Пісні далекої Землі

17. Ланцюг команд

«Від: Капітана

До: Всіх членів екіпажу

ПРО ЛІТОЧИСЛЕННЯ

Оскільки з цього приводу вже бувало чимало непорозумінь, вважаю за потрібне зробити такі зауваження:

1. Всі корабельні записи та вказівки залишатимуться й надалі, до кінця подорожі, в Земному Часі (ЗЧ) — з необхідними поправками, що випливають з теорії відносності. Всі годинники та хронометричні системи працюватимуть і надалі в ЗЧ.

2. Команди, які працюють на планеті, для зручності користуватимуться, коли треба, Талассіанським Часом (ТЧ), але всі записи робитимуть у ЗЧ. ставлячи ТЧ в дужки.

3. Нагадую всім:

Середня тривалість талассіанської доби становить 29,4325 земних годин.

Талассіанський зоряний рік складається з 313,1561 талассіанських діб і поділяється на 11 місяців по 28 днів кожний. Місяць січень у календарі відсутній, але після останнього календарного дня (28 грудня) додається п’ять зайвих днів, щоб усього було їх 313. Кожен шостий рік є високосним, але за нашого тут перебування таких не буде.

4. Оскільки талассіанська доба на 22 % довша за земну, а кількість днів у їхнім році на 14 % менша, фактична тривалість талассіанського року на 5 % довша, ніж земного. Як усім зрозуміло, це має одну практичну користь, коли йдеться про дні народження. Вік на Талассі майже дорівнює земному. 20річний талассіанин прожив стільки ж, як 21річний землянин. Талассіанське літочислення розпочинається датою Першої Висадки, яка відбулась у 3109 році ЗЧ. Нині маємо 718 рік ТЧ, або плюс 754 земні роки.

5. Нарешті — і за це знов можемо дякувати долі — на Талассі існує лише один часовий пояс.

Капітан Сірдар Бей

27.02.3863 р. ЗЧ, 21.30

02.10.718 р. ТЧ, 15.00».

— Хто б це міг подумати, що таку просту річ можна так ускладнити! — засміялась Мірісса, прочитавши цей меморандум на дошці об’яв у Терра Новій. — Очевидно, це й є один із тих славнозвісних Бейгромів? Що за людина ваш капітан? Я з ним ніколи ще по-справжньому не розмовляла.

— Відповісти на це нелегко, — Мозес Келдор зітхнув. — Я й сам, гадаю, мав з ним не більше десятка приватних бесід. До того ж, він — єдина особа на кораблі, кого всі — завжди! — називають «сер». Може, за винятком його заступника капітана Малини, та й то коли вони самі… До речі, цей наказ — то аж ніяк не істинний Бейгрім, бо надто технічний. Мабуть, його склали головний науковець Варлі та секретар Леруа. Капітан Бей чудово орієнтується в технічних питаннях — не порівняти зі мною, — але передусім він є адміністратор. А часом, коли треба, — головнокомандуючий.

— Мені така відповідальність була б не до снаги.

— Комусь же треба брати її на себе. Щоденні проблеми можна, як правило, вирішувати шляхом консультацій зі старшими офіцерами та з комп’ютерними банками даних. Але іноді рішення мусить прийняти одноособово той, хто має владу. Ось чому потрібен капітан. Адже не можна, щоб кораблем керував якийсь комітет — принаймні не весь час.

— Гадаю, на Талассі ми маємо саме таку форму влади. Чи можна собі уявити президента Фаррадайна як капітана якогось корабля?

— Які смачні ці персики! — тактовно перевів розмову Келдор, беручи ще одного, хоч і розумів, що вони явно призначені для Лорена. — Але вам пощастило: за сімсот років не мати жодної справжньої кризи! Чи не хтось із ваших якось зауважив: «Таласса не має історії — тільки статистику»?

— О, це не так! Згадайте хоча б вулкан Кракан.

— То було стихійне лихо — та й, гадаю, не дуже серйозне. Я ж маю на увазі, так би мовити, політичні кризи і громадянську непокору, розбрат і таке інше.

— За це ми можемо подякувати Землі. Вона дала нам Джефферсонівську Конституцію — хоча хтось назвав її утопією на два мегабайти — і вона спрацювала напрочуд добре. Протягом трьохсот років жодної поправки взагалі не вносилось. Та й зараз маємо лише шосту.

– І ще довго лишайтесь при ній! — палко проголосив Келдор. — Мені було б дуже прикро, коли б за сьому поправку відповідальні стали ми.

— Якщо таке трапиться, то в першу чергу її буде введено до банків пам’яті нашого Архіву. До речі, коли ви ще туди завітаєте? Там є чимало такого, що я хотіла б вам показати.

— Мабуть, менше, ніж я сам хочу побачити. Ви, гадаю, маєте дуже багато такого, що стане нам в пригоді на Сагані-2, хоч це й зовсім інший світ.

«І набагато менш привабливий», — додав він подумки.

Вони ще розмовляли, коли до приймальної зони тихо зайшов Лорен — очевидно, дорогою від ігрового майданчика до душової. На ньому були коротесенькі шорти, голі плечі закривав рушник. Коли Мірісса побачила його, у неї мало не підігнулися ноги.

— Гадаю, ти всіх побив, як завжди, — сказав Келдор. — Чи не набридло це ще тобі?

Лорен криво посміхнувся:

— Дехто з молодих талассіан подає надії. Один узяв у мене ось три очка. Щоправда, я грав лівою.

— Якщо припустити таку неймовірну річ, що він вам іще цього не казав, — зауважив Келдор до Мірісси, — то знайте, що Лорен був колись чемпіоном Землі з настільного тенісу.

— Не перебільшуй, Мозесе. Я був усього-навсього п’ятим, та й рівень спорту наприкінці був надто низький. Будь-який китайський гравець третього тисячоліття розтрощив би мене.

— Мабуть, ти не подумав, щоб навчити Бранта, — зловмисно сказав Келдор. — То було б цікаво.

Настала коротка пауза, після якої Лорен дещо манірно, але чітко вимовив:

— То було б нечесно.

— Між іншим, — сказала Мірісса, — Брант якраз хоче тобі дещо показати.

— О?

— Ти казав, що ніколи не плавав човном.

— Це правда.

— Так от, маєш запрошення від Бранта й Кумара — зустріч завтра о восьмій тридцять біля третього пірса.

Лорен повернувся до Келдора й запитав з удаваною стурбованістю:

— Як вважаєш, чи безпечно це для мене? Я ж не вмію плавати.

— Непокоїтись, думаю, не слід, — відповів той. — Якщо вони запланували для тебе подорож у один кінець, це не матиме ані найменшого значення.