Перетворення у тварин (збірка)

МАГНЕТНА СТІНА

Євгеніка

В бабине літо, року 1999-го на кордоні України з Росією сталася подія дивна і спершу навіть загадкова.

Поїзд віз високих московських достойників на літні курорти. Водій саме скрутив козину ніжку з махорки і вже мав намір добре затягнутися, коли це зненацька задрижали вагони, брязнули буфери, і все спинилося на місці. Ані спереду, ані ззаду не видно було ніякої перешкоди, але поїзд став, – і ні туди, ні сюди! Зав’яз у Магнетній стіні.

Це тоді вперше світ почув про цей феноменальний український винахід.

Хто каже, що між Україною і Росією нема природних географічних перепон? Тепер уже є. Така ж висока і непроходима перепона, як гори Альпи. Тільки що прозора, наче скляна, немов зроблена з замороженого повітря.

Достойники, достойничихи і достойниченята повилазили з поїзда і наблизилися до стіни. Мабуть москвичі теж не заспокояться, доки не помацають...

Правду кажуть ті розслідувачі, які твердять, що Магнетна стіна постала в знак протесту проти чергової хвилі русифікації. Правда, постання Магнетної стіни не принесло негайних змін життя.

В Києві й далі сидів московський намісник товариш Ґудзик. Він підтримував зв’язок з Москвою по радіо. Партія й далі благословляла соцреалізм. Країна готувалася до здачі врожаю в Росію.

Але в одній речі тов. Ґудзик дав хука. Він не знайшов, кого обвинувачувати за Магнетну стіну. Не виявив совєтської бдітєльности. Хай би схопив когось на базарі і оголосив винними. Так ні!

Через цю слабість він втратив довір’я в Москві. Гадючі язички зразу ж почали набріхувати, наче він хоче стати українським гетьманом. Магнетна стіна, казали, це діло його рук. Цека відрізняло брехню від правди, але подумало, що він уже віджив свою корисність. Постарів. Уже в нього ум за розум почав заходити.

Ґудзикові наказали приїхати в Москву із звітом. Він відповів, що не може через Магнетну стіну.

Тоді Централь взяла крутіший курс. Літаками вислала парашутистів в Україну. Наказ: заарештувати Ґудзика.

Парашутисти зав’язли в Магнетній стіні. Як і достойники. Бо літак не набрав потрібної висоти.

Товариш Ґудзик скористувався цим зволіканням і посилив свій вплив серед вояків Київської військової залоги.

Коли нарешті нова в’язка змотивованих парашутистів спустилася над Києвом, їх було переловлено І розмотивовано. Ґудзик послав їх на роботу. Саме відкрилася Перша Виробня небесних куренів.

Небесні курені – це новий спосіб використання тієї ж енергії, що і в Магнетній стіні, тільки для іншої цілі. Це мешкання, що здіймаються високо під хмари і там лишаються у впливі магнетного поля. Ніхто не може проникнути всередину куреня, хіба що в летючій бульбі.

Ще за часів Ґудзика відбулося Велике Переселення. Цей термін вживається для переселення українців з-під стріхи в небесні курені.

Ясно, що не всякий готовий жити під хмарами. Дехто не захоче, а дехто і не зможе. Є люди, хворі на акрофобію. Такі навіть на стільця не злізуть без сердечного завмирання. Та на світі ще не було такого українця, який устояв би перед спокусою городництва. В небесних же куренях речі росли буйно, як у тропіках. Томати набирали розміру кавунів. І навіть банани дозрівали на українських широтах, смачні, як свіже масло. У лютому городина росла. Це той місяць, коли в Україні не вистачає вітамінів і діти ходять бліді, як хворі. Отож не дивно, що за Переселення люди посунули до куренів, мов бджоли до нового вулика.

Скоро населення навчилося жити під хмарами. Ніхто більше не боявся русифікації і голосно жартували з лаптів.

Одного дня Магнетна стіна зникла. Згасла, наче хтось вилучив електрику. І то на краще. На світі багато всяких стін: і Залізна заслона, і Бамбукова. Та чорт їм радий.

«Нові Дні» № 9, 1985 р.

_______________________