Квантовий воїн

Розділ 8. Підсвідомість

Підсвідомість — це частина нас, яка пов’язана з усім, що існує.

Сильвія Бак1

Еволюція дала нам не одну, а дві царини розуму: свідомість та підсвідомість. Адже однієї, певно, недостатньо для того, що підготувала нам доля. Ці дві царини дуже різняться, однак взаємодоповнюють одна одну, працюючи разом, як злагоджена команда. Проте так буває доволі рідко, і збої в роботі є однією з причин тих проблем, які виникають у нашому житті. Ми зрідка даємо своїй підсвідомості можливість думати і ще менше працюємо з нею, застосовуючи творчий підхід. Один мій хороший товариш колись казав: «Мої стосунки з підсвідомістю певною мірою нагадують стосунки з печінкою. Я знаю про її існування, але на цьому все».

Ми повинні знову повернути собі власну підсвідомість і зробити все можливе, щоб вона працювала на нас так, як це має бути. Підсвідомість — дивовижна частина єства, і якщо ми будемо з нею тісно співпрацювати, вона надасть неоціненну допомогу. Поглиблюючи своє розуміння того, ким ми є, краще бачимо переваги від співпраці свідомості з підсвідомістю. Остання — це засіб, завдяки якому ми маніфестуємо свою реальність. Раптом розуміємо всю сміховинність того, що так довго ігнорували цю частину себе.

Перша міфічна назва підсвідомості — це Власниця візерунків. Якщо пам’ятаєте, одна з назв нашої свідомості — це Плетільниця візерунків. Схожість між цими двома назвами чітко вказує на те, як саме співпрацюють свідомість та підсвідомість. Наша свідомість виплітає візерунки думки, а підсвідомість отримує та зберігає їх у вигляді вібраційних закарбувань. Саме завдяки щоденному повторенню свідомість закарбовує в підсвідомості візерунки. Це ще раз наголошує на важливості щоденних вправ.

Друга назва підсвідомості — Зв’язківець із павутинням. Візерунки думок, які перебувають у нашій підсвідомості, невпинно резонують свої повідомлення. Вони зв’язуються з павутинням, надсилаючи йому вібраційні сигнали. Вібрації — це мова Всесвіту, і саме нею завжди відбувається спілкування між підсвідомістю та енергетичною павутиною. Як я вже писав раніше, у кабалістичних ученнях кожна людина є мікрокосмом макрокосму, маленьким Усесвітом у мініатюрі. Кабала прирівнює підсвідомість до енергетичної павутини й називає цю сферу діяльності Єсод. Єсод, що функціонує всередині нас, є підсвідомістю, а функціонуючи у Всесвіті, він представлений енергетичним павутинням.

Роздуми над роботою Єсоду приводять до того, що кабалісти називають «Баченням механізму Всесвіту». Коли ми осягаємо ті унікальні стосунки, що існують між нашою підсвідомістю та енергетичною павутиною, то насправді бачимо механізми роботи Всесвіту. Таке надзвичайне проникнення в суть природи реальності розкриває нам секрети створення жаданого за допомогою цього зв’язку. Цей метод є цілком зрозумілим: незалежно від того, що ми хочемо маніфестувати у своєму житті, просто потрібно подумки створити дуже чіткі мисленнєві візерунки тих обставин. Щоденне повторення цих образів переносить такі візерунки до підсвідомості. Це відбувається автоматично, і нам не потрібно спрямовувати їх чи про них думати. Щойно наша підсвідомість отримує ці візерунки та вкорінює їх, вона зв’язується з енергетичним павутинням і передає їх йому.

Підсвідомість та енергетична павутина мають багато спільного. Перша функціонує всередині нас так само, як енергетичне павутиння у Всесвіті. Як підсвідомість, так і енергетичне павутиння чутливі до сигналів ззовні. Підсвідомість приймає від свідомості візерунки, а енергетичне павутиння отримує їх від підсвідомості. Щойно енергетична павутина отримує від нашої підсвідомості певні вказівки, вона резонує ці енергетичні сигнали по всій системі, де мільярди точок зв’язку, що є в павутинні, помічають їх. На ці сигнали зреагують не всі точки, а лише ті, які відчувають вібраційний заклик до дій (у спосіб, котрого ніхто з нас достоту не розуміє). Так запуститься процес, який притягуватиме в наше життя певні обставини, людей та можливості.

Незалежно від того, що саме прагнемо створити в житті, ми спершу повинні дати підсвідомості дуже чіткий візерунок, щоб вона могла з ним працювати. Щодня ми роздумуємо над стосунками, які існують між нашою підсвідомістю та енергетичним павутинням, і коли наше розуміння зростає, ми починаємо чітко бачити, як розгортається реальність. Поглиблюючи розуміння своєї підсвідомості, ми тим самим поглиблюємо розуміння енергетичного павутиння, — і навпаки. Роздуми над одним дають розуміння суті іншого, а працюючи в цих двох напрямках, ми отримуємо безцінне розуміння «механізму Всесвіту».

Одним дуже цікавим аспектом нашої підсвідомості є її неспроможність відрізнити реальність від вигадки. На перший погляд, це може видатися значним недоліком, але насправді не так. Наша свідомість створена таким чином, що беззастережно приймає візерунки й працює з ними. Тут для нас криються величезні перспективи. Наприклад, коли ми виконуємо вправу з розвитку сили мозку, — скажімо, на візуалізацію, — наша свідомість розуміє, що ця візуалізація є творінням розуму і жодним чином не є «реальністю», проте підсвідомість такої відмінності не відчуває. Вона беззаперечно приймає ці образи і, коли вони знову й знову повторюються, вкорінює їх.

Учені провели не так уже й багато наукових експериментів, що дозволяють збагнути можливості підсвідомості; вивчення цієї таємничої частини нас самих зазвичай довіряють психологам і містикам. Однак експеримент, до якого були залучені люди з ампутованими кінцівками, котрі відчували фантомний біль, показав, на що здатна наша підсвідомість.

Такі люди часто відчувають біль в ампутованій кінцівці, що спричинений їхньою неспроможністю пересуватися або ж використовувати цю частину тіла. Хтось може сказати: це все «сидить» виключно в їхній голові, однак для людей то справжня проблема. Дослідники, які намагаються допомогти таким людям, розробили спеціальний апарат, що дозволяє «обманути» підсвідомість. Вони сконструювали пристрій, схожий на скриньку, де в спеціальні отвори пацієнти кладуть обидві руки; один бік конструкції був відкритим, а в іншому навпроти отвору вчені розмістили дзеркало. Пацієнти, що перенесли ампутацію, ставили здорову руку в ту частину прибору, де могли бачити її, тоді як ампутована кінцівка була в отворі за дзеркалом. Коли пацієнт стискав здорову руку, то бачив, як вона ворушиться, а коли дивився на ампутовану руку, приховану за дзеркалом, то бачив відображення здорової руки, що створювало видимість, наче він ворушить ампутованою кінцівкою. Свідомість, безсумнівно, знала, що все це ілюзія, що фантомна рука насправді не рухалася і, по суті, не існувала, проте підсвідомість приймала відображення в дзеркалі й вірила, що рука була рухомою. Це дивовижно, проте за кілька тижнів регулярної практики більшість пацієнтів повідомили, що їхній фантомний біль ущух або загалом зник2. Зовсім скоро вченим вдасться застосувати схожі методи в лікуванні хворих, які перенесли інсульт, а також тих, хто проходив фізичну реабілітацію.

Ще одна вражаюча відмінність між свідомістю та підсвідомістю полягає в тому, що тимчасом як свідомість є Хранителем волі, наша підсвідомість не має власної волі. Вона пасивна щодо отриманого, її дії механічні й узгоджуються з уже наявними в ній візерунками. Насправді можна сказати, що вся сила розуму ґрунтується на тому, наскільки чуйно підсвідомість реагує на сугестію та вказівки. Підсвідомість не обирає візерунків, які має резонувати сама, і не оцінює й не критикує того, що дає їй свідомість. Так само як і нейрони, які утворюють нові зв’язки завдяки невпинному руху, підсвідомість приймає те, що отримує шляхом повторення. Теми, які є у свідомості постійно (незалежно від того, позитивні вони чи негативні), перетворяться на вібраційний візерунок, котрий наша підсвідомість згодом передасть енергетичному павутинню. Ця вібрація стане особистим енергетичним підписом, характерним тільки для нас. Наші найпотаємніші надії, страхи та бажання — це не секрети, які причаїлися всередині, а резонуючі вібрації, що розповсюджуються по всьому енергетичному павутинню. Павутиння дуже добре нас знає. У Всесвіті немає таємниць. Вібрація успіху

Третя міфічна назва підсвідомості — Рушій успіху. Хтось може заперечити, що ми могли б назвати свою підсвідомість рушієм невдач, і це теж правдиво, адже вона резонує ті візерунки, які ми втримуємо в собі. Однак називатимемо її Рушій успіху, і це допоможе вібрувати саме такий намір. Також добре змастімо свій рушій думками про успіх. Ми щодня виплітаємо візерунки думок, які точно відображають те, що прагнемо маніфестувати. Наша підсвідомість — союзник на шляху до успіху, і ми повинні всіма можливими способами підтримувати його. Свідомість плете візерунки, а підсвідомість зв’язується з енергетичною павутиною і повідомляє про них. Так працює система.

Обов’язок воїна передбачає успішне виконання всіх поставлених завдань — як великих, так і малих. Ми покликані бути успішними, реалізувати своє найкраще «я» в будь-якій ситуації: чи то допомагаємо дітям з уроками, готуємо здорову їжу, укладаємо ділову угоду, тренуємо свій розум, чи досягаємо просвітління. По суті, у багатьох сферах життя ми вже дуже успішні, просто забули собі в цьому зізнатися. Ми повинні визнати та гідно оцінити свою здатність бути успішними і в дрібницях, і в якихось серйозних справах — так сформуємо всередині себе вібрацію успіху.

Коли вважаємо себе успішними, то налаштовуємо свій рушій вібраціями успіху. Коли бачимо себе слабкими й нікчемними невдахами, то надсилаємо своїй підсвідомості неправильні повідомлення. Наша підсвідомість потребує активної співпраці. Вона не буде рушієм успіху, якщо ми не даватимемо їй думок про успіх. Як квантові воїни, ми несемо відповідальність не лише за те, що робимо, а й за те, про що думаємо. Ми відповідальні за плетіння думок про успіх, аби наша підсвідомість могла з цими візерунками працювати. Ми чудово розуміємо взаємозв’язок як між свідомістю та підсвідомістю, так і між підсвідомістю та енергетичним павутинням. Саме наше усвідомлення цього зв’язку вносить ясність у щоденні вправи й дозволяє спрямовувати їх у правильне русло.

Коли нас запрограмовували, у кожного вклали нестримну жагу до успіху, і хоча ми по-різному можемо розуміти це поняття, усі однаково прагнемо бути успішними. Це невід’ємна частина нашої сутності. Те, що кожен із нас має це незбориме бажання, дає нам ключ до розуміння сенсу та цілей життя. Всесвіт створив нас запрограмованими на успіх. Коли ми його досягаємо, Всесвіт творчо самовиражається. На жаль, наша культура надто зорієнтована на споживання товарів і послуг, а це не може не спантеличувати. Ми помилково думаємо, що успіх — це коли маєш безліч речей. Однак примноження цих речей ніколи не принесе успіху, навіть якщо це шикарні та дорогі машини, яхти й маєтки. Для нас, воїнів, успіх має ширше значення, завдяки якому ми розуміємо, що таке бути людиною. Нам потрібно вийти за рамки матеріального й задуматися над характером, цінностями, єдністю й тим, як ми можемо допомогти іншим, і включити ці нематеріальні аспекти в поняття благополуччя. Ми повинні серйозно задуматися над основними цінностями: що для нас важливо, ким насправді хочемо бути в цьому житті. Доки цього не зробимо, нас спантеличуватиме бажання отримати абсолютно все, і воно ніколи не принесе задоволення, адже чим би ми не володіли — завжди хотітимемо чогось більшого. Світла тінь — темна тінь: до питання підсвідомості

Саме Юнг уперше використав слово «тінь» для опису загадкової підсвідомості. Яке щастя, що попередники передали нам свої вчення й відкриття. Умостившись на плечах предків, ми можемо побачити ті закуточки, куди б ніколи не дісталися самотужки. У міфології воїна ми взяли концепцію тіні й виокремили в ній світлий і темний боки. Дехто з послідовників Юнга міг би дорікнути нам за таку вільність, однак вона має свої переваги. Такий підхід дозволяє за допомогою різноманітних методів поглянути на обидва аспекти нашої тіні. Зрештою, ефективність певної моделі залежить від її повсякденного використання, наша ж модель воїна обов’язково витримає це випробовування.

Тінь — це все несвідоме, нерозвинене та невизнане, що існує всередині нас. Поет Роберт Блай назвав її «довгим чорним мішком», який ми всюди із собою носимо. Цей мішок чорний, тому що свідомість не бачить, що лежить у ньому, а довгий — позаяк містить усе, чим ми є3.

Наші тіньові візерунки — це динамічні чинники, які не залежать від свідомих намірів. Зазвичай вони приголомшують і переповнюють нас емоціями, перепадами настрою, мріями, страхами та бажаннями, котрі діють відповідно до певної мети. Це означає, що, хоча підсвідомість не має волі, усе ж прагне виконати своє чітко визначене завдання. Вона повинна й буде резонувати візерунки, які є в ній, виплітаючи павутину з того, що має. Завдання тіні — дізнатися та збагнути ті динамічні функції, що на підсвідомому рівні діють усередині нас. Ми називаємо цей процес археологією особистості. Тут на нас чекає справжня детективна робота, де ми вивчатимемо своє життя, аби виокремити глибинні візерунки, котрих не можемо збагнути. Насправді більшість власних візерунків для нас цілком не відомі. Ми повинні зважати на це, бо ж у незвіданому світі тіні криється ще безліч таємниць. Світла тінь

Наша світла тінь зберігає незатребувані позитивні можливості — ті частини нас, які ми ще не втілили в життя. Це наші приховані та невикористані здібності й таланти. Оскільки ми — голографічні фрагменти загальної картини Всесвіту, усе ймовірне, хороше та чудове є потенційною частиною нашої світлої тіні. І хоча в теорії все так і є, проте на практиці одні речі для нас доступніші, ніж інші. Ми можемо скористатися не всіма талантами й здібностями, які є у Всесвіті, — принаймні не в цьому житті. Щось нам отримати важко, а щось лежить собі на поверхні, наче зернятка у висохлому руслі ріки, вичікуючи дощу нашої уваги, який поллє їх необхідною енергією і вони проростуть.

Аби виявити світлу тінь, ми повинні йти за своїм щастям, природними талантами, радощами й творчими здібностями, куди б вони нас не завели. Коли ми довіряємо собі й робимо те, від чого отримуємо радість, то наближаємося до світлої тіні. Усе, що нам цікаво, має значення. Тінь не керується логікою. Вона інтуїтивна. Тож ми слухаємо свої почуття, а не розум. У роботі з тінню логіка завжди йде слідом за почуттями. Мандрівка цим шляхом надихає нас, як ніщо інше.

Сили еволюції прагнуть, аби ми відкрили для себе власну світлу тінь. Усесвіт заохочує удосконалюватися й ставати талановитими, досягати просвітлення й творити дива. Розкриваючи приховані можливості, ми не лише підживлюємо себе завдяки вдосконаленню, але й удосконалюємо й підживлюємо весь Усесвіт. Ці таланти, щойно прокинувшись у вас, виплітатимуть павутину, послуговуючись новими здібностями, і приноситимуть багатьом людям благословення, осяяння та дари. Наша внутрішня космічна свідомість вимагає, аби ми самовдосконалювалися й утілювали в життя свої приховані здібності.

Одна біблійна притча чудово ілюструє цю думку: «Бо Царство Господнє схоже на того чоловіка, що вирушав до дальньої країни і, покликавши рабів своїх, оддавав їм добро своє. І одному дав він п’ять талантів, іншому — два, а ще іншому…» Далі в цій притчі йдеться про те, як раб, котрий отримав п’ять талантів (монет біблійних часів), використав їх, заробивши ще п’ять і отримавши десять. Той, хто мав два таланти, зробив так само і збільшив свій статок до чотирьох, а раб, у якого був лише один талант, усе боявся втратити цю монету й закопав її в землю, так нічого з нею й не зробивши. Коли згодом господар повернувся зі своєї мандрівки та захотів обрахунку, він був дуже радий почути, як двоє рабів збільшили свої статки, використавши отримані таланти. Він винагородив за це кожного з них: «Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе». Однак господар був дуже розчарований рабом, який нічого не зробив зі своєю монетою, тож прогнав його4.

Мораль цієї притчі зрозуміла. Ми повинні зростати, збільшувати те, ким є. Енергетичне павутиння винагороджує нас, коли ми пробуджуємо свою світлу тінь, дозволяючи їй приносити плоди і сяяти в цьому світі. Коли ми беремо на себе ініціативу і йдемо до світлої тіні, то отримуємо винагороду за кожен крок, зроблений на цьому шляху, адже, приносячи у своє життя світлу тінь, стаємо ближчими до досягнення цілісності. Темна тінь

Темна тінь містить ті частини нашого єства, які зазвичай є руйнівними, бо часто не дозволяють рухатися вперед або ж створюють проблеми. Ми повинні дослідити та збагнути все несвідоме, що існує всередині нас і буквально живе нашим життям. Ось чому робота з тінню настільки важлива. Саме підсвідомі переконання змушують нас потрапляти у всілякі проблеми.

У темній тіні є приховані візерунки, що часто всотують величезну кількість енергії, через що ми почуваємося спустошеними, стурбованими, засмученими, полишеними на милість незбагненних сил. Нерідко наші вчинки здаються ірраціональними та недоцільними. Оскільки переконання темної тіні є підсвідомими, ми не бачимо їх, але, безперечно, помічаємо й відчуваємо їхній вплив на життя.

Юнг казав: «Усі ми маємо свою тінь… Вона створює підсвідому проблему, що перешкоджає нашим благим намірам»5. Розвинувши цю ідею, один психолог, послідовник ідей Юнга, якось сказав мені: «Якщо ми не володіємо своєю тінню, вона заволодіває нами».

Візерунки — це потаємні сліди підсвідомості. В житті більшості з нас вони зовсім не логічні, і, скільки б ми не намагалися їх змінити, здається, що ті мають свою силу, яка долає наші найкращі наміри. В одних сферах життя ми досягаємо успіху, тоді як в інших, незважаючи на всі зусилля, успіх ніяк не матеріалізується. Чому ж так? У більшості випадків причина проста: підсвідомі переконання руйнують наші найкращі наміри та бажання. Ми повинні зрозуміти один важливий факт квантової реальності: коли бажання суперечать підсвідомим переконанням, останні завжди переважатимуть. Ось чому зчаста навіть найважливіші цілі не втілюються в реальність — те, чого прагнемо, не узгоджується з тим, у чому ми на підсвідомому рівні переконані.

Що ж стосується енергії, візерунки наших переконань сильніші за бажання. Саме тому в попередньому розділі я наголошував на важливості створення базових переконань. Підсвідомі переконання постійно впливають на наше життя, незалежно від того, помічаємо ми це чи ні. І хоча ми часто не знаємо або ж не розуміємо підсвідомих переконань, зазвичай можемо розпізнати у своєму житті не ефективні для нас візерунки й так виснувати, що саме може перебувати в тіні. Підсвідомі візерунки, як правило, незмінні, тож особистісна археологія допомагає нам їх виявити.

Я б хотів поділитись одним візерунком, який упродовж двадцяти років був частиною моєї темної тіні. У молодості я мав візерунок, що змушував мене розривати стосунки. Дивним було те, що я розходився з жінкою не під час кризи у відносинах, а коли все йшло чудово. Усе повторювалося знову й знову. Одного дня, коли мені було вже за сорок, я вправлявся в голотропному диханні, і раптом підсвідомість відкрила мені приголомшливу річ. Звідкись (а саме з підсвідомості) до мене несподівано прийшла думка: «Мама залишила мене зовсім не тому, що я був недостатньо хорошим».

«Яка дивна думка, — завважив я. — Вона взагалі мене не лишала».

А зараз трохи деталізую: коли мені було тринадцять років, моя мати втопилася. Зрозуміло, що це травмувало мене, але я робив усе можливе, щоб упоратися з цим, і, здавалося, зміг зробити це без жодних негативних наслідків. Я виріс упевненою, успішною, врівноваженою людиною, яка насолоджувалася життям, однак візерунок моїх стосунків був незвичним. І ось уже сорокарічним зовсім неочікувано подумав: моя підсвідомість неправильно інтерпретувала смерть матері, вирішивши, що вона залишила мене — а це символічно було правдою, — і (помилково) виснувала, що причина криється в тому, що я був недостатньо хорошим. Тут починається найцікавіше: моя підсвідомість хотіла захистити мене й вирішила, що любов до жінки є небезпечною, тому, намагаючись уберегти мене від того, щоб жодна інша жінка більше не завдала мені болю, змушувала розривати стосунки, щойно людина ставала мені близькою. Зверніть увагу, що я наголосив: це рішення прийняла за мене моя підсвідомість, адже сам я цього не усвідомлював аж до того моменту. Раптом причина розриву стосунків стала мені цілком зрозумілою. Як тільки збагнув, що саме моя підсвідомість створила всередині мене, це переконання більше не було в тіні. Цей візерунок і досі існував, але тепер я знав про нього й міг над ним працювати.

Більшість із нас, певно, пам’ятає казку братів Ґрімм «Румпельштільцхен». У ній героїня опиняється в небезпечній ситуації й змушена віддати свого первістка хитрому карлику на ім’я Румпельштільцхен. Звільнитися від свого зобов’язання вона може, лише назвавши його ім’я, якого не знає. Вона знову й знову безуспішно намагається вгадати його ім’я і зрештою дізнається його від одного гінця. Щойно промовивши ім’я Румпельштільцхена, вона руйнує його силу та стає вільною.

Часто в казках криються психологічні істини, і ця розповідь, безумовно, змальовує ту владу, яку темна тінь має над нами. І ми так само, як і героїня казки, щойно дізнаємося ім’я цієї тіні, звільнимося від її сили.

Коли я дізнався про переконання, яке приховувала моя темна тінь, то вийшов з-під її підсвідомого контролю. Мені все ще необхідно було змінити її й позбавити влади наді мною, але це вже було легко зробити. Я одразу ж розпочав перепрограмування, формуючи ті нові переконання щодо стосунків і жінок, які в майбутньому прагнув до себе притягнути. Уже не мав сумнівів, що тепер притягуватиму когось дуже особливого. У той життєвий момент мій зв’язок із павутинням був дуже міцним, а бажання — цілком зрозумілим. Залишалося тільки одне питання: хто ж це буде?

Я почав програмувати себе, що ця жінка матиме три важливі якості, які назвав «трьома С». У моїй проекції ця жінка мала світлий розум, була сексуальною і прагнула до самопізнання. Десь за півроку я зустрів найдивовижнішу у світі жінку — сексуальну, зі світлим умом і жагою до самопізнання. Окрім цих трьох С, у неї були ще дві додаткові С, тож загалом вона мала п’ять чудових рис. У неї був світлий розум, вона була сексуально приваблива, жадала самопізнання, мала сучасний погляд на світ (бонус), а остання С змусила мене розсміятися. Її звали Сильвія. Розуміючи, як працює підсвідомість, ви можете собі уявити, як я здивувався, коли дізнався, що її ім’я також починається з літери С. Але саме так працює наша підсвідомість. Вона зосередилася на літері С, тому що на ній зосередився я, і дала мені два додаткові бонуси. Звісно, цього разу мені не довелося розривати стосунки — на зміну старому тіньовому переконанню (що відносини з жінкою небезпечні) прийшли нові, тож тепер, майже двадцять років по тому, ми щасливі в шлюбі і я кохаю свою дружину ще дужче, ніж у день весілля. Якби я не помітив цього переконання й не виправив його, цього б ніколи не сталося.

Нещодавно розмовляв з однією жінкою, яка хотіла взяти участь у моїй п’ятиденній «Програмі пробудження». Під час бесіди вона розповіла мені історію, яка ще раз підкреслює, наскільки важливо давати своїй підсвідомості дуже чіткі, недвозначні вказівки. Вона працювала інженером-механіком і прагнула притягнути до себе багато грошей, тож дала своїй підсвідомості таку афірмацію: «Я бачитиму у своєму житті все більше й більше грошей». Це була її щоденна мантра, яку жінка повторювала щодня протягом чотирьох місяців.

Минуло чотири місяці, але, здавалося, це твердження так і не працювало. Насправді ж вона за цей час влаштувалася на нову роботу, характер якої чудово відображав ту афірмацію, хоча й не так, як би їй того хотілося. Тепер жінка працювала в державній установі, де слідкувала за друком національної валюти. Вона буквально бачила перед собою дуже багато грошей. «Не цього я очікувала», — сказала вона сміючись, але це чергове свідчення того, як саме працює наша підсвідомість.

Ці приклади ще раз наголошують на тому, чому одна з міфічних назв свідомості — Страж воріт до підсвідомості. Коли тепер ми збагнули ту величезну силу візерунка переконання, що резонує в нашій підсвідомості, то нарешті побачили, наскільки важливо пильно стежити за тим, щоб у цьому двигуні маніфестації перебували виключно найкращі переконання, що сповнюють нас силами. Тіньова криза і тіньова гра

Мені пощастило, що мій тіньовий візерунок розриву стосунків став для мене таким очевидним. Не завжди все вдається так легко. Однак цього можна досягти, якщо аналізувати своє життя, спостерігати за візерунками та охоче виконувати таку необхідну для нас роботу над власним внутрішнім світом. Тіньова робота завжди приносить плоди, а наші тіні повсякчас намагаються встановити з нами контакт. Однак ми часто не маємо бажання виконувати цю роботу, поглянути на себе збоку та зробити у своєму житті необхідні зміни. Зазвичай ми звертаємося до своєї тіні лише тоді, коли якесь лихо чи трагедія змушують шукати відповіді на виниклі запитання. Саме тому особистісна криза приносить нам користь: сум’яття змушує проявитися як світлу, так і темну тінь. Це можливо, лише коли ми готові в такій ситуації щиросердно поглянути на самих себе, але зазвичай, коли з нами трапляється якесь лихо, реагуємо зовсім не так. Найчастіше шукаємо швидкого рішення, яке дозволить знову повернутися до нормального плину подій. Та після життєвої кризи все навряд чи повернеться на свої місця. Головна мета цієї тіньової кризи — необхідність змін. Потрібно привнести у своє життя щось нове або ж пожертвувати чимось старим. Суть тіньової роботи полягає в народженні або ж смерті. Коли ми переживаємо кризу, потрібно запитати себе: що слід змінити у житті? Як я можу наповнити цю ситуацію іншою енергією? Тіньова робота передбачає необхідність справжніх змін у житті. Такі правила тіньової гри: ми завжди запитуємо себе про те, що саме повинні породити (матеріалізувати) або вбити (змінити чи позбутися). Нам завжди доводиться чимось жертвувати.

Ми зчаста неправильно розуміємо суть цієї жертви. Вона здається чимось неприємним, хоча насправді це просто обмін енергією. Наприклад, ми жертвуємо своїми п’ятнадцятьма доларами, щоб подивитися фільм у кінотеатрі. Ми жертвуємо переглядом якоїсь телепрограми або відеогрою, аби позайматися в спортзалі і бути в хорошій фізичній формі. Така жертва дозволяє переспрямувати енергію на щось інше. Ми повинні знати, що саме маємо робити на цьому тіньовому шляху. Маємо бути готові піти з мечем на те, що більше не служить нам.

Часто ми жертвуємо неправильними бажаннями та звичками, і це йде нам на користь. Для того щоб рухатися вперед, ми подекуди жертвуємо ледачістю, жалістю до себе чи навіть амбіціями. Ми жертвуємо застарілими переконаннями, неефективними звичками та якостями, що не служать нам так, як треба. На зміну старому способу життя приходить новий, і наші пріоритети змінюються. Тіньова гра схожа на танок, у якому ми безперервно кружляємо по всьому майданчику — то вперед, то назад. Тут немає прямої лінії на шляху до чітко визначеного орієнтира. Ця гра нелогічна й може доводити до безумства, проте нам на допомогу приходять інші наші частини. Ми інтуїтивно, навпомацки рухаємося далі, нічого не знаючи, аж доки зрештою не розберемося в тому, що відбувається, але завжди отримуємо винагороду за свої старання. Поява як світлої, так і темної тіні — це незмінно позитивна подія в житті, і зустрічати її потрібно гостинно. Це шлях до пізнання єства. Вона підштовхує нас у потрібному напрямку, і ми пливемо за незнаною течією, повністю довіряючи їй. Колективне несвідоме

А зараз привідкриймо ще більше таємниць нашого існування. Ми повинні пам’ятати не лише про свою підсвідомість, а й знати про припливи й відпливи колективного несвідомого, що існують усередині нас. Колективне несвідоме — це широчезне море інформації, яке містить колективні візерунки всього, що коли-небудь траплялося в часі та просторі. Тут є первинні сили й первісні візерунки, котрі існують від початку часів і до наших днів.

У книжках Карлоса Кастанеди шаман на ім’я дон Хуан чудово пояснює цей принцип своєму учневі Карлосу. Він просить Карлоса покласти на стіл, який винесли на вулицю, різноманітні предмети, що символізують пріоритети, звички та спосіб мислення Карлоса. Те, що лежить на поверхні столу, представляє його свідомість. Далі дон Хуан пропонує Карлосу подивитися, що лежить під столом. Ті речі символізують його підсвідомість, і дон Хуан радить Карлосу знати та розуміти це також.

За настановою дона Хуана Карлос довго йде вгору пагорбом, а тоді обертається й дивиться на маленький стіл, який тепер стоїть дуже далеко. Учитель просить Карлоса озирнутися навсібіч, оцінивши безмежні простори цієї реальності порівняно зі столиком і тим, що лежить під ним. Він говорить, що все це і є колективним несвідомим.

Він намагається пояснити Карлосу, наскільки неозорим є колективне підсвідоме, і завдяки цій аналогії останній починає розуміти, що колективне несвідоме всюдисуще і він є частиною чогось надміру величнішого, ніж уявляв собі раніше. Тож повинен зважати не лише на цей стіл і те, що приховане під ним, але й на весь Усесвіт6.

Первісні візерунки людського досвіду зберігаються саме в колективному несвідомому. Думати, що його припливи й відпливи жодним чином не впливають на нас, — це жити в ілюзії. Колективне несвідоме ніколи не спить, воно по-різному діє на нас, і коли мова заходить про масштаби Всесвіту, ми завжди повинні на це зважати.

Загальноприйнятою є думка, що такі первісні візерунки, як жадібність, ненависть, сором, співчуття, мудрість, жалість до себе, зарозумілість тощо, вплелися в колективне несвідоме завдяки повторенню мисленнєвих візерунків людей, котрі думали про ці візерунки й резонували їх упродовж усієї історії існування нашого виду, — і це цілком можливо. Існує й інша теорія, що може видатися доволі неймовірною: ці первісні візерунки існували завжди як невід’ємна частина гри. Від початку часів вони були закладені в павутину спеціально для того, щоб заважати нам і вселяти довіру своїм особливим способом. Якщо цей вимір простору і часу — лише одна з ігор у Метавсесвіті, де існують, мабуть, мільярди інших ігор, цілком імовірно, що Всесвіт прагне випробувати здібності нашого виду й побачити, чи зможемо ми зорієнтуватися, перш ніж підемо далі. Якщо притримуватися саме такої точки зору, архетипи стають значно цікавішими для нас, завдяки цьому можемо їх зрозуміти й по-різному працювати з ними. Однак, незалежно від того, як вони виникли — шляхом еволюції чи як частина первинного задуму, — незмінним залишається те, що ці архетипні візерунки наразі існують у колективному несвідомому, тому ми повинні брати їх до уваги. Не робити цього було б украй наївно. В іншому випадку ці сили просто без нашого відома діятимуть усередині нас. Архетипи беруть активну участь у цій грі, і ми вчимося з ними працювати. Встановлюємо зв’язок зі своєю підсвідомістю

Ми повинні на мить зупинитися й перевести дух. Можливо, це видається дуже складним: світла тінь, темна тінь, колективне несвідоме, архетипи — і все це діє всередині нас, але такою є наша сутність, і саме так ми з нею працюємо. На щастя, ми просуваємося вперед, усі ці аспекти сплітаються докупи. Квантові методи допомагають об’єднати ці частини й пробудитися. Щойно ступимо на шлях самопізнання, перед нами відчиниться безліч дверей. Що більше часу присвячуватимемо нашому зв’язку з підсвідомістю, то міцнішим він ставатиме.

Ми розпочинаємо з розмови з підсвідомістю: кличемо її, називаючи міфічні імена, знайомимося й нагадуємо собі про її функції та можливості, про здатність допомогти нам. Ми вітаємо з поверненням цю забуту та знехтувану частину єства, наче це наша давно втрачена сестра. Ми високо цінуємо ту унікальну роль, яку підсвідомість відіграє в нашому житті, й вирішуємо дати їй дуже чіткі настанови та візерунки, аби працювати в команді. Ми роздумуємо над квантовими постулатами, і наше розуміння підсвідомості та енергетичної павутини зростає, що вносить ясність у те, яку роль вони відіграють у нашому житті. Ми ознайомлюємося зі своїми візерунками й починаємо досліджувати тіньові частини, які перетворюються на невід’ємну складову нашого життя. Так вибудовуємо стосунки з підсвідомістю.

Мої стосунки з підсвідомістю розпочалися багато років тому, коли я повторював собі дуже просту афірмацію: «Моя підсвідомість — це мій партнер на шляху до успіху». Упродовж року я проказав це твердження тисячі разів, тож воно закарбувалося в моїй підсвідомості і сьогодні є резонуючою силою, що існує всередині мене.

Ця вправа стала надзвичайно корисною. По-перше, заявляючи «моя підсвідомість», я нагадував свідомості про існування ще однієї царини розуму. Нагадувати про цю неймовірну частину нашого єства потрібно часто, інакше свідомість забуває про існування підсвідомості й нехтує нею. Говорячи «мій партнер», я також навчав свідомість, що в роботі з підсвідомістю є свої можливості та переваги. Я дав знати розуму, що в нього є союзник, який охоче співпрацюватиме, і що він не повинен працювати наодинці. І, зрештою, використовуючи слово «успіх», я створював вібрацію, яка вплітала образ успіху в мою підсвідомість.

Уже працюючи з міфологією воїна, я дещо змінив цю афірмацію. Замість «моя» підсвідомість я говорю: «Наша підсвідомість — це наш партнер на шляху до успіху». Зачувши в афірмації «наша підсвідомість», розум моментально задумується: «Чия це — наша?» Це твердження нагадує розуму, що в нас є як тіло, так і душа, а підсвідомість — це їхній союзник. Це ледь помітна, проте дуже істотна відмінність, і сьогодні, послуговуючись новою афірмацією, я також згадую ці дві інші мої частини. Запитую себе: «Які візерунки я виплітаю для свого тіла?» і «Які візерунки я виплітаю для своєї душі?» Робота з підсвідомістю вимагає творчості, тож, створюючи власну реальність, ми стаємо митцями. Дізнавшись про «партнера на шляху до успіху», починаємо звертатися до нього по допомогу у всіх сферах життя, невпинно зміцнюючи наші з ним стосунки.

Зрештою, працюючи з підсвідомістю, ми дослухаємося до снів, помічаємо знаки, довіряємо інтуїції й діємо відповідно до цього. Відтоді пильність не полишає нас, і ми осягаємо отриману інформацію. Ми довіряємо цим знанням, усвідомлюючи, що вони йдуть не від розуму, а від інших частин єства. Називаємо це «вмінням слухати», що є невід’ємною частиною наших стосунків із підсвідомістю. Це вміння стає частиною повсякденного життя. У наступному розділі дізнаємося про різноманітні способи, як можна вдосконалити це мистецтво, і відкриємо для себе, як застосувати їх на практиці. Усі вони допоможуть ушанувати свідомість і встановити з нею зв’язок. Для воїна надзвичайно важливо, аби його свідомість та підсвідомість працювали як злагоджена команда. Тепер ми маємо дуже сильного союзника, з яким можемо працювати і йти назустріч становленню як цілісної особистості.