Перетворення у тварин (збірка)

ЕВГЕНІКА

Евгеніка — це жанр. Це коротке журливо-жартівливе оповідання газетного типу. Його фабула розгортається на фантастичній основі, воно зберігає велику економіку слова і має центральний для твору символ. Ось, наприклад, «Летючий гарбуз». Тут символом є гарбуз, що його старий дідусь викохав у себе на присадибній ділянці. Голова колгоспу хоче використати дідів гарбуз для підвищення свого власного престижу. Та цей рослинний виплід космічного походження має свій розум і літає. Все, що відбувається в оповіданні, пов’язане з символом. Летючий гарбуз — це сили природи, які стають в обороні упослідженого і обкраденого українського селянина.

Читач добре знає, що печений гарбуз треба їсти з маслом і що гарбузи в дійсності не літають. Але літературний засіб евгеніки є фантазія. Письменник думкою пірнає в глибини уявлення. Сьогодні, після довготривалого реалізму в літературі, саме фантастика відкриває нові береги. Це широке і вдячне поле діяльности.

Щось подібне відбувається в образотворчому мистецтві. Для наукових, технічних та інших потреб існує фотографія. А малярство подає нові прояви: сюрреалізм, рентгенівське мистецтво аборигенів і т. д.

Економіка слова є типовою для оповідань Ґ. де Мопассана, Григорія Косинки та ін. А евгеніка, будучи твором газетного типу, ще коротша і потребує ще ретельнішого вибору слова.

Економіка слова складає тільки одну з вимог, що їх ставить сучасний читач. Він сьогодні належить до своєрідного клюбу споживачів. Серед книжок він як гурман серед вишуканих страв. Це людина, яка не спокусилася на легкі комфорти телевізії. Читач має свій власний смак слова, погляди на літературу і вимоги до авторів. З цим громадянином треба говорити коротко, ясно і чемно.

Українські літературні терміни трохи відрізнялися від західніх вже з давніх давен. Так, у французів «Пісня про Роллянда», а в нас «Слово о полку Ігоревім». Там Пісня, а тут слово. Далі Захід розвинув роман. Це жанр над жанрами. У нас романа довго не було. Була повість. А тепер є і роман, і повість.

Найбільше винахідництва в нас викликає назва для короткого прозового твору. Німці розвинули новеле. Французи нувель. Англомовні народи шорт сторі. Біда з коротким твором є та, що з ростом газетної індустрії він скорочується. Так фейлетон стає малим фейлетоном, а оповідання коротким оповіданням. Остап Вишня запровадив вишневі усмішки і цим дав добрий приклад. Це новий жанр. Наявність нових жанрів свідчить про живучість і ріст літератури.

З цих потреб і думок постала евгеніка. Це не є фейлетон і не є вишнева усмішка. Це є певний тип короткого оповідання, що має повне право на свою власну назву.

***

Професор Кислиця з Канади запропонував термін «евгеніка». Отже, він є її хрещеним батьком.

Євген Гаран.

(З «Альманаху українського життя в Австралії». 1994. Стор. 184)

_________________________