Пісні далекої Землі

39. Леопард у снігах

Мені шкода, Евелін, що я так багато днів не звертався до тебе. Чи означає це, що твій образ поступово стирається з моєї пам’яті — в міру того, як дедалі більше моєї уваги та сил поглинає майбутнє?

Мабуть, так і є, й, логічно міркуючи, мені б слід радіти цьому. Адже надто довго чіплятися за минуле — то хвороба, ти сама мені часто це казала. Але серцем я все ж не можу сприйняти цю гірку істину.

Багато подій відбулося за останні кілька тижнів. На кораблі з’явилась інфекція, яку я називаю синдромом «Баунті». Нам би слід його чекати — і ми дійсно згадували це, але лиш жартома. Тепер же синдром набув серйозного характеру, хоч досі ще не надто серйозного, сподіваюсь.

Дехто з команди виявив бажання залишитись на Талассі й відверто це висловив — хто може їх за це ганити? Ще інші бажали б завершити взагалі всю нашу місію тут, забувши про Саган-2. Хто саме входить до цієї дисидентської фракції, невідомо, бо відкрито вони не виступають!

За сорок вісім годин після Ради ми мали результати голосування. Хоч воно й було таємним, не знаю, наскільки цим результатам можна вірити. За продовження місії було подано 151 голос, за завершення її тут — лише шість; четверо утримались.

Капітан Бей був задоволений. Він відчуває, що тримає ситуацію під контролем, але хоче вдатися до певних запобіжних заходів. Адже він усвідомлює, що чим далі ми тут перебуватимемо, тим сильнішим буде тиск з боку тих, які не хочуть рушати звідси. Його не турбує можливість, що серед нас виявиться кілька дезертирів: «Якщо хочуть, хай собі йдуть геть, затримувати їх не стану», — так він висловився. Та його хвилює, що незадоволення може розповсюдитися на решту екіпажу.

Тож він докладає зусиль, щоб прискорити спорудження щита. Тепер, коли відпрацьовано цілковиту автоматизацію виробництва й доставки і все йде гладко, ми плануємо замість одного робити два підйоми на добу. Якщо це вдасться, ми зможемо покинути Талассу за чотири місяці. Це ще не було оголошено, але сподіваюсь, що ніхто не протестуватиме — ані «нові талассіани», ані будь-хто інший.

А тепер про іншу справу, яка може здатися просто дурницею, але мене захопила. Пам’ятаєш, як ми, коли тільки стрілися, полюбляли читати одне одному різні художні твори? То був справді дивовижний спосіб пізнання, як жили та що відчували люди багато тисячоліть тому — задовго до того, як з’явилися сенсорні чи навіть відеозаписи…

Одного разу ти прочитала мені — хоч на рівні свідомої пам’яті я це давно забув — розповідь про високу гору в Африці з дивним ім’ям Кіліманджаро. Я поцікавився в корабельних архівах і тепер розумію, чому вона так мене переслідувала.

На великій висоті, вище снігової лінії, в цій горі була печера. А в тій печері лежало заморожене тіло великої хижої кішки — леопарда. Як це сталося, повито таємницею: ніхто сном-духом не відав, що міг робити леопард на такій височині, так далеко від своєї звичної території.

Знаєш, Евелін, я завжди пишався — чимало хто казав «хизувався» — своєю інтуїцією. Що ж, здається, дещо подібне відбувається й тут.

Вже неодноразово тут бачили — знов-таки далеко від природних місць проживання — велику й сильну морську тварину, а нещодавно її вперше спіймали. Це різновид гігантських ракоподібних, на зразок морських скорпіонів, що колись населяли земні океани.

Ми не певні, чи обдаровані вони розумом, та й подібне питання, може, взагалі нісенітне. Але, поза сумнівами, це високоорганізовані суспільні тварини з примітивними технологіями — хоч цей термін щодо них, мабуть, надто сильний. Наскільки нами виявлено, вони показують не більші здібності, ніж бджоли, мурашки чи терміти, але масштаби дій у них зовсім інші й вражаючі.

А найважливіше з усього — що вони відкрили для себе метал, хоч використовують його, здається, лише для прикрас, а єдиним джерелом постачання є крадіжки в талассіан. І такі випадки вже не раз зафіксовано.

Той недавно спійманий скорп уповз каналом прямісінько до серцевини нашої морозильної фабрики. Як досить наївно припустили, то він зробив у пошуках їжі. Але її було вдосталь там, звідки він прийшов, — принаймні за п’ятдесят кілометрів звідти.

Хотів би я знати, чому потрапив і що робив той скорп так далеко від дому; гадаю, відповідь на це питання була б вельми важлива для талассіан.

Цікаво, чи знайдемо її раніше, ніж розпочнеться моя предовга сплячка до Сагана-2.