Квантовий воїн

Розділ 3. Квантова реальність

Люди, яких квантова теорія не приголомшує, просто не розуміють її.

Нільс Бор

У квантовій реальності все, що ми думаємо, знаємо та розуміємо про світ, у якому живемо, перевернуте догори дриґом. У квантовому світі ми перестаємо існувати так, як звикли думати про своє існування, натомість перетворюємося на енергетичну систему, де все пов’язане між собою. Це світ єдності, взаємопов’язаності та пульсуючих енергетичних полів. Закони часу та простору замінюють інші закони, які часто видаються нам нелогічними. Істина та чудеса нашої реальності є значно складнішими й загадковішими, ніж можемо собі уявити, а найприголомшливіша річ у цьому квантовому світі полягає в тому, що енергія дуже чуйно реагує на силу наших думок.

Донедавна наука послуговувалася двома різними підходами для пояснення нашої реальності: загальною теорією відносності Ейнштейна та квантовою теорією1. Жодна з них не була здатна достоту пояснити те, що відбувається у Всесвіті, тож учені користувались одразу ними обома, хоча ті певною мірою суперечили одна одній. Аж ось у 1980-х рр. на сцену виходить теорія струн2, яка допомагає подолати прірву між цими двома підходами. Згідно з цією теорією, окрім нашого, існують й інші виміри, паралельні всесвіти, і всі вони втримуються разом завдяки складній та витонченій композиції вібруючих струн енергії. Усе це чудово, однак проблема в тому, що існувало п’ять різноманітних теорій струн, кожна з яких мала власні, часто суперечливі ідеї. У царині теорії струн панували суперечності та плутанина. Усе докорінно змінилося в 1995 р., коли фізик Едвард Віттен, якого вважають одним із найвидатніших науковців у цій галузі, на конференції фізиків, яка проходила в Університеті Південної Каліфорнії, приголомшив присутніх своєю (як він її називав) «теорією-М»3. Ніхто достеменно не знав, що означала ця літера «М». Дехто припускав, що це «магія», інші думали, що то «містерія» чи «матриця», а були й такі, хто вважав, що тут не обійшлося без почуття гумору: Віттен просто перевернув першу літеру свого прізвища, і з літери «W» вийшла «M». Сам учений відмовлявся це коментувати. Однак він зробив ось що: зібравши докупи весь наявний матеріал щодо різних теорій струн, виснував, що, ймовірно, ми живемо на гігантській мембрані в багатовимірному просторі, де вимірів існує набагато більше, ніж ми собі уявляли. Якщо бути точним — одинадцять. Більша кількість вимірів відкриває для нас більше можливостей і дає більше свободи. Ця ідея справді була приголомшливою. На початку важко повірити в таку неймовірну думку, проте ми говоримо про сучасну фізику, і цю ідею підтримують найвидатніші наукові уми планети4.

Як теорія струн, так і квантова теорія по-своєму показують справжню реальність, але квантова теорія першою піддала сумніву наші припущення, а квантова механіка змінила наш погляд на все навколишнє. Квантова теорія спричинила зміну уявлення про фізичний світ. Стара класична модель фізики, що існувала до появи квантової теорії, ґрунтувалася на трьохсотрічній ньютонівській моделі, згідно з якою малі та великі фізичні тіла взаємодіють одне з одним і все елементарно пояснюється причинно-наслідковими зв’язками. Це була механістична модель, у якій Усесвіт керувався математичною точністю. Проте, коли сімдесят років тому на сцену вийшла квантова теорія, усе перевернулося догори дриґом і ті моделі, що, здавалося, пояснювали, як саме працює наш Всесвіт, раптово стали фікцією. Однак нову модель було не так просто зрозуміти, як стару, і вона пропонувала нам таке дивне бачення, що спершу видавалося навіть нелогічним5.

Наприклад, виявилося, що субатомні частинки, які, як вважалося раніше, є крихітними шматочками матерії, котрі взаємодіють одне з одним за загальновідомими законами фізики, насправді так не поводяться. З’ясувалося, що вони мають подвійну природу й подекуди ведуть себе як частинки, а інколи — як хвилі. Також мають загадковий взаємозв’язок, який називають «нелокальністю», і це означає, що вони можуть з’являтися майже всюди6. Cубатомні частинки нагадують хамелеонів (бувають і хвилями, і частинками), тому сучасні фізики прозвали їх «квантами», що мають обидві якості. Вони не перебувають в одному місці в один час: кожен окремий квант одночасно є і «тут», і «там» і може потенційно опинитися будь-де в просторі-часі. Ще більше вчених здивувало і приголомшило те, що, доки кванти не виміряти чи побачити, вони не матимуть якихось визначених характеристик — натомість існуватимуть у декількох станах рівночасно. Кванти можна побачити у вигляді частинок, лише спостерігаючи за ними. Коли ми спостерігаємо за квантами (під час складних дослідів), вони застигають у формі, яку називаємо частинкою, проте, коли не дивимося на них, знову повертаються до форми хвиль енергії7.

Це справді приголомшує. Найелементарніші одиниці фізичної реальності не мають чітко визначеного місця перебування й існують у формі хвиль енергії в дивному стані ймовірності, розповсюдившись по всій енергосистемі нашого Всесвіту. Дивовижно, але, мабуть, саме наша свідомість пробуджує життєві сили у квантах і перетворює їх на «речі». Якимось містичним, алхімічним чином (ніхто досі не розуміє, як саме) наша свідомість є каталізатором і перетворює кванти-хвилі на кванти-частинки. Саме свідомість взаємодіє з енергетичною павутиною і створює реальність, яку ми сприймаємо.

Це відкриття похитнуло уявлення наукової спільноти. Така нова інформація вимагала перегляду всього, що існувало досі. Раптово свідомість набагато більше зацікавила науковців, і тепер слід було брати це до уваги. Вона не лише стала предметом уваги вчених, але й виявилося, що в масштабах Усесвіту була ключовим гравцем. Це стало неочікуваним поворотом, адже донедавна науковці наполягали на тому, що наш розум не має нічого спільного з законами фізики та й узагалі ні за що не відповідає. Сьогодні ж виявляється, що наш розум не лише проникає в цей квантовий світ, але і є його активним учасником. Це революційне відкриття, однак найбільше у світі сучасної фізики мене захоплює те, що, як виявляється, наша свідомість зрештою може бути визнана тією загадковою забраклою ланкою в пошуках святого Грааля всіх наук — теорії всього.

Прихильники теорії струн та квантові фізики протягом десятиріч безуспішно намагалися знайти теорію, яка б повністю пояснювала властивості всіх відомих нам явищ. Тож якщо до законів свідомості додати відомі нам закони енергії та матерії, то ми несподівано отримаємо щось напрочуд добірне. І не лише я дотримуюся цієї точки зору. Сьогодні багато хто з наукової спільноти припускає, що свідомість є найнепомітнішою, проте наймогутнішою силою у Всесвіті. Тепер ми знаємо, що вона безліччю способів взаємодіє з реальністю, а її неосяжні можливості досі чекають, аби про них дізналися.

Хоча ми багато вже довідалися про можливості свідомості, але й досі перебуваємо на початкових етапах розуміння всього її потенціалу. Якщо виявиться, що насправді свідомість є тією забраклою ланкою (сьогодні багато що вказує саме на це), ми отримаємо пояснення безлічі таємниць, розгадки яких ученим не вдалося знайти й досі.

Коли свідомість отримала провідну роль у тому, що з нами відбувається, сталася зміна наукової парадигми, до якої у повсякденному житті більшості з нас необхідно звикнути, адже ми досі поводимося так, наче зовнішня реальність є чимось відокремленим та не залежним від нас самих. Ми повинні не відставати від темпів науки та змінити власне бачення себе.

Увесь наш життєвий досвід є наслідком взаємодії свідомості з динамікою квантового енергетичного поля. Думки, відчуття, інтуїція, бажання, надії, страхи, молитви, візуалізація — це не лише внутрішні психологічні процеси; це сили енергії, що пульсують по всьому павутинню всесвітньої енергії, спричиняючи певні наслідки.

Однак теорія — то одне, але як це працює на практиці? Фізик Девід Бом, учень Ейнштейна та один із зачинателів квантової фізики, випрацював єдину теорію розуму й матерії, яка пояснює цю ситуацію. Бом дивився на світ як на одне «неділиме ціле». Для нього Всесвіт був великою павутиною енергетичного обміну, де основні підструктури містили всі можливі варіанти всіх імовірних форм матерії. Всесвіт він уважав не якоюсь сліпою механістичною випадковістю, а відкритою, розумною та цілеспрямованою системою, яка послуговувалася складним процесом зворотного зв’язку з організмами, що в ній існують. Об’єднувальним механізмом тут був обмін енергією та інформацією, який відбувався всюди водночас.

У цій моделі ми повсякчас обмінюємось енергією та інформацією зі всім квантовим полем, що докорінно змінює уявлення про нас і про Всесвіт, у якому живемо. Раптово ми усвідомлюємо, що в цій системі маємо ширші можливості роботи, ніж уявляли собі раніше, використовуючи тут творчий та інноваційний підхід. За цією моделлю між нами та Всесвітом не існує поділу; ми нерозривно пов’язані одне з одним; є одним цілим. Звісно, саме це впродовж тисяч років нам говорили містики, а тепер до їхніх слів приєдналась і наука.

Щойно свідомість була визнана (хоча й неохоче) повноцінним гравцем на квантовому полі — будьмо щирі, адже багато хто з презирством ставився до цього відкриття, не погоджуючись з ним, — науковцям стало цікаво, наскільки сильним є вплив свідомості і де її межі. Саме це спонукало фізика Роберта Дж. Яна, декана факультету інженерних і прикладних наук Принстонського університету, провести власні, строго контрольовані досліди, які б не залишили можливості для двозначності чи випадковості8. Для цього він створив Принстонську лабораторію з дослідження аномалій інженерії, відому як PEAR.

Бренда Данн, спеціалістка в галузі вікової психології з Університету Чикаґо, відома своїми дослідженнями свідомості, стала асистентом професора Яна. Проаналізувавши всі можливі варіанти, вони вирішили використати генератор випадкових подій (ГВП). Ця машина навмання обирала двійкові числа з нулів або одиниць. Згодом учасники дослідження намагалися вплинути на результати, отримані за допомогою машини. У ході експерименту кожного з учасників просили подумки уявити собі більше одиниць у першій частині досліду, більше нулів — у другій і загалом намагатися не впливати на результати — у третій. Зазвичай кожна частина експерименту тривала тридцять хвилин, і впродовж цього часу вчені отримували до мільйона чисел. Коли почали надходити перші результати тесту, дослідники вже знали, що стають свідками чогось вражаючого. Уперше з дотриманням відповідних наукових процедур учені отримали доказ сили людського мозку. За дванадцять років діяльності PEAR була зібрана найбільша база даних ментальних інтенцій. Використовуючи процедуру, яку називають метааналізом, команда PEAR об’єднала результати експериментів із використанням ГВП, дійшовши висновку, що ймовірність випадкового вибору числа дорівнює трильйон до одного9. Іншими словами, свідома інтенція впливала на результати, які видавала машина. У 2000 р. впливова Національна науково-дослідницька рада США, проаналізувавши всі дані ГВП, дійшла висновку, що результати проведеного експерименту не є випадковими. Тут задіяне дещо інше. Результати були переконливими. Наші думки та наміри мають реальний і відчутний вплив на фізичний світ, і саме це передбачає квантова реальність.

Тепер, коли збагнули, що свідомість є частиною квантового поля і постійно взаємодіє з ним, ми повинні знайти відповідь на ще одне важливе питання: що таке свідомість і звідки вона взялася? Із квантового погляду, є переконливі причини вважати, що свідомість існує у всьому Всесвіті, у кожній його частині, незалежно від того, наскільки вона мала чи незначуща, і свідомість, у тому числі наша, є частиною цілого та з’явилася з того ж джерела — материнської космічної свідомості, — що існувало з первісних часів. Високошанований нобелівський лауреат Джордж Волд дійшов таких же висновків. «Розум, — говорить він, — не був пізнім продуктом еволюційного життя, а існував завжди»10.

Свідомість, яким би зухвалим це не видавалося на перший погляд, мабуть, існувала ще до Великого вибуху. Хоча дехто з наукової спільноти, тільки-но зачувши цю теорію, починає лементувати й стверджувати, що немає жодних доказів на підтвердження цього, я відповім їм: немає також жодних доказів, які б це спростовували. Як виявилося, свідомість приховує ще більше таємниць, ніж ми вважали раніше. Чим вона є і звідки з’явилася — це питання як для науковців, так і для містиків, які мають тут рівні права.

Зі зростанням нашої обізнаності з питанням свідомості виникла й нова ідея щодо Всесвіту. Сучасні наукові моделі виникнення Всесвіту здебільшого дотримуються теорії Великого вибуху, за якою Всесвіт з’явився приблизно 13,6 мільярда років тому внаслідок потужного вибуху, що привів у рух космос. Немає жодних очевидних причин спростовувати цю теорію, проте вона чомусь ігнорує одну важливу річ: як Всесвіт міг постати з нічого?

Фізик Алан Ґут із Массачусетського технологічного інституту погоджується з цим11. «У тому й проблема, — визнає він. — У класичній теорії Великого вибуху нічого не говориться про те, що відбувалося до вибуху. Що його спричинило?»12 Логічно буде припустити, що, хоча Великий вибух, безсумнівно, створив «наш» Усесвіт, цілком імовірно, що щось цей вибух мало спричинити, і це «щось» інколи називають Метавсесвітом (meta у перекладі з класичної грецької мови означає «за межами»). Іншими словами, за межами Всесвіту, в якому ми живемо, існує інша світобудова — материнський Всесвіт, із якого постав наш Усесвіт і, цілком можливо, ще багато інших. Це не нова ідея, і прихильники теорії струн припускають, що саме так усе й було. Серед них багато провідних науковців, які вважають, що поруч із нашим існує безліч паралельних усесвітів і що Великий вибух — це тільки один з мільйона таких же можливих явищ у цьому загадковому Метавсесвіті.

Квантова когерентність вказує в цьому ж напрямку. Когерентність — це загальновідомий феномен, який означає, що субатомні частинки можуть взаємодіяти між собою, проте сьогодні виявляється, що космічна когерентність значно складніша, ніж ми звикли вважати. У цій просторово-часовій системі частинки або елементи поєднуються майже миттєво. Ейнштейн називав це «примарною дією на відстані»13, і хоча знав про це явище, воно непокоїло його, адже вчений не міг дати йому пояснення. Когерентність нашого Всесвіту показує, що всі зірки та галактики певним чином пов’язані. Це свідчить про те, що попередній Всесвіт став першопричиною народження нашого, майже так само як генетичний код батьків визначає наше зачаття та становлення особистості. Якщо річ у цьому (і доказів стає все більше), то припущення, що свідомість передувала Великому вибуху, стає не просто можливим, а й цілком імовірним.

Якщо свідомість насправді передувала Великому вибуху, то не так уже й важко уявити, що саме вона могла бути першопричиною. Мабуть, цей принцип допоможе нам знайти, як говорив Ейнштейн, «найелементарніше з усіх можливих припущень, яке об’єднає докупи всі встановлені факти».

Цілком розумно буде припустити, що свідомість могла створити квантовий вакуум (енергетичну павутину). Це пояснить, чому вони так тісно пов’язані. Квантовий вакуум зазвичай називають основою, яка породжує всі речі, що існують у відомому нам Усесвіті.

Фізик Бом назвав процес створення реальності за допомогою квантового вакууму «інформацією»****, маючи на увазі такий процес, де енергія, яка міститься всередині (тобто «ін») енергетичної павутини, фактично «формує» свого реципієнта. Ідея ін-формованого Всесвіту дозволяє по-новому подивитися на те, що відбувається в нашій світобудові й у нас самих. Коли вся реальність ін-формується квантовим полем і все з усім взаємопов’язане, ми можемо підтримувати контакт з будь-якою частиною цієї системи, незалежно від того, де вона перебуває: на протилежному боці вулиці чи в іншій галактиці. Ми здатні отримати доступ до будь-чого в цій складній системі та скористатися ним для будь-якої потреби. Свідомість, котра існує скрізь і є частиною всього, дозволяє нам зробити це, щойно ми збагнемо як.

Отже, постало друге важливе питання. Хто ж ми такі, що можемо це зробити? Як нам слід сприймати себе тепер? В одній реальності ми — індивідуальності, люди, які створюють родини, працюють на роботі, живуть своїм життям у просторово-часовій частотній області. Проте паралельно, у квантовій реальності, ми — енергетичні системи, що вібрують у широкому квантовому полі, яке існує в іншій частотній області. Отже, живемо в обох областях водночас і повинні брати це до уваги, якщо прагнемо зрозуміти своє життя. Ми можемо сприймати себе як людей із фізичними тілами або ж як розпливчату пляму інтерференційних картин у космічній голограмі — в обох випадках буквально матимемо рацію, адже обидві інтерпретації є саме тим, що з нами відбувається.

Нейронауковець Карл Прібрам пояснював цю подвійну природу нашої реальності так: «Якщо проникнути всередину Всесвіту та поглянути на нього як на голографічну систему, ви побачите іншу реальність. І ця інша реальність здатна пояснити ті речі, яких наука не могла й досі: паранормальні явища, синхронізми, вочевидь, значущий збіг обставин»14. Прібрам зрозумів, що якщо довести голографічну модель до її логічного кінця, то перед нами може відкритися ймовірність того, що об’єктивна реальність — світ, у якому існують машини, гори, будинки та міста, — можливо, взагалі не існує або принаймні існує не так, як ми собі це уявляємо. Він думав, чи є можливість того, що твердження містиків упродовж сторіч було правдою; реальність — це майя, ілюзія, і насправді те, що нас оточує, є резонуючою симфонією енергетичних форм хвиль, «частотною областю», яка перетворюється на той світ, який ми бачимо, лише після взаємодії з нашою свідомістю?

У 1951 р. Бом опублікував книжку «Квантова теорія», котра одразу поповнила ряди класичної літератури. Однією з найприголомшливіших заяв Бома стало те, що відчутна реальність нашого повсякденного життя насправді є певною ілюзією. У її основі лежить глибший порядок існування речей, величезний первинний рівень реальності, який породжує всі об’єкти та явища фізичного світу. Бом назвав цей глибинний рівень реальності «імпліцитним (тобто згорнутим) порядком», тоді як наш рівень існування — експліцитним, або розгорнутим. Він використовував саме такі терміни, адже вбачав усі форми, що існують у Всесвіті, результатом незчисленних згортань та розгортань між цими двома порядками. Оскільки все в космосі постає в результаті цього процесу, він вважав безглуздим розглядати Всесвіт як такий, що складається з «частин». Коли Бом описував Усесвіт, то надавав перевагу терміну «голорух»15, оскільки лексема «голограма» не передає динамічної та завжди активної природи того, що насправді відбувається. За словами Бома, розум присутній не лише в матерії, але й в енергії, просторі, часі, тканині Всесвіту та в будь-чому, що ми здатні осягнути. Бом також припускав, що ці форми реальності можуть бути не єдиними. Можливо, за цим існують інші немислимі порядки, нескінченні етапи подальшого розвитку.

Майкл Талбот, автор книжки «Голографічний Всесвіт», описав це так: «Незважаючи на свою очевидну матеріальність та велетенські розміри, Всесвіт не існує сам по собі, а є прийомним дитям чогось значно більшого та несказанного. Він навіть не є основним продуктом цього величного чогось, а лише швидкоплинною тінню, просто гикавкою в грандіознішому порядку речей»16.

Наш Усесвіт — це швидкоплинна тінь, гикавка в грандіознішому порядку речей? Чи можливо це? Спершу така заява видається зухвалою, проте з квантового погляду це не лише можливо, але й цілком імовірно.

У цьому ж напрямку вказує і низка інших фактів. Кожна частина простору заповнена різноманітними хвилями, або струнами енергії. Коли фізики підрахували мінімальну кількість енергії, яка може бути тут задіяна, вони, на свій подив, виявили, що порожній простір містить у тисячі разів більше енергії, аніж загальна енергія всієї матерії у відомому нам Усесвіті17. Дехто з учених піддає сумніву ці дані, відмовляючись серйозно ставитися до таких підрахунків. Вочевидь, десь тут має бути помилка. А може, і ні. Існує ще одна версія, здатна пояснити таку розбіжність. Бом уважав, що отримані дані вказували на масштабну та приховану природу імпліцитного порядку, на невимовну кількість частотних областей за межами нашого сприйняття. Якщо наша частотна область часу та простору є лише однією з тисячі, а може, і мільйонів інших областей, ця ймовірна помилка в розрахунках кількості енергії може сама собою бути найкращим доказом існування інших світів в інакших областях. Квантове поле можливостей

Оскільки свідомість та енергія співпрацюють, ця система може стати для нас чистим аркушем, на якому будемо зображати будь-що бажане. Чи можна скористатися енергією та свідомістю так само, як художник використовує пензлик і фарби, та створити власний і неповторний життєвий досвід, послуговуючись при цьому силою волі? Може, насправді енергетичне павутиння від самого початку лише для цього й призначалося?

У кабалістичних ученнях знаходимо дещо про можливості поєднання енергії та свідомості. Це має дуже практичне застосування у сфірі Єсод*****, що у Всесвіті є енергетичною павутиною, а в нас — свідомістю. У наступному розділі я поясню роль підсвідомості, однак для нас це можливість дізнатися, як ця сфіра пояснює енергетичну павутину. Проникнення в цю сфіру, тобто глибше осягнення самого процесу, приносить із собою розуміння «механізму Всесвіту». Таке пояснення дає нам дуже цікаву підказку про те, як це працює. Наразі ми вже дізналися, що якщо збагнемо енергетичну павутину, то побачимо, як працює механізм Всесвіту.

Динаміку енергії нам допомагає зрозуміти й інша інформація, знайдена в кабалістичних текстах. Саме свідомість «створює та закарбовує в пам’яті óбрази»18. За цим давнім ученням юдаїзму, саме розум впливає на енергетичну павутину і вплітає в нього те, що прагне втілити в життя.

Продовжимо цю думку, звернувшись до слів Ісуса, який радив шукати Царство Боже — і тоді все нам додасться19. Схоже, коли ми знайдемо Царство Небесне, то отримаємо ключі до всього, але де нам його шукати? Ісус провадить: «Царство Боже розпростерлося по землі, але люди не бачать його»20. Чи мав він на увазі енергетичну павутину? Існує ймовірність, що Біблія вчить нас працювати зі свідомістю та енергією і що Царство Небесне — це енергетичне павутиння, де все існує у формі можливостей.

Буддисти також дивляться на нашу реальність крізь призму квантової теорії. У їхньому баченні все розгортається з нічого і в ніщо повертається. Усе виникає з одного джерела. Усе є змінним і перебуває в процесі перетворення на щось інше. Ось один із буддійських піснеспівів, який звучить у монастирях уже впродовж сотень років: «Увесь Всесвіт — це океан сліпучого світла, і витанцьовують на ньому хвилі життя і смерті»21. Ми є істотами свідомості та енергії, що танцюють у цьому дивовижному Всесвіті, який ми звемо своєю домівкою. Чи могли б ми, осягнувши квантову теорію, виконувати танок свого безцінного життя більш свідомо та майстерно? Якими будуть наші можливості, якщо ми пробудимося й пізнаємо глибокі істини нашого буття, і що ж це за істини?

Ця тема постійно повторюється як у духовних ученнях, так і в квантовій фізиці, відкриваючи для нас одну й ту ж істину: ми нероздільні з усім, що існує у Всесвіті. Ми є одним цілим, і саме ця єдність суголосна у вченнях Будди, Ісуса, Ейнштейна та квантової компанії: Бора, Бома та Гайзенберґа (і це лише кілька імен учених-першопрохідців, які відкрили для нас ці істини)22. Наука і містицизм, які протягом сотень років мали недовірливі та ворожі відносини, сьогодні навдивовижу ладнають, стверджуючи ті самі речі, навіть якщо не завжди це усвідомлюють. Ми — це єдність.

Для нас то зміна парадигми, яка дозволяє рухатися від звичних окремішності та індивідуалізму до єднання з цілісністю всього, але ми зможемо це зробити, якщо вирішимо обрати саме цей шлях. Це дивовижне балансування між одночасним життям у двох світах. У японському буддизмі світ окремої маніфестації називають дзи хоккай — «Всесвіт речей», тоді як безмежний, єдиний світ зветься рі хоккай — «абсолютний Всесвіт». Це два окремі способи існування. Ми можемо самостійно вирішити: бути індивідуалістами, відокремленими та ізольованими від інших, або ж вважати себе енергетичною системою, зануреною в енергетичну павутину. Обидва ці уявлення правильні. Шлях квантового воїна — прийняти обидві точки зору, оскільки вони однаково правильно описують наш досвід, і вміти обрати одну з них залежно від необхідної мети в певний момент часу.

Така двоїстість нашої реальності — це парадокс, коан у дзені, нерозгадана таємниця, що змушує мозок посилено працювати, аби ми зрештою сповнилися тією надзвичайною величчю та складністю буття. Цього можна й необхідно досягнути — за умови, що ми ефективно працюватимемо в цих вимірах і так по-новому побачимо себе і взаємодіятимемо зі світом.

У квантовій реальності для нас існують безмежні можливості, тож у наших інтересах навчитись орієнтуватися в цій частотній області та отримати доступ до її безмежної сили. Що частіше ми звертатимемося до обох частот, то більше розвинемо свої квантові можливості. Це ті кроки, які приведуть нас не лише до глибшого розуміння і внутрішньої сили, але й до космічної свідомості. Послуговуючись квантовими методами, ми створюємо в мозку нові нейронні мережі, змінюємо свою психіку та стаємо новими людьми24. Космічна свідомість не може за одну мить повністю сформуватися: це відбувається завдяки поступовим змінам свого усвідомлення, де одне пізнання веде до іншого, крок за кроком, аж доки не відбудуться зміни. Це складний процес свідомої еволюції.

Із виникненням нових теорій глибинна психологія, фізика і духовні вчення переповнюються творчою діяльністю. У царині нових відкриттів, де все змінюється дуже швидко, вони намагаються не відставати, що не завжди легко. У кожній із цих галузей безліч нових відкриттів, теорій та, звісно, суперечностей. Це час надзвичайної креативності та водночас хаосу, ба навіть революції, коли моделі старих парадигм повсякчас піддаються сумніву. Інколи видається, що інформація, з якою намагаємося впоратися, просто спантеличує, однак, аби позбавитися від старого та привнести нове, ми обов’язково повинні пройти весь цей процес.

Ейнштейн казав: «Людина є частиною цілого, яке ми називаємо Всесвітом. Її думки та почуття видаються їй чимось відокремленим від усього іншого… та це певна оптична ілюзія її свідомості»25. На щастя, цю ілюзію свідомості зараз повільно, проте впевнено замінює зовсім нова версія того, ким ми є і як еволюціонує наш вид.

Систематичне та свідоме перебування у світі квантової реальності — це щось таке, чого ми ще ніколи не переживали. Насправді ми завжди були частиною квантової реальності, просто ніколи не усвідомлювали цього, тому не могли орієнтуватися в ній або ж користуватися її силою. Незабаром усе має змінитися. У нас є можливість стати квантовими воїнами не лише для того, щоб зрозуміти істини, які дає наука, але й щоб утілити їх у своєму житті. Якщо йтимемо цією стежкою, то відкриємо для себе надзвичайні можливості, і ця дорога, як побачимо згодом, приведе нас у космічну свідомість.

**** У перекладі з англійської in — «в; у», тобто «всередині чогось».

***** Одна з десяти сфір, на яких ґрунтується кабалістичне вчення; основа, «скінченність, яка вміщує нескінченне». (Прим. ред.)

У перекладі з англійської in — «в; у», тобто «всередині чогось».

Одна з десяти сфір, на яких ґрунтується кабалістичне вчення; основа, «скінченність, яка вміщує нескінченне». (Прим. ред.)

****

*****