Пісні далекої Землі

36. Кіліманджаро

Чому це йому раптом наснилося Кіліманджаро?

То було якесь дивне слово, якась назва — він був цього певен — але назва чого?

Мозес Келдор повільно пробуджувався під сірими барвами талассіанського світанку, прислуховуючись до звуків, що порушували тишу. Втім, звуків було негусто: якісь сани-піскохід торохтіли тарнійським пляжем — мабуть, аби стріти рибалок, що повертаються з уловом.

Кіліманджаро.

Келдор був людина аж ніяк не хвалькувата, але сумнівався, що будь-хто з людських істот прочитав стільки, як він, старих книжок з такого обширу різноманітних тем. Крім того, він іще отримав кілька терабайтів інформації шляхом імплантації пам’яті, і хоч така інформація не була насправді знанням, вона була досяжна, якщо згадаєш відповідний код.

Було ще зарано робити таке зусилля, та й чи варто — щодо цього він мав сумніви. Однак уже давно навчився не нехтувати сновидінь; стосовно цього дещо цінне висловив ще дві тисячі тому старий Зігмунд Фрейд. Та все одно він уже не зможе заснути…

Він заплющив очі, віддав команду «ПОШУК» і став чекати. Хоч була то чистісінька уява — бо процес відбувався виключно на рівні підсвідомості, — він наче бачив прискорену кінозйомку, як десь у надрах його мозку мерехтять міріади сполошених слів на «К».

Тепер щось сталось із світловими полисками, які вічно танцюють на сітчастій оболонці заплющеного ока. Якимось магічним чином у цьому хаосі блідих світлових цяток відкрилось темне вікно, а в ньому якийсь текст.

«КІЛІМАНДЖАРО: Вулканічна гора, Африка. Висота 5,9 км. Місце терміналу першого на Землі космічного підйомника».

Чудової Але звідки ж воно випливло? Він дав своєму мозкові погратися з цією мізерною інформацією.

Щось пов’язане з тим іншим вулканом — Краканом, який заволодів його думками зовсім нещодавно? Ні, це здавалося притягнутим за вуха. До того ж йому не потрібне було попередження, що Кракан — або його нестямне дитя — знов може вибухнути.

Перший космічний підйомник? То була прадавня історія — з найперших часів колонізації планет, коли людство відкрило для себе, по суті, вільний доступ до Сонячної системи. І тут вони користуються такою ж технологією, коли за допомогою кабелів із надміцного матеріалу піднімають величезні брили льоду на-гора, до «Магеллана», що перебуває на стаціонарній орбіті над екватором.

Втім, і це вельми далека асоціація з тією африканською горою. Зв’язок був надто віддалений; Келдор відчував, що пояснення слід шукати деінде.

Ну що ж, прямий підхід завів у манівці. Тепер єдиний спосіб знайти відсутню ланку — якщо взагалі це можливо — покластися на випадковість і час, а також на таємничу дію підсвідомості.

А тепер він постарається якнайскоріше забути про Кіліманджаро, аж поки ця гора вибере принагідний час, щоб знову нагадати йому про себе.