Мене називають Червоний - читать бесплатно онлайн полную версию книги автора Орхан Памук (ч. notes)

Примітки

1

Сура — розділ Корану.

2

Аят — вірш Корану.

3

Коран.

4

П'ятдесят шоста сура Корану («Ті, що падають»).

5

Ібн аль-Арабі (1165–1240) — арабський філософ-містик, видатний поет суфійського спрямування. Послідовники Ібн аль-Арабі називали його Великим учителем та Сином Платона. Через свої суфійські погляди й твори (близько 300) Ібн аль-Арабі ввійшов в історію як одна з найбільш суперечливих постатей мусульманського Середньовіччя.

6

Ходжа (тур., пер.) — а) учитель, наставник; б) те ж саме, що й мулла (служитель релігійного культу в ісламі).

7

Ерзурум — місто на північному сході Анатолійського півострова.

8

Кара — чорний (тур.).

9

Махаллє — куток (тур.).

10

Халіч — затока Золотий Ріг.

11

Сефевіди — династія шахів Ірану (1502–1736). Найвідоміші представники: Ізмаїл І (засновник династії), Аббас І.

12

Майдан Чемберліташ — майдан у старій частині Стамбула, де стоїть однойменна колона, споруджена на початку IV ст. на честь візантійського імператора Константина Великого.

13

Тєбріз — місто на північному заході Ірану. Засноване в III–IV ст. Сасанідами. З XII ст. — одне з найбільших міст мусульманського Сходу. Неодноразово ставало столицею Ірану, зокрема при Сефевідах. Відоме своєю архітектурою (Блакитна мечеть) і школою книжкового мініатюрного живопису, чиїм розквітом ознаменувалося XVI ст.

14

Казвін — місто на північному заході Ірану.

15

Акче — дрібна монета.

16

Дирхем — міра ваги, яка дорівнює 3,12 г.

17

Яничари (тур., букв. — нове військо) — регулярна турецька піхота, що існувала з другої половини XIV ст. до 1826 року. Спочатку комплектувалася з полонених юнаків, пізніше — з навернутого в іслам християнського населення підкорених країн.

18

Беязит Блискавичний (1354 або 1360–1403) — турецький султан, завойовник Балкан і Малої Азії, що, втім, зазнав поразки від орд Тамерлана в 1402 році.

19

Текке — обитель і місце зібрання дервішів.

20

Ґяур — у магометан — назва іновірця.

21

Дукат (італ. ducato, від duca — герцог) — срібна, а згодом золота монета. Вперше випущена у Венеції 1140 року.

22

Флорин — золота або срібна монета Флоренції XIII–XVI ст.

23

Календері — дервішський орден.

24

Уд — струнний щипковий інструмент.

25

Мечеть, споруджена архітектором Сінаном в 1550–1557 роках за наказом султана Сулеймана Пишного. Розташована в старій частині Стамбула.

26

Азаи — заклик до обов'язкової молитви в мусульман, який оголошує муедзин із мінарета.

27

Меддах — народний оповідач.

28

Мевліт — похоронний обряд, який здійснюється сорокового дня після смерті і під час якого читають житіє Магомета в мечеті або вдома.

29

Імам — настоятель мечеті, старший мулла, який керує богослужінням.

30

Дервіші (букв.: бідняк, жебрак — перс.) — прибічники суфізму (містичної течії в ісламі), які вели аскетичний, жебрацько-бродяжницький спосіб життя.

31

Мевлеві, Халветі, Календері — дервішські ордени.

32

Хаджі — мусульманин, який здійснив хадж (паломництво) в Мекку.

33

Ваїз — проповідник (араб.).

34

Абдест — у мусульман ритуальне обмивання перед молитвою.

35

«Печера», вісімнадцята сура Корану.

36

Мініатюра (від лат. minium) — твір образотворчого мистецтва невеликого розміру, що потребує витонченої техніки виконання. До мініатюри належать і книжкові ілюстрації.

37

Камапеддін Бехзат (близько 1455–1535/36) — засновник Тебрізької школи мініатюристів.

38

Герат — місто на території сучасного Афганістану. Центр середньовічної мусульманської мініатюри. Заснування міста приписують Олександру Македонянину.

39

Нізамі Гянджеві — Абу Мухаммед Ільяс Ібн Юсуф (близько 1141, м. Гянджа — 12.03.1203, там само) — азербайджанський поет і мислитель. Писав перською мовою. Його головний твір «П'ятериця» («Хамсе») складається з п'яти поем, серед яких — «Хосров і Ширін».

40

Абулькасим Мансур Фірдоусі (між 932 і 943 — між 1020 і 1026) — перський і таджицький поет. З 976 року продовжував епічну поему «Шахнаме» («Книга царів»), розпочату поетом Дакікі.

41

Шираз — місто на південному заході Ірану.

42

Еніште (тур.) — тут: чоловік тітки, дядько.

43

Аксарай — район у європейській частині Стамбула, на березі Босфору.

44

Мешхед — місто на північному сході Ірану.

45

Халеб — місто на північному заході Сирії.

46

Аббас 1 (1571–1629) — шах Ірану з династії Сефевідів.

47

Джелаль-ад-дін Акбар — правитель імперії Моголів в Індії.

48

Сипахії — в Османській імперії воїни кавалерійських загонів, які в XV–XVIII ст. входили до регулярного війська.

49

Перекладається як «Книга мертвих» або «Книга душ» (араб.).

50

Тимарджі — феодал, власник тимару (феодального володіння).

51

Сур — доля; наме (арх.) — письмо; сурнаме (тур.) — письмо про долю.

52

Келебек — Метелик, Зейтін — Маслина, Лейлек — Журавель, Заріф — Витончений (тур.).

53

Міндер — подушка для сидіння на підлозі (тур.).

54

Хіджра — втеча Магомета з Мекки в Медіну, де була заснована перша мусульманська громада (622 p.); вважається початком мусульманського літочислення.

55

Купа — місто на південному заході Туреччини.

56

Кавук — давній головний убір, на який намотувалася чалма.

57

В Османській імперії іновірці примусово носили вбрання певного кольору та крою.

58

Кушак — довгий турецький пояс на зразок козацького, яким обмотувалися довкола поперека.

59

Чаршаф — легкий серпанок, яким жінки-мусульманки запинаються з голови до ніг.

60

Улудаг — гора на північному заході Туреччини.

61

Мається на увазі Гарун аль-Рашид (роки правління 786–809), мусульманський халіф, ласий до розкошів і задоволень.

62

Кадій — суддя шаріатського суду.

63

Шах Тахмасп І (1514–1576) — перський шах, син шаха Ізмаїла, посів трон після смерті батька. В 1548 році переніс столицю держави Сефевідів з Тебріза до Казвіна.

64

Османи — династія турецьких султанів, заснована Османом І Газі (близько 1258–1324 або 1326).

65

Месневі (араб. здвоєння) — у ліриці східних народів велика за обсягом героїчна або філософсько-дидактична поема, написана двовіршем за схемою суміжного римування.

66

Джамі Абдуррахман Нуріддін Ібн Ахмад (1414, Хорасан — 1492, Герат) — перський і таджицький поет, філолог, філософ-суфій і музикознавець. Після смерті був канонізований.

67

Ісфаган — місто в центральній частині сучасного Ірану.

68

Сівас — місто в центральній частині Анатолійського півострова.

69

Дев — у турецькому (і не тільки) фольклорі — злий дух, чудовисько, демон.

70

Харам (араб. заборонене) — комплекс обмежень і заборон, які накладаються на мусульманина.

71

Мухаммед аль-Ґазалі (1058/59–1111) — мусульманський філософ, один із засновників суфізму, також відомий у середньовічній астролого-астрономії.

72

Айя-Софія — пам'ятка візантійської архітектури. Споруджена у 532–537 роках у Константинополі (Стамбул) будівничими Анфімієм з Тралл та Ісидором з Мілета. У XV ст. турки перетворили храм на мечеть, у XVI–XVIII ст. прибудували чотири мінарети.

73

Джуббе — мантія (тур.).

74

Дефтердар — чиновник, що розпоряджається фінансами (перс., тур.).

75

Ван — давнє місто Закавказзя, тепер на території Туреччини.

76

Тифліс — колишня назва міста Тбілісі.

77

Окка — міра, яка дорівнює 1,263 кг.

78

Династія узбецьких ханів, нащадків Шейбана — внука Чінгісхана, брата Батия; держава Шейбанідів — феодальна держава в Середній Азії 1500–1598 років із столицею в Самарканді, з 1560 року — в Бухарі.

79

«Дива творінь» (араб.).

80

Челебі — шаноблива, ввічлива назва чоловіка, звертання, пан (тур.).

81

Ат-майдан — «Кінський майдан», на якому збиралися яничари, коли підіймали повстання (відсутню примітку додано верстальником).

82

Килич Алі-паша (1496–1587) — міністр морського флоту Османської імперії.

83

Фалака — знаряддя для покарання, дерев'яний брус, до якого прив'язували ногами, а потім били палицями по п'ятах.

84

Монограма султана.

85

Хамсе (букв. П'ятерниця) — в тюркомовних народів великий за обсягом поетичний твір, що складається з п'яти великих поем за традиційними східними мотивами, написаних одним розміром

86

Перша літера арабського алфавіту.

87

Друга літера арабського алфавіту.

88

У тюркомовних народів оповідний вірш або поема про важливі суспільно-політичні події, подвиги героїв, пов'язані з ісламом, а також за мотивами «Тисячі й однієї ночі», на сюжети, запозичені з поеми Нізамі «Маджнун і Лейла» та ін.

89

Третя літера арабського алфавіту.

90

Гюнкар (повелитель, владика) — титул османського султана.

91

Тамбур — східний шестиструнний щипковий музичний інструмент.

92

Ферадже — верхня жіноча накидка; легка верхня одежина в Мевлеві.

93

Мінтан — верхня сорочка.

94

Кияфет — зовнішність, вбрання, кияфетнаме — описання зовнішності (араб., тур.).

95

Каракоюнлу — об'єднана держава туркменських племен, яка виникла в другій половині XIV ст. на сході Анатолії.

96

Аккоюнлу — держава туркменських племен на північному сході Анатолії (кінець XIII — початок XIV ст.).

97

Отлукбелі — місто на північному сході Анатолії.

98

Султан Мехмед Фатіх (Мехмед II Завойовник) — турецький султан, роки правління: 1451–1481. Султан Мехмед Фатіх уславився завоюванням Константинополя в 1453 році.

99

Султан Сулейман Кануні (Сулейман Пишний) — турецький султан, що управляв Османською імперією з 1520 по 1560 рік. Роки правління Сулеймана Пишного вважаються розквітом держави Османів.

100

Хутбе, хутба — проповідь імама, яку він виголошує в мечеті на свята та в п'ятницю.

101

Улугбек Мухаммед Тарагай (1394–1449) — узбецький астроном і математик. У 1409 році був проголошений володарем Самарканда, з 1447 року — главою династії Тимуридів.

102

Сааді (1213/19, Шираз — 1292, там само) — класик персько-таджицької літератури, філософ-суфій. Понад двадцять років мандрував в одязі дервіша мусульманськими країнами. Основні твори — ліричні газелі, зібрання віршів «Бустан» («Плодовий сад»), «Гулістан» («Сад троянд», у прозі та віршах).

103

«Махзен-і Есрар» — «Скарбниця таємниць» (перс.).

104

Хюрмюз — давній бог іранців.

105

Мевляна — так називали Джеляледдіна Румі (1207–1273), видатного поета-суфія. Переважно писав перською мовою, хоча збереглися деякі його твори й давньотуркменською.

106

Султан Хусейн Байкара ібн Мансур (1438–1506) — останній з відомих правителів династії Тимуридів.

107

Малікіти — прибічники малікізму, мусульманської школи права, заснованої у VIII ст. юристом-богословом Маліком.

108

Ханбеліти — прибічники ханбелізму, найсуворішої з чотирьох шкіл у сунітському правознавстві.

109

Абу Ханіфі — засновник ханафізму, школи сунітського правознавства, яка вважається менш ригористичною, ніж інші.

110

Шафіїти — прибічники мусульманської юридичної школи шафіїзму, заснованої на початку IX ст. юристом-богословом ал-Шафі.

111

Тут і далі мається на увазі матрац на підлозі, оскільки тогочасні турки спали на підлозі.

112

«Книга про стани та зупинки» (араб.) — середньовічний мусульманський трактат про життя після смерті.

113

Ханим — шанобливе звертання до жінки (тур.), султан-ханим — султанша.

114

Шейхуліслам — найвища духовна особа в Османській імперії.

115

Фетва — в ісламі — рішення найвищої духовної особи або ж муфтія про відповідність тих чи інших дій Корану та шаріату.

116

Джумартесі — субота (тур.).

117

Чаршамба — середа (тур.).

118

Диван (перс. запис, книга) — у класичних літературах Близького та Далекого Сходу — поетична збірка одного автора чи збірник кількох авторів, де в межах певних жанрів в абетковому порядку розташовуються ліричні поезії. Кожен поет мусив мати бодай один диван.

119

Мухаммєд Сулейман-огли Фізулі (1494–1556) — азербайджанський поет. Писав азербайджанською, перською й арабською мовами. Автор класичних газелей, касид, рубаї.

120

Юсуф — у мусульман біблійний Йосип, син Якова.

121

«Юсуф і Зюлейха» — літературно-фольклорна пам'ятка багатьох народів Сходу, створена за мотивами біблійно-коранічної легенди про Йосипа (Юсуфа), сина Якова.

122

Ункапани — район на європейському боці Босфору.

123

Комо — озеро на півночі Італії.

124

Іса — в мусульман Ісус.

125

Калям — перо з очерету.

126

«Розрізнення» — двадцять п'ята сура Корану.

127

«Перенесення вночі» — сімнадцята сура Корану.

128

Азраїл — в ісламі — янгол смерті.

129

Джебраїл — архангел Гавриїл.

130

Сахан — мідний таріль.

131

Яхні — м'ясна страва, приготовлена зі смаженою цибулею.

132

Бей — ввічлива форма звертання до осіб чоловічої статі (тур.); тут: член привілейованих верств суспільства.

133

Хамал — носильник, вантажник.

134

«Сімейство Імрана» — третя сура Корану.

135

Леблебі — смажений горох.

136

Суджук — солодощі з вивареного виноградного соку.

137

Кале — гарбуз, смажений на олії.

138

Саз — східний щипковий музичний інструмент.

139

Мюрид — людина, яка бажає присвятити своє життя ісламу, учень, послідовник шейха.

140

Хадіс — в ісламі казання про висловлювання й вчинки пророка Магомета.

141

Бухарі (810–869) — вчений-богослов, знавець і упорядник хадісів, упродовж багатьох років подорожував ісламським Сходом, збираючи розповіді шейхів свого часу.

142

Шерефе — балкончик на мінареті, з якого муедзин закликає до молитви.

143

Гафіз (Мохаммед Шамседдін; близько 1325–1389/1390) — перський і таджицький поет. Писав переважно газелі. Літературний псевдонім Мохаммеда Шамседдіна став загальною назвою і означає «народний співець».

144

Бейт (араб.) — у тюркомовній, перській та арабській поезіях — двовірш, у якому міститься певна закінчена думка; може бути римованим та неримованим.

145

Ібліс — у східному фольклорі — демон, сатана, шайтан.

146

Пече — сіточка, якою мусульманки закривають обличчя.

147

Мисра — у тюркській, перській та арабській літературах — рядок вірша (половина бейта).

148

Якутлар — рубіни (тур.).

149

Зурнач — музикант, що грає на зурні (духовий музичний інструмент).

150

Намахрем — в ісламі — згідно з шаріатом дозвіл на шлюб (за умови відсутності родинних зв'язків).

151

Вав — літера арабського алфавіту.

152

Початок ісламського символу віри: «Немає Бога, крім Аллаха, і Магомет — Пророк Його».

153

«Ясін» — тридцять шоста сура Корану, яку читають як поминальну молитву.

154

Кибла — в ісламі — бік, куди спрямований погляд під час молитви, — в напрямку Кааби.

155

Сала — заклик до молитви перед намазом у п'ятницю або для здійснення похоронного обряду.

156

Диван — державна рада Османської імперії.

157

Чавуш — глашатай; унтер-офіцер (тур.); тут: палацовий служитель спеціального призначення.

158

Серпуш — головний убір.

159

«Фірасетнаме» — книга про майстерність їзди верхом.

160

Дєфтєрдар — тут: міністр фінансів.

161

Чавушбаші — начальник над чавушами.

162

Сир — таємниця (тур.).

163

Сев — люби (тур.).

164

Садразам (великий візир) — голова уряду Османської імперії.

165

Бейлербей — титул пашів, намісників на завойованих землях.

166

Баклава — тістечко ромбовидної форми з медом та мигдалем.

167

Маджуни — в'язкі цукерки (з ароматичними речовинами або ліками).

168

Бекмєс — виноградний сік, виварений до густини меду.

169

Недіме — фрейліна (тур.).

170

Сефернаме — опис військового походу (перс., тур.).

171

Тюркю — народна пісня (тур.).

172

«Байтарнаме» — книга ветеринара (перс., тур.).

173

Зафернаме — опис перемоги (перс., тур.).

174

Хюнер — хист (тур.), хюнернаме — опис хисту.

175

Ічолан — слуга, який мав доступ до гарему (тур.).

176

Ільяс — біблійний Ілля.

177

«Менакипнаме» — книга казань, легенд.

178

Махаллебі — молочний кисіль, зварений на рисовому борошні (тур., араб.).

179

Чорба — юшка (тур.).

180

Челебі — тут: респектабельна людина, пан.

181

Літера арабського алфавіту.

182

Літера арабського алфавіту.

183

Літера арабського алфавіту.

184

Міхраб — ніша в мечеті (араб.).

185

Пейгамбер — в мусульман шаноблива назва пророка Магомета.

186

Кадаїф — кондитерський виріб з цукровим сиропом.

187

Халладж-і Мансур (857–922) — перський філософ-суфій, мусульманський теолог.

188

Суфії — послідовники містичної течії в ісламі, суфізму, проповідують шлях до Аллаха (тарікат) через власне своєрідне трактування Корану та езотеричні практики, однією з яких є танок сама'а, за мету життя ставлять злиття з Богом.

189

Султан Явуз Селім — Селім Грізний (роки правління 1515–1520), відомий своєю жорстокістю.

190

Султан — тут: оздоба з пучка пір'я на головних уборах.

191

Куфічний шрифт — особливий шрифт арабського письма.

192

Кешкюлі — жебрацькі чашки дервішів, які вони носили на шиях або в руках.

193

Чевган — гра в м'яч з ключками, верхи на конях.

194

Іскандер — Олександр Македонянин.

195

Кизилбаші (букв. червоноголові — тюрк.) — об'єднання тюркських кочових племен в Ірані, на яке опирався засновник держави Сефевідів шах Ізмаїл І (1501–1524), воїни-кизилбаші носили чалми з дванадцятьма червоними стрічками.

196

Байсунгур (1397–1433) — державний діяч, онук Тимура, покровитель учених і художників.

197

Чапдиран — фортеця на сході Туреччини, неподалік від озера Ван.

198

«Шахнаме» — «Книга царів» (перс.).

199

«Селімнаме» — книга, присвячена султану Селіму.

200

Джуппе — мантія (тур.).

201

Бйорке — головний убір.

202

Пір — засновник і керівник суфійського (дервішського) ордену; тут: учитель, основоположник.

203

Мєйхане — шинок.

204

Аруз — у тюркомовній, арабській та перській класичній літературі — система квантитативного віршування, базована на чергуванні довгих та коротких складів.