його функцій (та чи й міг узагалі це знати, бо ж про таке мало хто знає). Доки розум не усвідомить, що від нього вимагають, він і далі не знатиме про свою роль та місце в розвитку людського «я». Він ще не знає, що завдяки тренуванням перетвориться на господаря, пізнає великі істини та осягне таємниці Всесвіту. Наш розум створений не лише для того, щоб думати.

Із початком нашого тренування розум із захопленням починає усвідомлювати вготовані йому можливості — і це просто чудово. Нам потрібно, щоб розум з ентузіазмом ставився до наших тренувань — тоді він співпрацюватиме з нами. Ми викладаємо перед ним усі можливості, які принесуть йому тренування. Це той пряник, яким схилимо його до співпраці. Наш розум має ненаситну цікавість до всього. Ми вміло використовуємо цю допитливість у своїх цілях, переконуючи розум приймати нові завдання. В іншому випадку, якщо він дуже опиратиметься, то не захоче змінюватися. Ми переманюємо його на бік нової системи й налагоджуємо співпрацю, розповідаючи про всі переваги від цього тренування. Ця «послуга за послугу» передбачає, що всі частини «я» матимуть переваги від взаємної співпраці.

Як Страж воріт до підсвідомості, наш розум повинен стежити за основними думками, що перебувають у ньому, аби ті узгоджувалися з нашими життєвими прагненнями. Підсвідомість не піддає цензурі повідомлення, котрі отримує від свідомості, тому одна з функцій розуму — уважно стежити за думками. Це зобов’язання є новим та незвичним для розуму, тож, прагнучи дій, він приймає його. Ми знову й знову закарбовуємо в пам’яті міфічні терміни, тому розум зрештою приймає й усвідомлює ту унікальну роль, яку має відіграти в нашій долі.

Третя назва підсвідомості — Плетільниця візерунків. Щоразу як розум про щось думає, зокрема коли ці думки сповнені емоціями, бажаннями або намірами, вони перетворюються на енергетичні малюнки. Якщо такі думки повторюються знову й знову, їхній малюнок увиразнюється й підсвідомість підхоплює їх.

Багато технік квантової сили розуму можуть видатися на перший погляд оманливо простими, але, якщо вдаватися до них регулярно, можна досягнути неймовірних результатів. Однак наш розум лінивий і любить опиратися, тож, аби повернути собі владу, потрібно буде чимало зробити. Саме тому тренуватися слід щодня. Розум отримує багато різноманітних вправ. Він швидко знуджується, тому потрібно кидати йому виклики й різними способами стимулювати. Необхідно невпинно залучати розум до всього, що ми робимо, інакше він знову повернеться до старих звичок. На нас лягає відповідальність урізноманітнювати це тренування.

Вправи для розуму відрізняються від тих, які ми виконуємо в спортзалі, де тренуємося, аби тримати себе в хорошій фізичній формі, і розвиваємо свою витривалість. У ментальному спортивному залі нашої свідомості ми робимо вправи на розвиток сили мозку, щоб виплітати енергетичні малюнки та поглиблювати своє розуміння. Такі тренування зміцнюють та дисциплінують розум. Пообіцявши собі виконувати вправи й дотримуючись цієї обіцянки, ми зміцнюємо волю. Термін «сила волі» — це не якесь малозначне словосполучення: у приборканні волі прихована справжня сила, і регулярне тренування зробить цю волю сильнішою. Маючи сильну волю, ми можемо реалізувати найкращі наміри.

Тренування воїна розпочинається з кількох розумових вправ, які ми повинні виконувати щодня. Кожного дня маємо виділяти двадцять або тридцять хвилин для роботи з розумом. За бажання можна виділити й більше часу, але для видимого результату не потрібно вправлятися годинами. Якщо перетворити це на звичку, то неймовірних результатів можна досягнути й за такий короткий період часу. Найголовніше — не пропускати ані дня. Набагато краще займатися впродовж двадцяти хвилин щодня, аніж протягом двох годин, але один чи два рази на тиждень. Саме тому я пропоную обмежитися двадцятьма чи тридцятьма хвилинами. Наша ціль — перетворити це тренування на звичку. Роздуми

Наша перша вправа — роздуми. Я вирішив почати з цього чудового способу розім’яти свій мозок і покращити розуміння квантових постулатів Усесвіту. Ми роздумуємо над цими законами й переходимо від поверхневого розуміння та інтелектуальної допитливості до таємниць, які не так уже й легко розкрити; це допоможе глибше пізнати, відчути та зрозуміти їх.

Роздуми скеровують наш розум до думок про те твердження, факт або закон, який ми для нього обрали. Для нас ця вправа має подвійну користь. Перша й найважливіша перевага полягає в тому, що, роздумуючи над чимось протягом тижнів чи місяців, ми краще це пізнаємо. Ми поглиблюємо своє знання, бачимо все більше схожих ідей, наче шматочки мозаїки, які, складаючись докупи, поступово відкривають чіткіше та складніше зображення. Усе це має неабияку цінність: коли ми поглиблюємо своє розуміння законів квантової реальності, всередині нас утворюється щось велике й могутнє, що дозволяє краще працювати із силою розуму.

Друга користь, яку я подекуди називаю «прихованою перевагою», криється в тому, що, зосереджуючи так свій розум, ми зміцнюємо та дисциплінуємо свідомість. Щоденні роздуми дозволяють розуму призвичаїтися до виконання наших вказівок та обдумування того, що обрали для нього ми, а не тих думок, які він навмання вибрав для себе сам, що цілком природно для нього. Роздуми також корисні для зміцнення розуму. Незалежно від того, хочемо ми цього чи ні, наш розум формує думки, тож, якщо ми не заважатимемо йому робити те, що для нього природно, але будемо певним чином спрямовувати, це принесе бажані результати.

Якщо ми щодня вдаємося до роздумів, то незабаром усвідомлюємо глибинний смисл того, над чим роздумуємо. Ми вражені тією безліччю нових ідей, які спадають на думку навіть у перші дні від початку виконання цієї вправи, але насправді це лише тінь того істинного глибинного розуміння, яке прийде до нас, якщо ми вправлятимемось і далі.

Мета роздумів — зосередити увагу на одній думці, але водночас дозволити розуму продукувати схожі ідеї. Наприклад, якщо ми роздумуємо над квантовим постулатом «Свідомість виплітає та спрямовує енергію», то даємо розуму настанову думати над цим твердженням. Розпочинаємо з того, що повторюємо цей постулат, а тоді помічаємо думки та ідеї, які з’являються в нашій свідомості. Коли розмірковуємо, то можемо зловити себе на думці, наскільки піддатливим є павутиння, як воно відгукується на наші думки. Розуміємо: якщо павутина впливає на наші думки, то ми повинні пильно стежити за тим, що думаємо. Або ж починаємо осягати, яка це виняткова система, де свідомість взаємодіє з енергетичною павутиною. Завдяки роздумам приходить багато ідей, думок та уявлень, які змушують замислитися. У нас раптом з’являються думки, яких раніше не було.

Упродовж п’яти хвилин зосередження на певній темі виникає так багато нових думок. Також не уникнути відволікання, коли розум починає думати про вечерю або ж про якесь доручення, котре необхідно завтра виконати, і ми несподівано усвідомлюємо, що зовсім не думаємо над тим, як свідомість спрямовує енергію, а натомість літаємо десь у хмарах. Коли помічаємо, що наш розум не думає над твердженням, яке ми дали йому, то розпочинаємо знову, повертаючи його назад до цього постулату. Вас здивує, як часто впродовж п’яти хвилин може відволікатися розум, особливо на початкових етапах роботи над цією технікою. Інколи важко зосередитися навіть протягом тридцяти секунд, щоб не відволіктися, але нехай це вас не зупиняє. Не потрібно оцінювати своє вміння концентруватися на чомусь на основі перших спроб, які, звісно, будуть хаотичними. Практика допомагає покращити здатність зосереджуватися.

У давнину кабалісти вдавалися до різноманітних медитативних методів, описи яких знайдемо в рукописах, що зберігаються як у бібліотеках, так і в приватних колекціях. Кабаліст Джуда Алботіні, який жив у шістнадцятому сторіччі, проливає світло на один із таких методів: «Ті, хто медитує, зосереджуються на якійсь ідеї або глибокодумному уроці. Вони заплющують очі та, по суті, нейтралізують усі свої здібності, щоб дозволити прихованому розуму перейти від можливостей до дій. Тоді вони всотують цей урок і назавжди закарбовують його в пам’яті»2.

Коли ми так розмірковуємо, то усвідомлюємо ті знання та істини, які були нам не відомі до початку тренувань. Такі вправи допомагають осягнути приховану мудрість, що насправді взагалі не є прихованою, адже існує поза поверхневими думками розуму й вичікує, доки ми побачимо її.

Алботіні також описує методи «перестрибування» та «пропуску»3. Тут передбачається використання процесу, який сучасні психологи називають «вільними асоціаціями». Ви дозволяєте одній думці чи ідеї викликати іншу, не втручаючись у процес і не намагаючись ним керувати. Як зазначає Алботіні, коли людина опанувала велику мудрість або ж осягнула універсальну істину, вона «закарбовує ці одкровення»5 в собі. У квантовій силі розуму ми з цією ж метою використовуємо техніку закарбовування: «закарбовуємо» нові знання, які відкриваються нам завдяки роздумам прямісінько в нашій підсвідомості, де вони знаходять для себе родючий ґрунт, перетворюючись для нас на закони сили.

Я маю також коротко розповісти про ті плато, що чекають на нас під час мандрівки, в яку вирушаємо завдяки щоденним вправам-роздумам, адже якщо ми не збагнемо цього, то може виникнути оманливе бажання зупинитися одразу ж після кількох перших спроб. Коли вперше вдаємося до роздумів, осяяння так швидко приходить до нас і воно настільки очевидне, що це не може не вражати. Після двох-трьох таких вправ ми часто приголомшені тим, про що дізналися, однак за тиждень таких роздумів над тим самим законом або фразою й далі рухатимемося крізь поверхневі рівні розуміння. Тут перед нами виринає плато, і здається, наче ми вже не натрапимо на щось нове. Переконані, що тепер знаємо все потрібне або можемо про це знати. Можливо, ще тиждень чи два нам не траплятиметься нічого нового; виникатиме відчуття, наче ми знову й знову маємо справу з одним і тим же. Це і є плато, і ми можемо залишатися на ньому протягом тижнів, перш ніж знову пірнемо глибше. Регулярна практика дозволяє досягнути ще більшого осяяння, але це не означає, що кожного дня роздуми приноситимуть нам іще більше розуміння. Часто виникає період закріплення знань, коли (як нам здається) не відбувається нічого нового, але насправді ми перетинаємо внутрішнє плато, і це необхідний процес, частина подорожі, що веде до ще більшого осяяння. Будьте наполегливими. Практикуйтеся щодня. Довіртеся процесу.

Вправляючись, роздумуйте над наступними квантовими постулатами, про які говорили в минулому розділі, поглиблюючи своє розуміння їх. Таким чином ми також закарбуємо їх у підсвідомості. Над одним постулатом можна роздумувати впродовж тижня, зосереджуючи на ньому увагу під час вправ. Отже, на роздуми над одним твердженням за рік витратимо тринадцять тижнів.

1. Усередині нас живе свідомість, що створила Всесвіт.

2. Ми існуємо в енергетичному павутинні та єдині з ним.

3. Свідомість виплітає та спрямовує енергію.

4. Усе існує для нас як потенційна можливість.

Якщо ми щодня роздумуватимемо над цими квантовими постулатами, нам відкриються нові осяяння. Обрати один квантовий постулат і зосередитися на ньому протягом п’яти хвилин — це чудовий спосіб розпочати новий день. Роздумуючи над ними, ми приєднуємося до законів Усесвіту, чим підтверджуємо своє право та здатність працювати з цими законами. Виплітати та спрямовувати енергію — це не лише наше право, але й те, для чого ми були створені. Ми запрограмовані для роботи з енергетичним павутинням, створення для себе всього, що самі собі оберемо. Ми — космічні істоти з космічним розумом, підсвідомістю, тілом, душею, і всі ці частини дають нам доступ абсолютно до всього. Господь/природа/еволюція (оберіть самі) спонукає нас творити, використовувати ці здібності на наш власний унікальний розсуд. Ми дозволяємо розуму задумуватися над цими істинами. Роздуми над цими постулатами змінюють нас самих. Кожне з цих тверджень зрештою перетвориться на переконання, що існуватиме всередині нас і стане для нас законом сили. Так ми створюємо своє нове «я». Стаємо тим, на чому зосереджуємося.

Тренуючись у такий спосіб, ми стаємо спортсменами в грі розуму. Щоденні вправи перетворюються на спосіб нашого життя, і ми йдемо цією стежкою, адже особисто відчуваємо всі її переваги. Нам подобаються відчуття, які охоплюють під час тренувань. Ми бачимо результати в житті, і це надихає йти далі. Ми відкрили для себе новий спосіб життя і вирушаємо в цю мандрівку.